Інформаційні системи та технології в економіці

 

Комп'ютерна телефонія (СТІ) — технологія, в якій програмні й апаратні ресурси комп'ютера застосовуються для керування телефонним з'єднанням. Ця технологія включає також оброблення та синтез голосу, систему голосової поштової скриньки.

Для створення комп'ютерної телефоної системи, крім комп'ютера, треба мати телефонний пристрій та спеціальне програмне забезпечення. Телефонний пристрій має забезпечувати запис і відтворення голосу.

Створення голосових поштових скриньок дає змогу виконувати обмін голосовими повідомленнями. Для одержання доступу до своєї скриньки потрібно звернутися до системи голосових скриньок та ввести свій пароль за допомогою кнопок набору номера. В поштових скриньках усі голосові повідомлення зберігаються аналогічно електронній пошті.

Система електронного офісу перемикає дзвінки на робочі місця співробітників, розповсюджує факсимільні повідомлення.

Комп'ютерна телефонія має великі перспективи, а її впровадження поступово замінить телефони.

 

Кілька років тому з'явились нові пристрої — PDA (Personal Digital Assistant), або кишенькові персональні комп'ютери. Відповідно до ОС розрізняють три класи таких пристроїв: Windows-орієнтовані Pocket РС (клавіатурні та безклавіатурні), Palm OS (безклавіатурні), а також Psion (клавіатурні).

Пристрої PDA мають вбудовану оперативну пам'ять ємністю 16—32 Мбайт, процесор із тактовою частотою 166 МГц, екран із роздільною здатністю 240x320 точок/дюйм, USB-порт для підключення периферійних пристроїв. Програмне забезпечення містить такі пакети, як Woed, Excel, PowerPoint, програми перегляду електронної пошти. Можливість підключення навушників і мікрофону та наявність вбудованих динаміків дає змогу відтворювати музичні файли формату МРЗ.

 

Рідкокристалічні дисплеї, які мають великий попит, характеризуються високою якістю аудіо- та відеовідтворення, сучасним дизайном, ергономічністю. Якість звуку поліпшено завдяки системі об'ємного звучання 3-D. Нові дисплеї дають змогу користувачеві легко контролювати колір, контрастність, положення зображення на екрані. Датчик зовнішнього освітлення автоматично коригує освітлення екрана відповідно до освітленості кімнати. Ергономічна підставка на двох шарнірах забезпечує встановлення дисплея під оптимальним кутом зору. Товщина такого дисплея — 12 мм, а діагональ — від 15 до 40 дюймів.

Останнім часом активно розвивається технологія створення дисплеїв нового типу — органічних електролюмінісцентних дисплеїв (organic electroluminescence display, скорочено OELD). Ці дисплеї містять органічний шар, що забезпечує підвищену яскравість при енергопостачанні. Витрата електричної енергії при цьому різко зменшується.

Такі переваги дисплеїв OELD дають можливість створювати менші за розміром екрани та продовжити термін використання акумуляторних батарей в портативних комп'ютерах. Ще одна риса цих дисплеїв — менший час для доступу. Найчастіше вони застосовуються у стільникових телефонах, пристроях PDA та пристроях для відтвореннявідеозображень.

 

Системи штучного інтелекту, або штучні нейронні мережі (Atrificial Neural Network, скорочено ANN), — перспективний напрям розвитку інформаційних технологій. Ці системи широко застосовуються при розв'язуванні неформалізованих задач або задач із неповними даними.

Першу штучну нейронну мережу створив у 1958 р. психолог Франк Розенблатт. Ця система на підставі візуальних даних моделювала роботу людського мозку і намагалася розпізнавати образи.

Робота штучної нейронної мережі ґрунтується на організації зв'язку між множиною елементів, які обробляються. Кожен нейрон одержує велику кількість сигналів на вході, аналізує їх відповідно до вагових коефіцієнтів та формує свій сигнал, що подається на вхід іншого нейрона. Всі нейрони взаємозв'язані між собою та організовані в шари. Кожний шар, у свою чергу, одержує вхідний сигнал і формує власний для іншого шару.

Якщо систему штучного інтелекту реалізовано на одному комп'ютері, то вона працює досить повільно, але при використанні кількох процесорів її швидкодія значно зростає.

