Хвороби овочевих культур. Хвороби капусти

Уражені клітини під дією паразита швидко діляться і збільшуються в об’ємі, внаслідок чого утворюються нарости.

Наприкінці вегетації ці нарости під впливом ґрунтових мікроорганізмів загнивають і руйнуються. При цьому звільняється велика кількість спор збудника хвороби. В ґрунті спори гриба зберігаються до 6-7 років, але при відсутності рослин, які уражуються килою, кількість життєздатним спор з кожним роком значно зменшується. Заражений ґрунт є основним джерелом інфекції. На незаражені ділянки хворобу заносять з ураженою розсадою. У полі спори гриба поширюються дощовою і поливною водою, ґрунтовими комахами, дощовими черв’яками.

Розвитку хвороби сприяють висока вологість ґрунту (75-90%) і температура 18-24°С. Калійні добрива сприяють зниженню ураженості рослин килою.

Заходи боротьби. В заражених килою парниках необхідно замінити ґрунт або знезаразити його.

Кислі ґрунти слід вапнувати. У парниках вапно вносять з розрахунку 1-1, 5 кг на раму за 10-15 днів до висівання насіння, у відкритому ґрунті – 5-10 т/га під час садіння (в кожну лунку 35-40 г гашеного вапна, перемішаного з землею).

У боротьбі з килою необхідно дотримуватися сівозміни, щоб капуста на попереднє місце поверталася не раніше як через 4-5 років. Важливе значення мають такі агротехнічні заходи, як вибраковування ураженої розсади, ранні строки садіння, підгортання рослин після поливів що сприяє утворенню додаткових коренів, внесення органічних і мінеральних добрив, боротьба з бур’янами. Післязбиральні рештки капусти слід видаляти з поля і знищувати.

Фузаріозне в’янення, або жовтизна капусти (Fusarium oxysporum f. conglutinans Snyder, Hansen.) досить поширена хвороба, в окремих господарствах завдає великої шкоди. Сім’ядолі та листки розсади жовтіють, в’януть і рослини незабаром гинуть. Часто уражуються корінь і підсім’ядольне колінце ростка, тоді ростки гинуть. Уражені дорослі рослини відстають у рості. Часто хвороба проявляється в односторонньому ураженні рослини або листка, внаслідок чого вони розвиваються нерівномірно. Жилки на пожовклих листках темніють, а на поперечному розрізі качана видно потемніння судинного кільця. Хворі рослини мають пригнічений вигляд і часто гинуть.

Збудник хвороби – гриб. Він утворює на міцелії мікро- та макроконідії. Мікроконідії одноклітинні, яйцеподібні або циліндричні. Макроконідії веретеноподібні або серпоподібні з 3-5 перетинками, розміром 28-34×3, 2-3, 6 мк. Гриб також утворює хламідоспори, які можуть зберігатися в ґрунті 8-9 років. Проникаючи через корінь у качан, гриб уражує судинну систему. Міцелій закупорює судини, виділяє речовини, токсичні для рослини.

Таким чином, джерелом інфекції є ґрунт і заражені насінники. При використанні міських відходів для біологічного обігрівання збудник може потрапляти у парники.

Заходи боротьби. При виявленні хвороби в парниках необхідно замінити ґрунт або знезаразити його.

Насіння капусти протруюють препаратом ТМТД (8 г на 1 кг насіння). Велике значення в боротьбі є фузаріозним в’яненням капусти має правильна сівозміна. Капусту слід вирощувати на попередньому місці не раніше як через 6 років. Не менш важливе значення має видалення з парників і знищення післязбиральних решток.

Чорна плямистість, або альтернаріоз (Alternoria brassicae Sacc.) найбільшої шкоди завдає насінникам капусти, редиски та інших капустяних у вологих районах. Уражуються здебільшого стручки та насіння. На стручках утворюються темні круглі плями, які при високій вологості повітря покриваються темним нальотом. Часто проявляється альтернаріоз у вигляді потемніння кінчика стручка, внаслідок чого він тріскається. При ураженні стручка в період молочної стиглості гриб проникає в насіння. В результаті схожість його значно знижується. Під час зберігання насіння при підвищеній вологості можливе його пере-зараження.

