Ґрунтознавство

Вміст гумінових кислот, пов'язаних із Са, % до суми ГК 5-7 (дуже низький) 60-7- (високий) 

Деякі автори в поняття «гуміфікація» включають не тільки процеси утворення гумусових речовин, але і їхню подальшу трансформацію і деградацію до повної мінералізації.

Найважливіша кількісна характеристика гуміфікації – коефіцієнт гуміфікації Кг, що представляє долю (або процентну частину) вуглецю органічних залишків, які включились до складу гумусових речовин при повному їхньому розкладанні. Коефіцієнт гуміфікації сильно залежить від гідротермічного режиму, ботанічного і біохімічного складу і дози органічних залишків, характеру їхньої локалізації і т. д. і коливається від одиниць до десятків відсотків.

Біохімія трансформації різноманітних компонентів рослинних залишків при гумусоутворенні вивчена недостатньо, тому існуючі схеми цього процесу носять гіпотетичний характер. На мал. 2 подана схема можливого процесу, запропонована Л. Н. Александровою.

Таким чином, у всіх ґрунтах у різноманітних частинах профілю одночасно протікають складні процеси утворення гумусових речовин, відновлення їхнього атомно-молекулярного складу, що йде за типами фрагментарного або молекулярного обмінно-сорбційнного відновлення, а також деградація гумусових молекул аж до їхньої повної мінералізації.

Органічна речовина відіграє різноманітну роль як у формуванні характерних ознак ґрунту, так і в протіканні різноманітних процесів трансформації, масопереносу, живлення рослин. Всі групи органічної речовини ґрунтів виконують значиму, але різноманітну роль у ґрунтоутворенні, родючості і живленні рослин.

Формування специфічного органопрофілюАгрегатоутворення за участю гумусових и глиногумусових сполукФормування лабільних міграціоноздатних сполук і залученя мін. компонентів у БГХ кругообігФормування складу і впливу гумусових речовин на водно-фізичні властивостіФормування сорбційнних, кислотно-основних и буферних властивостей ґрунтуДжерело елементів мін. живлення рослин (N, Р, К, Са, мікроелементів) Джерело органічного живлення гетеротрофних організмів і вплив на біологічну і біохімічну активність ґрунтуДжерело СО2 в приземному шарі повітря і вплив на продуктивність фотосинтезуДжерело біологічних речовин у ґрунті, які впливають на ріст та розвиток рослин, мобілізацію живильних речовин (гормони, ферменти, вітаміни та ін.) Прискорення мікробіологічної деградації пестицидів, каталітичний вплив на швидкість розкладання пестицидівЗакріплення забруднюючих речовин у ґрунтах (сорбція, комплексоутворення т ін.), зниження потрапляння токсикантів у рослину

1. Назвіть головні групи органічних речовин у ґрунті.
2. У чому особливість елементного складу окремих груп гумусових речовин?
3. Розповісти про основні структурні одиниці гумусових речовин і їх вміст.
4. Які основні типи взаємодії мінеральної й органічної частин ґрунту і властивості продуктів, що утворяться?
5. Які головні показники гумусового стану ґрунту?
6. Які основні функції виконують різноманітні групи органічних речовин?

1. Александрова Л. Н. Органическое вещество почв и процессы его трансформации. – Л. : Наука, 1980.
2. Гришина Л. А. Гумусообразование и гумусное состояние почв. – М. : МГУ, 1986.
3. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М. : Прогресс, 1970.
4. Кононова М. М. Органическое вещество почвы. – М. : АН СССР, 1963.
5. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. – М. : Агропромиздат, 1989.

Ґрунт складається з мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин. За хімічним складом він істотно відрізняється від вихідних порід, що утворюють ґрунт.

Головні особливості хімічного складу ґрунту – присутність органічних речовин і в їхньому складі специфічної групи – гумусових речовин, розмаїтість форм сполук окремих елементів і мінливість (динамічність) складу в часі.

Джерело мінеральних сполук ґрунту – гірські породи, з яких складається літосфера. Органічні речовини потрапляють у ґрунт у результаті життєдіяльності організмів, що населяють ґрунт. Взаємодія мінеральних і органічних речовин створює складний комплекс органо-мінеральних сполук ґрунтів.

Мінеральна частина становить 80 – 90% і більше маси ґрунтів і тільки в органогенних ґрунтах знижується до 10% і менше.

У складі ґрунтів виявлені майже усі відомі хімічні елементи. Середні цифри, що показують вміст окремих елементів у літосфері і ґрунтах, стали називати кларками.

Вміст окремих хімічних елементів у літосфері і ґрунті коливається в широких межах.

 

Кисень, кремній, алюміній, залізо. кальцій, натрій, калій і магній складають більш 99% загальної маси літосфери. Такі найважливіші для живлення рослин елементи, як вуглець, азот, сірка, фосфор, займають десяті і соті частки відсотка. Ще менше в земній корі мікроелементів.

Оскільки мінеральна частина ґрунту в значній мірі обумовлена хімічним складом гірських порід літосфери, спостерігається схожість ґрунту з літосферою за відносним вмістом окремих елементів. Проте в ґрунті в 20 разів більше вуглецю й у 10 разів більше азоту. У ґрунті більше, ніж у літосфері, кисню, водню (як елементів води), кремнію і менше алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію й інших елементів.

Вміст кремнезему в пухких породах майже завжди вищий, ніж у магматичних, але сильно коливається в залежності від генетичного типу ґрунтоутворюючої породи, її механічного складу. У піщаних породах міститься більш як 90% кремнезему, у суглинистих і глинистих його кількість знижується до 50