Інфраструктура ринку

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково-технічного та культурного розвитку.

 

 

Для того, щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови. До них належать:

- наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;

- еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг тощо не визнає;

- конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагенів, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

- вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

- реальна інформація про ринок у його суб’єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

 

Ринки можна розподілити по наступним критеріям:

1. По економічному призначенню об’єктів ринкових відносин:

- ринок благ та послуг;

- ринок засобів виробництва;

- ринок науково-технічних розробок;

- ринок цінних паперів;

- ринок робочої сили.

2. По товарним групам:

- ринок товарів виробничого призначення;

- ринок товарів народного споживання; продовольчих товарів;

- ринок сировини та матеріалів і т. д.

3. Утворення ринків по просторовій ознаці являє собою ринки:

- внутрішньорегіональні;

- міжрегіональні;

- міжнародні (світові).

4. По видам суб’єктів ринкових відносин ринки можуть поділятись на:

- ринок оптової торгівлі, коли в якості покупців та продавців виступають підприємтсва та організації;

- ринок роздрібної торгівлі, коли покупцями виступають окремі громадяни;

- ринок державних закупок сільгосппродукції, коли покупцем виступає держава, а продавцями – безпосередні виробники сільськогосподарської продукції.

5. З врахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяються на: легальні (офіційні), нелегальні (тіньові, чорні і т. д.)

Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види ринків:

1. Ринки товарів та послуг:

- товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі товари) ;

- послуг (побутові, транспортні, комунальні) ;

- житла та будівлі невиробничого призначення.

2. Ринки факторів виробництва. До їх складу входять:

- ринок нерухомості;

- знарядь праці;

- сировини та матеріалів;

- енергетичних ресурсів;

- корисних копалин.

3. Фінансові ринки:

- ринок капіталів (інвестиційні ринки) ;

- кредитний ринок;

- ринок цінних паперів;

- валютно-грошовий ринок.

4. Ринок інтелектуального продукту – інновації, винаходи, інформаційні послуги, твори мистецтва та літератури.

5. Ринок робочої сили. Являє собою економічну форму руху трудових ресурсів, при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки.

6. Регіональні ринки: місцевий, внутрішній, національний, зовнішній, міжнародний.

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного товару на окремі групи, що пред’являють до товарів неоднакові вимоги.

Сегмент ринку – це частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак).

Основними з них є:

1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою населення, за кліматичними умовами).

2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром сім’ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за національним складом).

3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя: богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).

4. Поведінці (придбання товарів носить випадковий характер, пошук користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в продуктах, емоційне відношення до продукції).

 

 

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається