Характеристика та фізична реабілітація хворих остеохондрозом шийного відділу хребта

Корсети надягають у положенні сидячи або стоячи, а зашнуровують, починаючи з нижнього краю в положенні лежачи.

 

 

Кілька загальних порад, що можуть бути корисними при гострих і хронічних формах захворювань шийного відділу хребта.

Уникайте переохолодження і протягів. При усіх формах хвороб шийного відділу хребта існує тісний взаємозв’язок між болями в хребцях і тими, що викликані напруженістю прилягаючих до них м’язів і місць їхнього прикріплення. Протяг і охолодження можуть привести до збільшення напруженості в м’язах, що часто служить причиною захворювань шийного відділу хребта. Щоб запобігти цьому, у холодну, вітряну погоду. при великій вологості повітря шию варто закутати, наприклад, шарфом, і носити головний убір (мал. 3).

 

Мал. 3. Попередження переохолодженняМал. 4. Масаж скронь при головному болі. 

 

Масажуйте скроні при головних болях. Багатьох людей, що страждають від болю у шиї і плечовому поясі, мучать також болі в області скронь. Це викликано тим, що при напруженні м’язів шиї і плечового поясу задіяні також і скроневі м’язи. Обережно масажуючи кінчиками пальців скроні, можна послабити головний біль. Роблять невеликі, легкі кругові рухи в області над вухом і в напрямку до ока (мал. 4).

Не робіть кругових рухів головою. Обертання головою при захворюваннях подібного роду абсолютно протипоказано, (мал. 6). Такі рухи дають дуже велике навантаження на шийний відділ хребта, особливо на його нижню частину. Це може привести не тільки до посилення хвороби, але і до продовження гострого періоду через ушкодження м’яких тканин у результаті такого роду вправ.

Не користуйтеся пристроями для витягування шийних хребців без консультації фахівців. Шийні хребці особливо чуттєві до силових впливів, тому необережність у такого роду процедурах може стати причиною серйозних травм багатьох точок шийного відділу хребта. Спроби подібного роду лікування небезпечні роз’єднанням двох хребців, що обумовлюють досить серйозні ушкодження спинного мозку (мал. 5).

 

 

Шийний остеохондроз займає за частотою виникнення друге місце після попереково-крижового, уражаючи людей у віці 30-60 років. Ним страждають в основному ті, хто за видом своєї діяльності змушений тривалий час працювати у фіксованій позі з нахиленою головою.

Необхідно відзначити, що шийний остеохондроз досить витончено «катує свої жертви». Караючи болем, він може настільки обмежити рухливість шийних хребців, що людина буде носити свою голову, як кришталеву вазу, боячись повернути, нахилити її. Біль при шийному остеохондрозі може «вдарити» між лопаток або викликати досить неприємні відчуття в області серця, маскуючись під стенокардію.

Остеохондроз є складним системним захворюванням, і боротьба з ним повинна бути комплексною й активною. Вона вимагає від людини визначених знань, уміння і бажання бути здоровим.

При лікуванні, реабілітації і профілактиці остеохондрозу шийного відділу хребта найбільш ефективний комплексний підхід, що включає лікувальну гімнастику, масаж, дистракційний метод лікування, мануальну терапію, фізіо- і бальнеотерапію.

Основною метою лікувальних заходів при остеохондрозі хребта є усунення болючого синдрому, усунення або зменшення патологічних розладів, досягнення стійких, стабільних результатів лікування і відновлення працездатності хворих.

Для полегшення вибору тактики відновного лікування хворих доцільно розділити на дві груп: 1 група – хворі зі значно вираженим болючим синдромом і неврологічним проявами; II група – хворі зі слабко вираженим болючим синдромом і неврологічними змінами.

Для хворих 1 групи рекомендують використовувати два комплекси лікувальних заходів:

1. Хворим, яким не протипоказана мануальна терапія, призначають іммобілізацію корсетом, розвантаження дозованим витягуванням (індивідуально) з наступною іммобілізацією корсетом.

2. Хворим, у яких виявлена патологічна рухливість хребетного сегмента, показана постійна іммобілізація корсетом і дозованим розвантаженням вантажами масою 1, 5 – 2 кг з урахуванням динаміки клінічних проявів і наступна іммобілізація корсетом.

