Хабарництво як корупційний злочин і заходи протидії йому: сучасний стан проблеми

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх десятиліть при характеристиці складної суспільно-політичної й економічної ситуації в Україні з незмінною сталістю констатується негативна тенденція активного поширення хабарництва й стрімкого його проникнення в усі сфери життєдіяльності держави та суспільства. Проблема корумпованості чиновників є однією з найбільш гострих та обговорюваних у засобах масової інформації, науковій і публіцистичній літературі. Це, насамперед, викликано тим, що вказане явище не тільки порушує права та інтереси людини, які є найвищою цінністю, але й стало однією з основних перешкод ефективному розвитку сучасного українського суспільства та держави, а також входженню України в світову спільноту на рівні повноцінного партнера, на чому неодноразово акцентувалася увага як у документах, що визначають міжнародні відносини країни, так і в нормативних актах вищих органів влади.

Актуальність проблеми протидії хабарництву посилилася у зв’язку з прийняттям нового антикорупційного законодавства, положення якого торкнулися і Кримінального кодексу України в частині кримінальної відповідальності за корупційні злочини, зокрема давання та одержання хабара.

Протягом 2014 року зареєстровано 1964 факти хабарництва, що на 27,1 % більше, ніж за аналогічний період 2013 року. Наведені факти свідчать про підвищення ступеня суспільної небезпечності хабарництва на фоні зниження ефективності розслідування та розкриття даної групи злочинів.

Саме тому важливим є комплексне вивчення ознак давання та одержання хабара як корупційних злочинів, розробки на цій основі нових і вдосконалення існуючих методів та засобів, приведення їх у систему з метою ефективного розслідування хабарництва відповідно до антикорупційного законодавства та нових засад кримінального провадження, що обумовлює актуальність дослідження.

Стан дослідження проблеми. Помітний внесок у наукове вирішення зазначених питань зробили Л. В. Астафьєв [11], О. М. Бандурка [12], К. Возьний [17], І. І. Клак [26], М. І. Мельник [34], Д. Г. Михайленко [37], Є. Д. Скулиш [42], В. М. Трепак [45] та багато інших науковців. В Україні окремі аспекти протидії корупції були предметом досліджень М. І. Данилюка [21], С. М. Клімова  [24], О. Д. Маркєєвої [33], А. М. Михненко [39], Л. М. Усаченко [47], Ф. В. Шиманського [57] та інших учених. Окремих проблем методики розслідування хабарництва стосувалися роботи багатьох видатних учених-криміналістів, серед яких О. Ф. Бантишев [13], В. І. Бояров [15], Л. А. Легеза [31], І. М. Попов [40], В. Ю. Шепітько [51], А. І. Шило [56] та інших.

Об'єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з діяльністю із розслідування хабарництва як групи корупційних злочинів. 

Предмет дослідження – методика кваліфікації, розслідування та протидії хабарництву в контексті нового антикорупційного законодавства України. 

Мета роботи – аналіз та узагальнення підходів до кваліфікації хабар-ництва як корупційного злочину, визначення дієвих шляхів боротьби з ним. 

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• дослідити теоретичні засади дослідження хабарництва як коруп-ційного діяння;
• здійснити криміналістичну характеристику хабарництва у криміналь-ному праві України;
• проаналізувати заходи протидії корупційним злочинам зі складом хабарництва.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі юридичних наук. Поряд із загальнонауковими та іншими універсальними методами дослідження, такими як діалектична логіка, аналіз і синтез, індукція й дедукція тощо, у роботі застосовувались системно-структурний, формально-логічний, аналітичний, порівняльний методи, що забезпечило всебічність, повноту, об’єктивність і достовірність дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі узагальнено ряд сучасних підходів до проблеми хабарництва у тісному зв’язку з явищем корупції з використанням положень нового антикорупційного законодавства, що дало змогу зробити криміналістичне визначення корупційного злочину на основі поняття конфлікту інтересів, розробити схему типового механізму хабарництва.

Практичне значення результатів дослідження. Висновки, пропозиції та рекомендації, наведені у роботі, можуть бути використані у практичній діяльності юристів, у науково-дослідній роботі, при викладанні курсів криміналістики і спеціальних курсів з розслідування корупційних злочинів та хабарництва. 

Структура роботи зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 82 сторінки.