Холіна А.Г., Тюльченко І.К. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті

 

Холіна А.Г., Тюльченко І.К. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті. У статті проаналізовано основні причини порушення прав інтелектуальної власності в Інтернеті, а саме, незаконне відтворення примірників творів, створення електронних бібліотек, розміщення зображень, відео та інших об’єктів авторського права. Пропонуються шляхи вирішення цієї проблеми.

 

 

Сьогодні Інтернет став найбільш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів. Як наслідок, значно зросла увага правоохоронних органів до діяльності різного роду Інтернет-ресурсів, які використовують об’єкти інтелектуальної власності: музичні твори, фото- та відео зображення тощо.

Актуальність проблеми визначається тим, що добра половина всіх авторських творів, доступних в мережі, опинилася там на незаконних підставах, тобто, саме з порушенням прав інтелектуальної власності. Численним є і недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. До того ж, і самі друковані ЗМІ не нехтують розміщенням статей з Мережі на шпальтах своїх видань та копіюванням фото, що потім видаються за знімки власних кореспондентів. І якщо авторство на друкований твір ще можна довести, то з величезним інформаційним простором – Інтернет ситуація значно гірша.

 

 

Серед причин масового незаконного відтворення примірників творів в Мережі, що охороняються авторським правом можна виділити технічну простоту здійснення операції. З розвитком техніки, користувачеві Інтернет все менше часу потрібно для отримання на своєму комп'ютері тотожної копії твору, або такої, що практично не поступається оригіналу за якістю.

Інша причина незаконного обігу творів полягає в елементарній відсутності привабливих варіантів легального отримання необхідних творів за наявності нелегальних. Очевидно, що окремі правовласники не в змозі відслідковувати поширення об'єктів, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створенні продуктів мультимедіа. Правовласники фактично позбавлені можливості захищати свої права в цифровому середовищі тими ж способами, що і при звичайному використанні охороняються авторським правом об'єктів.

Існує ряд помилкових суджень щодо законності використання творів у мережі. Одна з них – розміщення творів на сайті за усним погодженням з автором. Відповідно до Закону Про авторське право та суміжні права форма авторського договору, на підставі якого повинні бути передані майнові права, повинна бути письмовою. Звичайно, недотримання письмової форми договору не тягне його недійсність, а лише позбавляє сторони права посилатися на показання свідків. Однак, у зв'язку з особливостями авторського договору (зокрема, необхідністю погодити в ньому не тільки майнові права, які передаються, але й термін, територію, можливість переуступки прав третім особам та ін), усна домовленість майже ніколи не тягне передачу авторських прав. Як наслідок використання твору стає незаконним і дає можливість автору або його правонаступнику подавати до суду.

Також помилковим є твердження, що створення електронних бібліотек не порушує нічиїх прав. Відомо, що чинний Закон про авторське право робить певні пільги щодо використання творів бібліотеками, зокрема бібліотека має право без дозволу автора і без виплати йому гонорару здійснювати репрографічне відтворення, тобто репродукування, під яким розуміється відтворення шляхом фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів, інших, ніж видання. Проте дана норма аж ніяк не дозволяє ні оцифровувати (відтворювати) твір, ні розміщувати твір на сайті. Виникненню таких помилок сприяє недостатня обізнаність споживачів Інтернету, а дехто взагалі не знає своїх прав щодо набуття, охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а головне, це права, які гарантує законодавство України.

Дуже важливим є питання правової оцінки розміщення будь-якого зображення на сторінці веб-сайту, тобто встановлення того, чи є це використанням твору. Законодавство України чітко визначає, що розміщення зображення на веб-сайті – це вже є його відтворення. А тому суб'єкт авторського права має можливість відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України застосовувати свої майнові права інтелектуальної власності на твір, тобто виключне право дозволяти використання твору і право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі – забороняти таке використання.

Також, підкреслимо, що використання фотографій на веб-сайті, а також об'єктів зафіксованих на них (твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, твори декоративно-прикладного мистецтва) може здійснюватися тільки на підставі письмового дозволу автора (правовласника) та відповідно до ст.15 чинного закону України Про авторське право та суміжні права. Інакше кажучи, користувачеві слід укладати договір не тільки з автором фотографій (правовласником), але і з автором (правовласником) охоронюваного авторським правом твору, який відтворюється на фотографії.