Такі системи використовують для розпізнавання та синтезу мовної інформації, рукописного тексту, у фінансовій сфері, а також там, де треба аналізувати потужні інформаційні потоки.

До систем штучного інтелекту належать також широко відомі експертні системи. Основою їх є база знань, в якій зберігаються потрібні для розв'язання поставленої задачі відомості та методи. Знання відображаються в експертній, описовій формі. База знань містить самонавчальний алгоритм, що спирається на процедурні знання оцінок рішень. Дуже важливий компонент експертної системи — розвинутий інтерфейс із користувачем, який дає змогу наповнювати базу знань новою інформацією, виводити логічні висновки тощо.

Використовуючи накопичені знання з кількох проблемних сфер, такі системи можуть розв'язувати задачі, складність яких перевищує людські можливості. Експертні системи широко застосовуються в таких сферах, як навчання, медицина, прогнозування, планування, геологія, військова справа, створення програмних продуктів та багатьох інших.

19.4. Дата-центри

• Із розвитком комп'ютерних мереж створюються спеціальні дата-центри для надання клієнтам будь-яких послуг, пов'язаних із роботою в Internet. Сюди належать:
• зберігання великих обсягів інформації клієнтів у спеціальному розподіленому сховищі даних, яке має надійний апаратний і програмний захист;
• використання потужних апаратних засобів та високошвидкісного каналу передачі даних, які значно підвищують швидкість обміну інформацією;
• проектування та розробка програмних систем замовника на високому професійному рівні;
• графічний дизайн, консалтинг висококваліфікованих спеціалістів;
• оренда сучасного ліцензійного програмного забезпечення.

19.5. Інформаційні технології в освіті

Наслідком об'єктивного процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є:

• бурхливий розвиток інформаційних технологій;
• поступове і неперервне зниження вартості послуг на підключення та  використання глобальної мережі Internet, її ресурсів і сервісів;
• суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику;
• значне поширення засобів комп'ютерної техніки серед населення.

Дистанційне навчання — нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, і призначається для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіальне розподілених місцях.

У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтується на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідних знань і застосувати їх до вирішення практичних завдань, використовуючи сучасні технології. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку, володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовими до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі. Завдяки таким засобам дистанційного навчання як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, спискам розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому студенти почувають себе невід'ємною частиною колективу, що різко збільшує мотивацію до навчання. Викладачі повинні володіти методами для створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення такого типу взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність та власну кваліфікацію. Характерними рисами дистанційних курсів є:

• гнучкість — можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань-підказок тощо;
• актуальність — можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;
• зручність — можливість навчання у зручний час, у певному місці, нерегламентованість у часі для засвоєння матеріалу, можливість здобуття освіти, без відриву від основної роботи;
• модульність — розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи в цілому;
• економічна ефективність — метод навчання значно дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;
• можливість одночасного використання великого обсягу навчальної  інформації будь-якою кількістю студентів;
• інтерактивність  — активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно підвищує мотивацію до навчання, рівень засвоєння матеріалу;
• більші можливості контролю якості навчання. Це і проведення дискусій, чатів, і використання самоконтролю, і відсутність психологічних бар'єрів;
• відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу.

Дистанційну освіту забезпечують такі технології:

• кейстехнологія — видача портфеля з повним набором навчально-методичних матеріалів із кожної дисципліни. Інформація подається як у вигляді книжок, методичок, так і на СD-дисках, аудіо- та відеокасетах, у виглядімультимедійних програм;
• мережна — використання засобів віддаленого доступу для одержання потрібної навчальної iнформації, проведення індивідуальних консультацій з викладачами, контролю знань. Ця технологія значно ефективніша за традиційну, тому що вона орієнтується на індивідуалізацію навчання;
• телевізійна — можна одночасно охопити процесом навчання велику кількість населення. Ця технологія має більш інформативний характер.
• Внутрішня мотивація студентів до навчання зростає з використанням комбінованої технології (традиційної та дистанційної).

Перевагами дистанційної технології навчання є:

• пожвавлення навчання завдяки застосуванню мультимедійних ефектів;
• доступність до більшого обсягу матеріалу через бібліотеки мереж;
• можливість здобуття вищих результатів рейтингу за допомогою системи самотестування;
• можливість роз'яснення незрозумілих тем як викладачем, так і студентами (проведення відеоконференцій, електронних обговорень тощо).