Альтернаріоз проявляється і на капусті першого року вирощування. На листках з’являються темні концентричні плями. Уражуються рослини звичайно в кінці вегетації і значної шкоди їм хвороба не завдає, гриб – збудник хвороби – має багатоклітинний міцелій. Темний наліт, що утворюється на поверхні ураженої тканини, являє собою його конідієносці та конідії. Конідієносці короткі, бурого кольору. Конідії оливково-бурі, видовжені, оберненобулавоподібні, з поперечними і поздовжніми перетинками, розміром 60-140×14-18 мк. Утворюються конідії ланцюжками, які при достиганні легко розпадаються.

Проникає гриб у тканини через механічні пошкодження капустяних культур. Поширюється хвороба в полі дощовою та поливною водою, вітром, комахами. Рік у рік альтернаріоз передається через насіння і післязбиральні рештки.

Заходи боротьби. Після обмолочування насіння слід просушити, краще підігрітим до 30°С повітрям протягом доби. Зберігати його треба при вологості повітря не вище 65%.

Перед сівбою насіння знезаражують препаратом ТМТД (8 г на 1 кг насіння) або прогріванням у воді при температурі 48-50 °С протягом 20-25 хв.

Протягом вегетації насінники обприскують 1% -ною бордоською рідиною, суспензіями цинебу в 0, 4-0, 5% -них концентраціях або хлорокису міді у 0, 4% -ній концентрації. Вперше обприскують у період цвітіння, потім через 10-12 днів у міру потреби. Систематично треба вести боротьбу з шкідниками капустяних культур.

Сіра гниль капусти (Botrytis ci-nerea Pers.) завдає великої шкоди капусті та іншими овочевим культурам і їх насінникам. На поверхні головки капусти, ураженої сірою гниллю, утворюється сірий пухнастий наліт, який являє собою конідіальне спороношення гриба. Листки поступово ослизняються і загнивають. При зниженні температури серед нальоту можна побачити чорні цятки – склероції.

Уражується капуста ще в полі, але проявляється гниль під час зимового зберігання.

Біла гниль капусти (Sclerotinia sclerotiorum de Вагу.) поширена у вологих районах України. Проявляється хвороба ще в полі. Зовнішні листки стають слизькими і загнивають, на поверхні ураженої тканини з’являється білий пухнастий наліт. Пізніше серед нальоту утворюються чорні різної форми склероції розміром від 1 до 30 мм. Якщо уражені головки потрапляють до сховища, вони швидко загнивають і заражають головки, що лежать поряд.

Судинний бактеріоз. Бактеріальна хвороба. Уражує капусту, редиску, редьку та інші капустяні в усі фази розвитку. Особливо великої шкоди завдає насінникам капусти.

На сходах хвороба проявляється у посвітлінні сім’ядольних листків, які при великому ураженні жовтіють і засихають. Листки на уражених дорослих рослинах жовтіють, починаючи з країв. На пожовтілих частинах жилки темніють. Листки стають крихкими і опадають. Бактерії через головні жилки та черешки листків проникають у качани, на поперечному розрізі яких спостерігається почорніння судинного кільця. Рослини мають пригнічений вигляд, ріст їх затримується.

Якщо судинний бактеріоз проявляється у кінці вегетації капусти, то великої шкоди в перший рік він їй не завдає. При використанні такої капусти на висадки хвороба переходить на насінники, уражує усі надземні органи, в тому числі насіння. Жилки на листках уражених насінників чорніють, на стеблах спостерігаються темні смуги, стручки покриваються блискучими чорними плямами різної форми. При великому ураженні значна частина рослин гине.

Поширюються бактерії (збудники хвороби) в полі з краплями дощової або поливної води, комахами тощо. Проникають бактерії у рослину через продихи та механічні пошкодження. Рік у рік судинний бактеріоз передається зараженим насінням, рештками хворих рослин і качанами, що використовують для висаджування.

Заходи боротьби. Насіння капусти знезаражують прогріванням у воді при температурі 50°С протягом 25-30 хв. Для сухого знезараження використовують препарат ТМТД (8 г на 1 кг насіння). Щоб одержати здорову розсаду, заражений ґрунт у парниках міняють або знезаражують. Короби і рами обприскують 4% -ним розчином хлорного вапна або 2% -ним розчином формаліну.

Щоб запобігти нагромадженню інфекції у ґрунті, необхідно дотримуватися сівозміни Капусту можна вирощувати на попередньому місці не раніше як через 3-4 роки. Всі рештки врожаю слід видаляти з поля і знищувати. Систематично вести боротьбу з шкідниками капустяних, а також знищувати бур’яни. Для насінників необхідно відбирати тільки здорові рослини. Під капусту слід вносити мінеральні добрива з переважанням калійних.

