Ґрунтознавство з основами меліорації

Правова основа охорони ґрунтів в Україні закладена в наступних законодавчих та нормативних документах:

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1992) ;

«Положення про моніторинг земель», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993р. №662;

«Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993 р. № 785;

«Основні заходи щодо створення системи моніторингу земель України», затверджено наказом Держкомзему України від 6 березня 1997 р. №36;

«Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель», затверджено наказом Держкомзему України від 3 листопада 1997 р. №55;

«Положення про державну систему моніторингу довкілля», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. №391;

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.

Моніторинг ґрунтів – це система спостережень за станом ґрунтового покриву, у тому числі ґрунтів, розташованих у зонах радіоактивного та інших забруднень, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків негативних процесів.

Ідея моніторингу ґрунтів походить з Америки (США), де в рамках спеціальної служби охорони ґрунтів Міністерства сільського господарства задіяні дві функції управління земельними ресурсами: організація земельного кадастру та державний контроль за використанням і охороною земель. Вона складається з центрального органу, філіалів у штатах і близько 2400 районах осередків охорони ґрунтів.

Основним завданням моніторингу ґрунтів в Україні є формування і підтримання на сучасному рівні системи інформації про стан ґрунтового покриву, залучення його у господарське або інше використання на певній території, а саме про зміни у стані ґрунтів, обумовлених антропогенними чинниками.

Об’єктом моніторингу ґрунтів є весь ґрунтовий покрив країни, незалежно від форми власності на землю, тобто територій землі, які підлягають антропогенному впливу.

Моніторинг ґрунтів відрізняється від даних земельного кадастру інформаційним забезпеченням управління земельними ресурсами, тобто фіксацією перевищень встановлених допустимих норм антропогенного навантаження і несприятливих (критичних) ситуацій у використанні й охороні ґрунтів щодо фонового (стандартного) значення.

Залежно від призначення, моніторинг ґрунтів поділяється на загальний, оперативний і фоновий.

Загальний, або базовий, моніторинг – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження за використанням та охороною ґрунтів, об’єднаних у єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану земельних ресурсів розробляти необхідні управлінські рішення.

Оперативний, або кризовий, моніторинг ґрунтів – це спостереження за об’єктами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визнані зонами надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

Фоновий, або науковий, моніторинг ґрунтів – це спеціальні спостереження за всіма складовими екосистеми «земля», а також за характером зміни складу угідь, процесами, пов’язаними із змінами родючості ґрунтів (розвиток ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення та засолення), міграцією забруднених речовин та ін.

Фоновий моніторинг здійснюється на станціях – стаціонарах. Він базується на спеціальних польових дослідженнях з використанням аналітичних (радіометричних, мінералогічних, спектральних) та інших методів.

Технічне забезпечення моніторингу ґрунтів здійснюється автоматизованою системою даних про земельний фонд.

В Україні державний моніторинг ґрунтів здійснюється на трьох рівнях: локальному, регіональному та національному.

Моніторинг ґрунтів у складі моніторингу навколишнього природного середовища здійснюють: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство агропромислового комплексу, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет по гідрометеорології, Державний комітет по водному господарству, Державний комітет по геології і використанню надр, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет у справах будівництва, архітектури та житлової політики, їх органи на місцях, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління, які є суб’єктами системи моніторингу за загальнодержавною і раціональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 20 і 22) і пов’язані з ним рішення уряду України, створена система екологічного моніторингу (СЕМ) «Україна».

У створенні і використанні СЕМ «Україна» важливе місце займають аспекти екологічної геології. Спостереження (вимірювання) параметрів стану геологічного середовища (ГС) здійснюється в загальному випадку на чотирьох рівнях зондування літосфери: космос – повітря – земля – свердловина, що забезпечує отримання відповідної інформації в різних масштабах (регіональному, територіальному або зональному, локальному і об’єктовому).

Національний моніторинг геологічного середовища України забезпечується мережею станцій спостережень (1 станція на 1000км2), які ведуть дослідження в масштабі 1: 1000000.

В системі МГС України вельми актуальною є розробка програм спостережень за станом ґрунтів внаслідок антропогенного забруднення. При цьому можна виділити такі види спостережень: 1) режимні або систематичні спостереження; 2) комплексні спостереження, які включають дослідження процесів міграції забруднювальних речовин у системах: атмосферне повітря – ґрунт, ґрунт – рослина, ґрунт – вода і ґрунт – донні відкладення; 3) вивчення вертикальної міграції забруднювальних речовин; 4) спостереження за рівнем забруднення ґрунтів у певних пунктах відповідно до запитів зацікавлених організацій.

Практично весь техногенний вплив у районах сільськогосподарської діяльності в першу чергу діє на ґрунтовий покрив. Саме ґрунт є основним індикатором стійкості ГС стосовно антропогенних навантажень, його чутливості і стійкості до антропогенних змін. Тому