Треба зазначити, що в Інтернет з'являються і нові об'єкти авторського права, охорона яких за чинним законодавством, досить скрутна. Найважливіше питання – визначення правової природи основного компонента всесвітньої мережі – файлу HTML (від англ. HyperText Markup Language – мова розмітки гіпертексту), що втілює в собі відразу декілька об'єктів інтелектуальної власності. HTML представляє собою не тільки комп'ютерну програму, але з точки зору зовнішнього оформлення, ще й літературний твір, твір художника, дизайнера і т.п. Жоден з існуючих способів охорони не враховує повною мірою специфіку HTML. Незважаючи на це, права автора сторінки HTML можуть бути в даний час захищені нормами авторського права. При бажанні, автор HTML файлу може зареєструвати його у Державному підприємствіУкраїнське агентство з авторських і суміжних прав як комп'ютерну програму, тим самим, підтвердити своє авторство і пріоритет.

Більш складною є проблема використання так званих Java applets-програм, написаних мовою Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Особливості функціонування програм, написаних мовою Java полягають у тому, що програма існує весь час як некомпільованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою Java, користувач копіює на свій комп'ютер не тільки ту програму, яку він запускає, але і компонент, необхідний для компіляції і запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютері користувача. Таким чином використовується відразу декілька програм, що охороняються авторським правом. Поки проблема використання компіляторів не стоїть гостро тільки з однієї причини – основний постачальник програмного забезпечення до Інтернет компанія Майкрософт надає своїм користувачам всі необхідні для роботи в Інтернет програми абсолютно безкоштовно. Проте ця ситуація може докорінно змінитися.

Порушення прав інтелектуальної власності викликає необхідність застосування норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кримінального кодексу України, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення. Захист права на кожний об’єкт інтелектуальної власності визначено в Законах України Про авторське право і суміжні права, Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, Про охорону прав на знаки для товарів і послуг тощо. Але, завдяки інтегруванню України у європейську спільноту, розвитку законодавства, судової практики, простіше та економічно вигідніше діяти правомірно, домовившись із власником про використання, володіння та розпорядження об’єктом інтелектуальної власності. Прикладом цього є укладання ліцензійних договорів і ліцензій, договорів комерційної концесії (франчайзинг), договорів передачі виключних прав та ін.

Не зважаючи на недосконалість нашого законодавства у сфері інтелектуальної власності, ця проблема продовжує бути актуальною для всього світового суспільства. Дивлячись на наших зарубіжних колег ми можемо вдосконалити існуючі норми, враховуючи нові прецеденти, юридичну, судову практику та інші надбання суспільства, та створити власну модель цивілізованого ринку інтелектуальної власності в українському секторі мережі Інтернет. Основою її мають стати своєрідні копірайт-центри, що займатимуться видачею ліцензій на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами виногороди. Отож, особа чи організація, що хоче отримати право на використання певного авторського твору, може звернутися до цього центру, який, у свою чергу, буде контактувати із авторськими товариствами. Але реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над розробкою загальної мережі, що дозволить країнам використовувати єдину пошукову стратегію та обмінюватися інформацією вже працюють патентні відомства США, Японії та ряду країн Европи. Наші російські колеги розглядають у найближчому майбутньому можливість створення веб-депозитарію – спеціалізованого архіву для об’єктів інтелектуальної власності, що розміщені в електронному вигляді в мережі Інтернет. Це дасть можливість автору у випадку виникнення суперечки підтвердити свої права на твір.

 

 

Таким чином, можна зробити висновок, що розвиток глобальних комп’ютерних мереж сприяє виникненню проблеми дотримання прав інтелектуальної власності. Адже, Мережа цілковито складається із різноманітних інформаційних джерел, що містять у собі об’єкти авторського права. Всі вони надзвичайно уразливі, тому що в Інтернеті практично все знаходиться в режимі відкритого доступу та вільно копіюється. Тому, оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет.

 

 

1. Закон України Про авторське право та суміжні права [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://zakon1.rada.gov.ua/..

2. Шемшученко Ю.С., Большицький Ю.Л. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.

3. Красноступ Г. Коментарі фахівців. Правове регулювання Інтернет – засобів масової інформації [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minjust.gov.ua/

4. Потєхіна В. Використання міжнародного досвіду для становлення національного законодавства України у сфері охорони комп’ютерних програм в умовах глобалізації // Матеріали виступів міжнародної науково-практичної конференції Правова охорона комп’ютерних програм. Концепція нового закону щодо охорони прав на комп’ютерні програми. – Київ, 2004.

5. Іванов В. Правове регулювання Інтернет. Деякі аспекти // Свобода висловлювань і приватність. – 2002. – № 3. – С. 21 27.

6. Галабала М. Фіксація доказів, що підтверджують порушення права інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Ноу-хау / М. Галабала // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 9. – С. 39 43.