Слизовий бактеріоз (Xanthomonas campestris Dowson). Бактеріальна хвороба. В окремі роки завдає великої шкоди капусті, особливо насінникам. Уражуються слизовим бактеріозом переважно дорослі рослини в період зав’язування головок.

Іноді уражується і розсада. На сім’ядольних листочках утворюються маслянисті плями. При сильному ураженні сім’ядолі засихають і розсада гине.

Насінники з уражених качанів гинуть. Джерелом первинної інфекції є рештки уражених рослин, які залишаються в ґрунті, а також висадки капусти. Бактерії можуть передаватися і насінням.

У полі слизовий бактеріоз поширюється комахами, здебільшого капустяною мухою та клопами, дощовою і поливною водою.

Збудники хвороби (бактерії) уражують здебільшого ослаблі рослини, особливо підморожені та механічно пошкоджені.

Оптимальна температура для розвитку слизового бактеріозу 20-25°С. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря.

Заходи боротьби. Капусту слід вирощувати в сівозміні, щоб вона поверталась на попереднє місце не раніше як через 4-5 років. Відразу після збирання врожаю всі післязбиральні рештки треба видаляти з поля і знищувати. Систематично проводити боротьбу з шкідниками капусти та іншими комахами – переносниками збудників хвороби.

На зимове зберігання слід відбирати здорові головки, не допускати їх підмерзання і механічного пошкодження. Температура в сховищах повинна бути в межах плюс 1-2°С. На насінники капусту треба збирати в суху погоду і перед закладанням на постійне зберігання просушити. Сховища завчасно слід ретельно очистити від рослинних решток і знезаразити.

Кила капусти

Збудник – гриб Plasmodiophora brassicae Wor. з класу плазмодіофороміцети (Plasmodiomycetes) порядку Plasmodiophorales.

Хвороба проявляється на кореневій системі капусти. На коренях утворюються нарости і здуття. Спочатку кожне таке здуття зберігає колір і консистенцію здорового кореня, але з часом, звичайно під осінь, воно буріє, загниває і незабаром розпадається зовсім. Ураження кореневої системи розсади капусти в більшості випадків не змінює зовнішнього вигляду рослин. Лише при дуже ранньому і сильному зараженні помітна затримка в рості і незначне пожовтіння листя. У дорослих рослин кила викликає значне пригнічення. Уражені корені не можуть в достатній кількості забирати воду і розчинені в ній мінеральні речовини. Рослини в’януть, особливо в жарку погоду, качани недорозвиваються або зовсім не утворюються. Уражені рослини легко вириваються з ґрунту. Зберігається гриб у ґрунті у вигляді спочиваючих спор, не втрачаючи життєздатності протягом 5-6 років.

Цикл розвитку гриба складний. Починаючи з весни, спори паразита проростають зооспорами. Вони копулюють і утворюють диплоїдні амебоїди, що проникають через кореневі волоски або ранки у тканину кореня. В уражених клітинах амебоїдні тіла паразита розвиваються, потім зливаються, утворюючи плазмодій. Розвиток гриба супроводиться надмірним розростанням клітин (явище гіпертрофії), що приводить до утворення наростів. При поділі хворих клітин ділиться і тіло паразита, в результаті чого уражені клітини розміщені групами. При дозріванні плазмодій розпадається на спори. У цій стадії інфекція зберігається у ґрунті.

Заходи боротьби. В заражених килою парниках необхідно замінити ґрунт або знезаразити його.

Кислі ґрунти слід вапнувати. У парниках вапно вносять з розрахунку 1-1, 5 кг на раму за 10-15 днів до висівання насіння, у відкритому ґрунті – 5-10 т/га під час садіння (в кожну лунку 35-40 г гашеного вапна, перемішаного з землею).

У боротьбі з килою необхідно дотримуватися сівозміни, щоб капуста на попереднє місце поверталася не раніше як через 4-5 років. Важливе значення мають такі агротехнічні заходи, як вибраковування ураженої розсади, ранні строки садіння, підгортання рослин після поливів, що сприяє утворенню додаткових коренів, внесення органічних і мінеральних добрив, боротьба з бур’янами. Післязбиральні рештки капусти слід видаляти з поля і знищувати.