Характеристика ідеальних умов статевого виховання дітей

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити їх із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань та відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в міжстатевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної статі, виконання громадських доручень, організація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).

Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з великою кількістю взірців і форм поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є: виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їх психіку і поведінку.

Всупереч розповсюдженій у батьківському середовищі думці, підлітки втрачають цнотливість зовсім не під впливом пристрасті і всепоглинаючого кохання. Всі трапляється набагато прозаїчніше. Найчастіше така подія, як втрата невинності, планується заздалегідь, причому іноді спеціально з таким партнером, тривалі відносини з яким надалі є малоймовірними.

Багато сучасних підлітків знають про те, що перший сексуальний досвід часто приносить розчарування і сором. Саме тому багато хто з них і не хоче продовжувати зустрічатися зі своїм першим партнером – свідком їх невміння і джерелом неприємних відчуттів.

Американський психолог Мелоді Грехем відзначає: «Сучасна молодь дуже прагматично підходить до питання сексу. Вони буквально планують, коли втратитися цнотливість, з ким, і усвідомлюють, навіщо їм це потрібно. Для нинішніх підлітків секс – це свого роду ритуал, посвята у доросле життя. Це як одержання паспорту – одна з ознак того, що ти став дорослим, повноправним членом суспільства і тепер з тобою повинні рахуватися. Прощання з невинністю означає прощання з дитинством і вступ у доросле життя».

За даними досліджень фахівців американського інституту планування сім’ї у ході одного із соціологічних опитувань на запитання: «Чому ви займаєтеся сексом?» – 100% юнаків і дівчин відповіли: «Тому що всі займаються цим». Як це не сумно, але такою є система цінностей у сучасному суспільстві. Бути нормальним – означає мати статеві контакти, а залишатися цнотливим – значить бути, щонайменше, «білою вороною».

Багато батьків думають, що якщо з дитиною відверто поговорити про секс, то тим самим можна подати їй ідею не обмежуватися теорією, а спробувати попрактикуватися у даній області. Насправді ж це не так – чекати, поки сама дитина запитає про це, означає дуже ризикувати. Слід почати цю розмову тоді, коли дитина ще залежить від батьків емоційно, коли вони ще є для неї авторитетом, тільки в цьому випадку можна домогтися успіху.

Деякі батьки побоюються, що оскільки вони не є фахівцями в області сексології, то і не зможуть належним чином передати дитині сексуальну інформацію. Насправді ж навчити дітей розбиратися в питаннях статі не складніше, ніж навчити їх безлічі інших речей. Приміром, щоб показати дитині, як треба працювати на городі, зовсім не обов'язково мати вчений ступінь з сільського господарства. Безглуздо чекати, що дитина почне розпитувати вас про букви, якщо ви не покажете їй буквар. Точно так само не слід чекати, коли вона заговорить про секс, слід взяти на себе ініціативу обговорення цієї теми.

Деякі батьки категорично заперечують необхідність статевого виховання, однак насправді вони не можуть перешкодити дитині одержувати сексуальну інформацію. Проблема лише в тому, впливають вони самі на формування відповідних уявлень, чи ні, усвідомлюючи це і бажаючи створити якомога більш сприятливі умови для статевого виховання. Багато батьків приступають до виконання цього завдання зі значними побоюваннями, не знаючи з чого почати, що говорити і як не налякати дитину повідомленням якихось недоречних подробиць.

Наведемо прості правила і умови, якими варто керуватися, обговорюючи питання статі з дітьми.

Постарайтеся вести бесіду у якомога природнішій для себе манері, як під час обговорення будь-якої іншої теми.

Уникайте довгих повчальних лекцій зі статевих питаннях. Може знадобитися чверть години, щоб викласти все, що ви вважаєте потрібним. Однак дитина не може залишатися уважною так довго – їй хочеться задавати питання і одержувати конкретні короткі відповіді.

Подбайте, щоб ваша розповідь не обмежувалася одними біологічними фактами – дитині захочеться довідатися про ваші до них відношення, переживання і рішення.

Не бійтеся сказати дитині про секс «занадто багато». З її пам'яті майже напевно вивітриться все, що вона не зрозуміла.

Якщо ваша дитина вживає непристойні слова, спокійно поясніть їй їх значення, а потім скажіть, чому ви не хочете, щоб вона робила це. Можна, наприклад, сказати: «Іншим людям буде дуже неприємно почути такі слова» або «Не думаю, що це найкращий спосіб розповісти про те, що ти відчуваєш». Слід пам’ятати, що злість або жарти з приводу вживання дитиною непристойних слів найчастіше спонукають її повторювати їх.

Намагайтеся правильно називати статеві органи, уникаючи для їх позначення зменшувальних або глузливих слів.

Навіть діти дошкільного віку повинні знати, як захистити себе від сексуального насильства. Це значить, що ви повинні навчити дитину говорити «ні» дорослим. Ось приклад бесіди на ці теми із чотирьох- або п'ятирічною дитиною: «Ти знаєш, що дорослим людям буває іноді важко знайти собі друзів. Тому вони знайомляться із дітьми. У цьому немає нічого поганого. Але якщо вони просять робити такі речі, про які дорослі не повинні просити дітей (наприклад, залізти руками в штани), ти повинен (на) відповісти «ні» і негайно прибігти і про все розповісти мені».

Бесіди про статеве дозрівання, яке з кожним днем наближається, варто починати перш, ніж дитина досягне підліткового віку. Фізичні зміни (у тому числі розвиток молочних залоз, менструації і полюції) можуть з'явитися і раніше десяти років.

Хлопчикам треба розповісти про менструації, а дівчатка повинні розуміти, що означає ерекція. Не зневажайте обговоренням таких питань, як гомосексуальність і проституція. Більшість дітей довідуються про ці явища з телевізійних передач або читають про них, що збуджує цілком природну цікавість.

Розповідайте, нічого не приховуючи, про СНІД і інші хвороби, які передаються статевим шляхом. Але постарайтеся зробити це із врахуванням реакції дитини. Зрештою, немає ніякої необхідності залякувати п'яти- або шестирічну дитини, розповідаючи їй про фатальні результати захворюавння на СНІД. З іншого боку, якщо ви відкладете цю розмову доти, доки дитина досягне підліткового віку, це навряд чи принесе їй користь. Навіть школярі молодших класів повинні знати, що таке СНІД і як він передається.

Постарайтеся, щоб дитина не випробовувала зніяковілості, задаючи вам запитання на тему статі. Не говорите їй: «Ти ще занадто малий, щоб зрозуміти це». Якщо дитина ставить конкретне запитання, вона повинна одержати чітку відповідь у доступній для неї формі.

Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не бійтеся зізнатися в цьому. Зверніться до більш освіченої людини, наприклад, лікаря або психолога, і він допоможе знайти потрібні відомості.

Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова. Перевірте також, наскільки ваша відповідь відповідає тому, що дійсно хотів дізнатися дитина. Дуже добре, якщо після вашої розмови в неї з'являться нові питання.

 

 

Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. – Л., 1980.

Каган Б. Е. Воспитателю о сексологии. – М., 1991.

Кон И. С. Введение в сексологию. – М., 1988.

Масоликова Н. Ю. Психосексуальное развитие и воспитание детей: Теоретический курс. Книга академического авторизованного изложения. – М., 1998.

Хиглинг М. Как беседовать с ребенком о сексе. – СПб., 1997.