середовищах, особливо за присутності в них хлориду натрію (0, 5-2%), оптимальному рН (7, 6-8, 2), температурі 10... 40°С (оптимум становить 35... 38°С). Виживає в навколишньому середовищі до 5 діб. Чутливий до високої температури: при температурі 50°С він гине через 30 хв, а при 100°С – миттєво. Низькі температури переносить порівняно добре: при температурі 1... 4°С зберігає життєздатність упродовж 4-6 тижнів. У солоній морській воді виживає до 180 днів. Чутливий до висушування, сонячного світла, дезрозчинів, антибіотиків. Хлорування води з залишковим хлором 0, 3 мг/л надійно захищає людину від цього захворювання.
Пошук
Харчові інфекції
Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
Джерело інфекції – хвора людина або вібріононосій. При холері спостерігається вібріононосійство після перенесеної хвороби, часто зустрічаються стерті і атипові форми, а також здорове вібріононосійство. Відношення числа носіїв до числа хворих коливається від 10: 1 до 100: 1. Механізм передачі збудників холери людині, як і механізм передачі інших кишкових інфекцій, полягає у проникненні холерних вібріонів до шлунково-кишкового тракту із забрудненою водою чи їжею. Однак не виключено можливість зараження вібріонами при безпосередньому контакті з хворим (руки), коли збудник може бути занесений в рот руками, забрудненими виділеннями хворого холерою чи вібріононосія, а також передача збудника холери мухами. У вібріона Ель-Top більше виражена здатність до виживання поза організмом людини, ніж у вібріона класичної холери. Згубно діють на холерного вібріона дезінфікуючі засоби, які використовуються у боротьбі з кишковими інфекціями в звичайних концентраціях.
Холерні вібріони проникають в організм людини через рот разом із забрудненою ними водою чи їжею. Якщо він не загине в кислому середовищі вмісту шлунку, то надходить в тонку кишку, де інтенсивно розмножується завдяки лужному середовищу та високому вмісту продуктів розщеплення білка. Процес розмноження та загибелі холерних вібріонів супроводжується виділенням великої кількості токсичних речовин – холерогенів (екзотоксинів холерних вібріонів), проносом, блювотою. Розвивається гостра ізотонічна дегідратація (втрата води та солей), у зв'язку з чим зменшується кількість циркулюючої крові, падає тиск, розвивається ниркова недостатність, порушення серцевої діяльності. Втрата калію, натрію, хлору веде до порушення діяльності міокарду, враження ниркових канальців, парезу кишечнику. Уражаються всі органи і системи.
Профілактику холери можна досягти завдяки заходам адміністративного, комунального та медичного характеру. У планах заходів, що розробляються надзвичайною протиепідемічною комісією (НПК), звертають увагу на охорону водних джерел, якість хлорування води, посилюється контроль за санітарним станом ПРГ, проводять боротьбу з мухами, санітарний контроль за виконанням санітарного режиму на підприємствах ресторанного господарства, харчової промисловості і торгівлі продовольчими товарами, проводиться постійний контроль за своєчасним та якісним очищення населених місць, територій. Можлива вакцинація.
Зоонози
Група інфекційних і інвазивних хвороб тварин, котрими хворіють і люди. До групи зоонозів відноситься велика кількість хвороб: чума, ящур, туляремія, сап, сибірська виразка, лептоспіроз, орнітоз та ін. Однак у людей вони трапляються рідше, ніж антропонози. Збудниками зоонозів, як і антропонозів, є бактерії, рикетсії, віруси, грибки, простіші, гельмінти, паразитичні кліщі. При цьому збудники зоонозів, як правило, паразитують в організмі багатьох видів тварин. Так, збудник чуми виділений від 214 видів тварин, а туляремії – від 58 видів диких хребетних та 9 видів домашніх тварин.
Для багатьох зоонозів є характерною наявність декількох шляхів передачі інфекції. Наприклад, чумою, туляремією, сибірською виразкою людина може заразитись аспіраційним, харчовим, контактним та трансмісивним шляхом; бруцельозом – харчовим, аспіраційним, через пошкоджену шкіру і т. д. Захворювання людини часто пов'язані з її професійною діяльністю, але вживання в їжу м'яса, молока хворих тварин у сирому чи напівсирому вигляді також може бути причиною захворювання. Від людини до людини зоонози, як правило, не передаються.
На деяких зоонозах, що трапляються частіше, зупинімося докладніше.
Бруцельоз
Людина заражається при контакті з хворою твариною (ветеринарний і зооветеринарний, гіерсонал, працівники молочно-тваринних ферм, бринзоварень, м'ясокомбінатів, пастухи, чабани) або пероральним шляхом через молоко, молочні і м'ясні продукти. Бруцела може проникати через ушкоджену шкіру і слизові оболонки при контакті з тваринами чи їхніми виділеннями, продуктами тваринництва.
