Хутряні та овчинно-шубні вироби

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

1.1 Склад сировини для виробництва

1.2 Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату

1.3 Основні процеси виробництва

1.4 Принципи сортування напівфабрикату

РОЗДІЛ ІІ. АСОРТИМЕНТ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

2.1 Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів та поліпшення їх якості

2.2 Споживчі властивості хутряних та овчинно-шубних товарів

2.3 Класифікація хутряних та овчинно-шубних товарів

2.4 Маркування хутряних та овчинно-шубних товарів

РОЗДІЛ ІІІ. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

3.1 Вимоги до якості хутряних та овчинно-шубних виробів

3.2 Особливості зберігання

3.3 Основні дефекти

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

Хутряні та овчинно-шубні товари – це хутряна та овчинно-шубна сировина, шкурки вироблені, хутряні й овчинно-шубні вироби.

У хутряну та овчинно-шубну сировину включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари – шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби – хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби.

Товарознавство вивчає фактори, що визначають якість товарів, споживчі властивості товарів, розробляє методи виміру властивостей і оцінки рівня якості товарів, визначає умови і методи збереження якості товарів під час перевезення, збереження, експлуатації, досліджує причини їхнього фізичного і морального зносу [5].

При підвищенні якості, наприклад при збільшенні довговічності товару, скорочується кількість виробів, необхідних для задоволення в них.

Якість не тільки технічна, але і суспільна категорія. Оцінка якості залежить як від властивостей, властивим товарам, так і від рівня суспільних потреб у цих властивостях, від умов споживання. Важливим моментом у визначенні якості є рівень суспільних витрат на виробництво товару.

У сучасних умовах вихідним пунктом формування асортименту, рівня якості і планування кількості товарів, що випускаються, стало задоволення потреб споживачів. Тому товарознавство від аналізу окремих споживчих властивостей товарів переходить до оцінки і виміру якості товарів з погляду ступеня задоволення відповідної потреби. Товарознавство активно включається у вирішення проблем керування якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції – проектування, виробництва, звертання і споживання. Особлива увага звертається на розробку раціональних умов збереження, перевезення, а також використання товарів, правил догляду за ними. Змінюється підхід товарознавства до дослідження асортименту товарів: на перший план висувається проблема розробки оптимального призначення і комплексу виробів, прогнозування асортименту.

В Україні нараховується більше 100 видів хутрових звірів і тварин. Для збереження і розширення поголів'я, хутрових звірів і збільшення заготівель сировини в нашій країні проводиться акліматизація коштовних видів хутрових звірів (ондатри, нутрії, американської норки), створена система заказників, заповідників.

Тема роботи: Шляхи удосконалення асортименту, поліпшення якості і підвищення конкурентноспроможності хутряної сировини і напівфабрикатів.

Мета роботи: В даній роботі ми розглянули виробництво, асортимент та шляхи вдосконалення якості хутряних виробів.

Зміст роботи: Дана робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, літератури і додатків.

 

 

Хутряний напівфабрикат являє собою вироблені шкурки хутра, хутряної сировини і морських тварин, що мають натуральне фарбу чи фарбовані.

Вироблення шкурок, знятих з подовжнім розрізуванням по череву і лапах (спосіб шаром) або знятих цілими (способи трубкою, панчохою) і попередньо законсервованих (прісно-сухим способом, мокро- і сухосоленням, квашенням і ін.), полягає в проведенні підготовчих операцій.

Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

Власне вироблення шкурок полягає в пікелюванні, жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищення поверхні волосся від жиру і додавання м'якості шкірової тканини; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від обпилювань, пили і розчісування поплутаного волосся.

Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини) ; намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного фарбування шкірової тканини) ; верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, півтонів і т. д.) ; трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад – «резерв», що охороняє їх від фарбування) [4].

Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: на волосяний покрив впливають люстром – водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють звиті кінці волосся для додання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

Хутряні вироби виготовляють у процесі кушнірського і пошивного виробництва.

Кушнірське виробництво полягає у виробленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу) Основні технологічні операції цього виробництва: виробниче сортування шкурок –