Для хворих II групи також рекомендується два комплекси відновного лікування:

1. Хворим, у яких немає протипоказань до мануальної терапії, проводять зранку точковий масаж і мануальну терапію (до 3-5 сеансів), класичний масаж шиї, надпліч і за показниками масаж ураженої кінцівки; лікувальну фізкультуру.

ЛФК за спеціальними методиками є найважливішим заходом у комплексному відновлювальному лікуванні цієї категорії хворих. Вона повинна бути строго дозованої в залежності від віку людини, стану його органів і систем, ступеня виразності дистрофічно-деструктивних змін хребта і клінічних проявів. При наявності вираженого болючого синдрому руховий режим і фізичне навантаження різко скорочуються на період прояву болючих ознак. У цьому періоді застосовується ізометрична гімнастика, вправи «самовитяжка» хребта, іммобілізації шийного відділу хребта за допомогою індивідуального напівтвердого коміра, виконання в ньому ряду вправ. Надалі рухове навантаження збільшується до обсягу, необхідного для підтримки фізіологічного функціонального стану.

2. Хворим, у яких є патологічна рухливість сегментів показана иммоблізація, масаж у другій половині дня. Лікувальна фізична культура при нестабільності хребетного сегмента протипоказана.

Прогноз при вчасно початому і раціональному лікуванні в основному сприятливий. У запущених випадках можлива інвалідизація через порушення опороздатності і неврологічні розлади.

 

 

1. Остеохондроз хребта – розповсюджене захворювання, що уражає людей працездатного віку. Високі показники тимчасової непрацездатності й інвалідності серед хворих остеохондрозом хребта свідчать про необхідність подальшого удосконалювання методів його лікування, реабілітації і профілактики.

2. Остеохондроз – найбільш важка форма дегенеративно-дистрофічної поразки хребта, у розвитку його розрізняють чотири періоди. У першому періоді патологічні зміни спостерігаються в міжхребцевому диску, у другому відбувається подальше руйнування фіброзного кільця, у третьому утвориться грижа диска, а четвертий період характеризується поширенням дегенеративного процесу на всі структури хребетно-рухового сегмента.

3. Клінічні прояви остеохондрозу в залежності від локалізації зводяться до статичних, неврологічних, вегетативних і вісцеральних розладів.

4. Остеохондроз – складне системне захворювання, і боротьба з ним повинна бути комплексною й активною. Лікування і реабілітацію хворих остеохондрозом проводити з урахуванням виразності болючого синдрому, тривалості і періоду захворювання.

5. Запропоновані комплекси лікувальної фізкультури, методики масажу, дистракційне лікування є одним з основних засобів відновлювального лікування хворих остеохондрозом шийного відділу хребта.

 

 

Антонов И. П. Современное состояние проблемы так называемых радикулитов. /Клин. Мед. Т. 55 IV 9.

Антонов И. П. Шейный остеохондроз. Неврология. Медицинская газета, 1989. N8 с. 28-31.

Барашков Г. И. Шейный остеохондроз. /Здоровье, 1993. N4 с. 10-14.

Герус А. И.. Яювская А. С.. Орлова Е. В. Остеохондроз, лечение, реабилитация, профилактика средствами и методами физической культуры. Минск, 1993. 20с.

Горяная Г. А. Избавьтесь от остеохондроза. Киев, 1991. 42 с.

Горяная Г. А.. Щитов B. C. Методические рекомендации по применению нетрадиционной физической культуры в профилактике остеохондроза позвоночника. Киев, 1990. 25с.

Гречко В. Е. О шейном остеохондрозе. Знание, М„ 1982. 96 с.

П. Девятова М. В. Лечебная физкультура при травмах и заболеваниях нервной системы. // под ред. O. K. Марченко. К.. КТИФК. 1990.

Осна А. И. Периодизация шейного остеохондроза // Шейный остеохондроз. Новокузнецк. 1984, с. 11-22.

Попелянский Я. Ю. Шейный остеохондроз. Компрессионный и рефлекторный синдром. М„ 1996.

Попелянский ЯЮ. Синдромы остеохондроза. // Клин. Мед.. 1983. ты. N9. с. 142-147.

Ракитина Р. И.. Подопригора Е. И. Лечебная ритмическая гимнастика в профилактике остеохондроза. Киев, Здоров'я, 1995.

Чижевский А. В. Как победить остеохондроз. М.. 1990. 48 с.

Шмидт И. Р. Остеохондроз позвоночника. Этиология и профилактика. Новокузнецк. ФИУВ. 1992. 36 с.