Усі види бруцел (кіз, овець, корів, свиней, оленів) характеризуються тривалими термінами виживання у молоці і молочних продуктах: у коров'ячому молоці – 2-3 дні, у скислому – 4; в овечому і козиному – 10-60 днів; у вершковому маслі – 1-2 місяці; у сирі -0, 5-1, 5 місяця; у бринзі – 1, 5 місяця.
Бруцели є стійкі до високої температури: при 55°С гинуть через 25-60 хв, при 60°С – через 10-40, при 65°С – через 5-10, при 70... 75°С – через 4-8, при 80°С – через 2 хв.
До дії хімічних речовин бруцели малостійкі. Молоко від бруцельозних корів із вираженими клінічними проявами кип'ятять у господарстві 5 хв, а від корів із позитивними алергічними і серологічними реакціями – пастеризують при температурі 70°С протягом 30 хв або доводять температуру до 90°С. Бринзу з пастеризованого молока витримують 2 місяці.
М'ясо тварин, хворих із клінічними проявами, проварюють або солять, витримуючи 60 днів, внутрішні органи утилізують; м'ясо позитивно реагуючих тварин – на загальних підставах або як умовно придатне (кози, вівці).
Сибірка (сибірська виразка)
Бацили сибірки до організму людини потрапляють крізь шкіру і слизові оболонки при дотику до хворої тварини, сировини і готової продукції (м'ясо, шкура, кожухи, коміри, шапки) у разі забруднення шкури ґрунтом, що обсіменено бацилами, та пероральним шляхом при споживанні сирих чи недостатньо проварених м'ясних продуктів (ковбаси, фарші тощо).
Вегетативні форми сибірки гинуть: при температурі 50... 55°С -за 1 год; при температурі 80°С – за 2-3 хв. Спорові форми: при кип'ятінні – через 40-45 хв, при температурі 110°С – через 10 хв.
М'ясо і молоко хворих тварин знищують. Сировину (шкуру, шерсть) знезаражують. Трупи спалюють або закопують у спецмогильниках на глибину 2 м над трупом, засипають товстим шаром хлорного вапна і землею.
Туляремія
Збудник від джерела інфекції (гризунів, хижих тварин) передається:
- членистоногими (комарі, кліщі, сліпні) ;
- через шкіру внаслідок дотику до тварини (зняття шкури, розтин туші);
- перорально (споживання харчових продуктів і води, забруднених виділеннями гризунів).
Туляремічна паличка живе: у річній воді – до 1 місяця, у колодязній – до 2 місяців, у замороженому м'ясі – до 3 місяців, у кислому молоці – 1 добу, у хлібі – 2 тижні, у зерні – понад 4 місяці.
Запобігання: захист водних джерел, харчових і сільськогосподарської сировини від доступу гризунів.
Ящур – афтозна лихоманка
Інфекційне захворювання вірусної етіології, що характеризується виразковим ураженням слизової оболонки ротової порожнини, а також шкіри між пальцями рук, ніг і біля нігтів.
Можливість захворювання людини при вживанні молока від хворої корови було експериментально доведено в дослідах самозараження Гертвігом Манном і Вілаеном. Хворіють тварини всіх континентів, крім Нової Зеландії та Австралії.
У навколишньому середовищі вірус може зберігатися до декількох місяців. Так, у свіжому маслі вірус зберігається до 8 днів, при зберіганні масла на холоді – до 45 днів. У кисломолочних продуктах він гине дуже швидко. Гине вірус при дії лугів, кислот, формальдегіду, швидко гине при пастеризації та кип'ятінні.
Хворіють парнокопитні: велика рогата худоба, свині, вівці, олені, лосі, верблюди. У молодняку хвороба триває важко, можливою є загибель. Вірус ящуру виділяється з організму хворих тварин зі слиною, молоком, фекаліями, сечею, вмістом пухирців. Вірус інфікує підстилку, фураж, корито, спецодяг персоналу.
Зараження людей найчастіше відбувається аліментарним шляхом при вживанні сирого молока, м'яса, а також контактним шляхом (доярки, пастухи, працівники боєнь, ветпрацівники). В організм людини ящур може потрапити через слизові оболонки очей, носа, рота.
Хвороба у людей, як правило, триває 2-3 тижні і закінчується одужанням.
Молоко хворих тварин пастеризують 30 хв при температурі 85°С або кип'ятить 5 хв та залишають у господарстві, м'ясо – відправляють на промислову переробку (ковбаси варені, консерви).