Характеристика основних концепцій політики безпеки адміністрацій Барака Обами щодо Азійсько-Тихоокеанського регіону

На виступі в Гонолулу 12 січня 2010 року, держсекретар Клінтон зазначила, що США та АТР дуже пов’язані – економічно, політично та навіть соціально. Політика Вашингтону тут спирається на двосторонні союзи із РК, Японією, Таїландом, Австралією та Філіппінами, які роблять значний внесок у систему безпеки регіону, проте також США активно співпрацює та налагоджує відносини з іншими країнами.

Іншим фактором є співпраця у форматі регіональних організацій. Ефективною себе вже показала АТЕС, а перспективною має бути створення ТТП як механізму поліпшення зв’язків між економіками регіону. Іншим корисним інструментом є Форум АСЕАН, на якому можна обговорювати та вирішувати проблеми безпеки регіону [12].

У своєму виступі у Гонконзі, 25 липня 2011 року Хілларі Клінтон зазначила, що Сполучені Штати намагаються оволодіти всіма аспектами відносин з іншими країнами, важливим питанням для США у АТР стоїть налагодження тісних стабільних економічних відносин із країнами регіону. У цьому випадку регіон особливо важливий саме майбутніми діловими партнерами [11].

США намагаються вбудувати розширені двосторонні зв’язки у міцний міжнародний порядок, щоб посилити регіональні інституції для покращення вирішення різноманітних питань у межах регіону для досягнення консенсусу за міжнародними нормами. Важливою ціллю у цій співпраці була організація народів для забезпечення регіональної стабільності та безпеки, як наприклад у районі Південно-Китайського моря [15].

Як писала у мемуарах Хілларі Клінтон, нова зовнішня політика США була зорієнтована на масштабні проекти і мала далекоглядні плани [1, р. 21]. Але, вона зазначає, що «ребалансування» передбачало не просто переміщення сил США з одного регіону до іншого, а утворення переваги США у АТР, не послаблюючи їх позиції у інших частинах світу [1, р. 41-45].

У Стратегії Національної Безпеки 2015 року стратегічними ризиками для Сполучених Штатів визначаються атака на державу, напади на громадян за кордоном та на союзників США. Також туди входять глобальні кризи, організована злочинність, розповсюдження та застосування зброї масового ураження, загрози епідемій вірусів та інфекцій, зміна клімату, порушення енергетичного ринку та проблеми, які можуть виникнути у слабких або несформованих держав – масові акти насилля [17, р. 1-5].

Як зазначається у Стратегії Національної безпеки, США – країна АТР, тому вона напряму зацікавлена у забезпеченні безпеки в цьому регіоні. Серед партнерів у регіоні – Японія, Республіка Корея, В’єтнам, Філіппіни, Австралія, Індонезія, Таїланд та Малайзія. А також, успішно проводиться політика у рамках таких регіональних організацій як АСЕАН та АТЕС. Китай визначається окремо пріоритетним партнером США, з яким уряд із задоволенням працюватиме над проблемами Корейського півострову, економічного розвитку Китаю, вирішення проблем тероризму та змін клімату [17, р. 24].

З 2011 року у зовнішній політиці США визначилась стратегія, яка передбачала переміщення пріоритетів політики до Азійсько-Тихоокеанського регіону, і яку назвали «Pivot to Asia», або «Rebalancing» [23].

Від друзів в Азії, Сполучені Штати очікують не більше, ніж їх активної прихильності до побудови та підтримання цих зусиль у всіх сферах, так щоб всі країни в АТР зіграти свою роль у пошуку та реалізації рішень загальних регіональних і глобальних проблем.

Хілларі Клінтон, міністр оборони Роберт Гейтс, його наступник Леон Панетта, і радник з національної безпеки Том Донілон, разом з повним спектром американських агентств і відомств, діяли для реалізації шести ключових дій для втілення нової зовнішньополітичної стратегії.

Першим пріоритетом є зміцнення альянсів США, які є основою взаємодії в регіоні та забезпечують мир і безпеку регіону. Американсько-південнокорейський союз стає міцнішим, спираючись на двосторонню співпрацю на півострові та у вирішенні проблеми разом по всьому світу.

Другим пріоритетом є розвиток відносин з країнами, що розвиваються, для поглиблення зв’язків у регіоні. До цих країн можна віднести Індію, В’єтнам, Філіппіни, Таїланд, – налагодження економічних відносин із цими країнами є стратегічно важливим для США.

Наступним пунктом є взаємодія США в економічному просторі АТР. Втягнення США у систему економічних відносин регіону дозволяють увійти до регіону, що дає можливість розширення впливу в регіоні.

Співпраця з регіональними організаціями також є важливим елементом програми «ребалансування». Співпраця у форматі форуму АСЕАН дає можливість США впливати на проблему на Корейському півострові, у районі ПКМ, на економічне протистояння із КНР, посилюючи країни, що розвиваються та дає можливість посилити вплив США у регіоні за рахунок економічної інтеграції в регіоні.

Підтримка загальнолюдських цінностей також є важливим елементом нової програми США.

У форматі шостого пункту – збільшення військової присутності. США регулярно проводять військові навчання із союзниками, залучаючи до них нових членів на умовах, що дозволять створити противагу збройним силам КНР, які весь час нарощуються [3].

Вже у січні 2012 року Пентагон спланував витрати більш як 450 млрд. дол. для переміщення американських морських та повітряних сил до АТР протягом 10-ти років. Патрік Кронін зауважив, що планувалось ввести близько 346 американських кораблів до регіону задля забезпечення військової присутності США в регіоні [18].

Деякі фахівці