Характер і професійне майбутнє

50. Чи легко ви ображаєтеся, коли люди вказують на ваші помилки в роботі або на ваші особисті промахи?

51. Ви вважаєте, що важко одержати справжнє задоволення від вечірки?

52. Чи турбує вас почуття, що ви чимось гірші від інших.

53. Чи легко вам внести пожвавлення в досить нудну компанію?

54. Чи буває, що ви говорите про речі, у яких не розбираєтеся?

55. Чи турбуєтеся ви про своє здоров'я?

56. Чи любите ви жартувати над іншими?

57. Чи страждаєте ви від безсоння?

Щоб судити за результатами тесту про свій характер, необхідно звірити результати з ключем. Проти відповіді ставиться хрестик, якщо відповідь збігається з відповіддю ключового списку.

1) 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56 – так;

5, 15, 20, 29, 32, 34, 41, 51 – немає.

Ця шкала питань спрямована на виявлення ступеня екстраверсії-інтроверсії. Якщо тут виявлено більше 12 хрестиків, можна вважати, що людина виражений екстраверт, якщо менше – інтроверт.

2) 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40,

43, 45, 47, 50, 52, 55, 57 – так.

Цей ряд питань спрямований на виявлення ступеня емоційної стійкості або нестійкості. Негативні відповіді тут не враховуються. Якщо тут набрано менше 12 хрестиків, то особистість емоційно стійка.

3) 6, 24, 36 – так;

12, 18, 30, 42, 48, 54 – немає.

Це так звана коректурна шкала, яка дозволяє перевірити, наскільки правдивими були відповіді на питання. Якщо тут набрано понад 4 хрестики, це означає, що людина не зовсім чесна, відповідаючи на питання тесту.

Емоційна стабільність характеризується стійкістю щодо зовнішніх впливів, нейротизм – високою реактивністю на зовнішні впливи. Емоційність характеризує особливості виникнення, перебігу і припинення різноманітних почуттів, афектів, настроїв. Основними характеристиками емоційності є вразливість, імпульсивність, емоційна лабільність, напруження, домінуючий емоційний статус (тривожність, страх, фрустрація, радість, гнів і т. д.). Емоційно стабільні люди не схильні до хвилювань, викликають довіру, стійкі до зовнішніх впливів, лідери. Нейротики – чутливі, тривожні, сильно переживають невдачі.

 

 

Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і виявляються в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Діючи на основі загальних інтересів, однакових поглядів, мотивів, люди виявляють у поведінці індивідуальні особливості. Так, вони можуть бути поступливими або твердими, рішучими або нерішучими, впевненими або скутими, зауваження можуть висловлювати в м’якій, доброзичливій або грубій формі і т. ін.

Індивідуальні особливості, які утворюють характер людини, стосуються насамперед її волі, розуму, почуттів. Ці риси, або сторони, характеру не існують ізольовано, а знаходяться в закономірних залежностях, що визначає структурність характеру. Наприклад, якщо людина є боягузом, то є підстави вважати, що вона не виявлятиме ініціативи, рішучості, і в той же час поводитиме себе конформно, обережно і т. ін.

Одні риси характеру виступають як основні і забезпечують загальну спрямованість проявів всього комплексу, інші – як другорядні. Останні можуть визначатися основними рисами або не гармоніювати з ними. У результаті людина може мати цілісний або суперечливий характер.

У структурі характеру можна виділити чотири підсистеми, або групи, властивостей, які характеризують ставлення особистості до різних сторін дійсності.

Перша підсистема містить риси, які виявляються в діяльності (ініціативність, працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, послідовність, раціональність, рішучість або альтернативні риси). До другої підсистеми належать риси особистості, які виявляються у стосунках з іншими людьми (тактовність – безтактність, співчуття – байдужість тощо). Третю підсистему становлять риси людини, які виявляються в її ставленні до самої себе (самокритичність – завищена самооцінка, почуття власної гідності – приниженість; альтруїзм – егоїзм). Четверта підсистема – це сукупність рис, які визначають ставлення людини до речей (акуратність – неохайність, щедрість – скупість і т. ін.).

У трудовій діяльності риси характеру є спонукальною, мотивуючою силою, особливо в стресових ситуаціях, коли необхідно зробити вибір дій, перебороти значні труднощі. Однією з таких рис характеру є мотивація досягнення, тобто потреба обов’язково досягти успіху в діяльності. Людина може йти на ризик, виявляти ініціативу, наполегливість і т. ін. Можлива інша стратегія поведінки, коли людина не намагається досягти успіху, а намагається уникнути невдачі. У цьому разі вона ухилятиметься від ризикованих дій, не виявлятиме ініціативи, не втручатиметься у складні ситуації з невизначеним результатом. Залежно від співвідношення вольових якостей людини і гнучкості в характері, вміння підпорядковувати собі обставини або підпорядковуватися їм люди поводять себе як інтернали або екстернали.

Інтернал – активна, впевнена в собі людина, яка вважає, що бажані зміни, успіхи, досягнення залежать від її власних зусиль, знань, праці. Екстернал переважно надіється на природний хід подій, везіння. У невдачах звинувачує інших людей або обставини.

Характер людини виявляється в тому, як вона спілкується з іншими людьми. У комунікативних контактах найбільш виразно виявляються такі риси характеру, як домінантність – недомінантність; мобільність – ригідність; екстраверсія – інтроверсія.

Інтегральна характеристика індивідуальності людини утворюється як сплав рис темпераменту і характеру, фізіологічною основою якого є тип нервової діяльності. Так, флегматику важче, ніж холерику чи сангвініку, сформувати в себе ініціативність і рішучість. Для меланхоліка проблемою є переборення нерішучості і тривожності, для сангвініка – сформувати звичку терпеливо виконувати нецікаву роботу, для холерика – виробити у собі стриманість і самокритичність. Однак характер має в своїй основі не тільки динамічні особливості темпераменту, а є і результатом соціалізації особистості, її виховання і самовиховання. Він виявляється в діяльності і спілкуванні, у них же й формується.

Найбільш яскраво характер виявляється у вчинках, поведінці і діяльності людини. Здатність людини в екстремальних ситуаціях піднятися над обставинами, протидіяти їм, перебороти внутрішні вагання, усвідомлювати себе як суб’єкт діяльності свідчить про величезні можливості її розвитку.

 

 

Головаха Е. І. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді. – К. : Професійна освіта, 2006.

Гончаров В. Особенности личности // Психология. – 2005. – №3. – С. 5-9.

Горго Ю. П. Психофізіологія (прикладні аспекти) : Навч. посіб. – К. : МАУП, 1999.

Климов Е. Как выбирать профессию. – М. : Профиздат, 1990.

Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2000.

Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. институтов / Под ред. В. В. Богословского и др. – М. : Просвещение, 1999.

Психология и педагогика: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Радугина. – М. : Центр, 2003.

Самолдюк В. В. Технологія професійного консультування молоді у службі зайнятості. – К. УДЦССМ, 2005.