Інституційний тип взаємовідносин державних службовців та підприємців

 

 

Щоб точніше зрозуміти особливості взаємостосунків представників держави і підприємництва, повернемось до значення суті останнього. Підприємництво – ініціативна господарсько-фінансова діяльність суб'єктів різних форм власності в рамках чинного законодавства на свій ризик і під власну фінансову та майнову відповідальність для отримання прибутку.

Щоб стати підприємцем, необхідно бути здатним зважитися виконувати якусь нову справу, пристосуватися до здійснення чогось значного і, головне, реалізувати свої мрії. Не кожна людина в змозі самовизначитись у конкретній справі і дати знати про себе. Відомий класик Й. Шумпетер писав: «Бути підприємцем – означає, роблячи те. що роблять інші, виконувати все не так, як виконують інші»

Досліджуючи культурну генезу «духу капіталізму», Макс Вебер у праці «Протестантська етика і дух капіталізму» вдало показав типи характеру і особливо тип людини, яка має азарті талант керівника, пройнята духом підприємництва та здатна протистояти бюрократичній організації держави

Державна політика радянських часів виховувала у населення негативне ставлення до підприємництва. Усіма засобами втлумачувалися переваги соціалізму та неспроможність капіталістичних країн ефективно. організовувати своє господарство. Не можна було робити щось не так, як всі, щоб не стати «білою вороною». Господарська ініціатива і самостійність керівників усіх рівнів прийнятті рішень розглядались як відступ від генеральної лінії комуністичної партії і як прецедент до серйозного розгляду справи чи судового процесу.

Розвиток в Україні ринкових відносин та необхідність. стійкого соціально-економічного розвитку держави стали вимагати нових механізмів координації і узгодження інтересів представників підприємства і влади. За роки розбудови державності принципи взаємовідносин представників цих раніше двох полярних інститутів сприймались і сприймаються сьогодні як одна із багатьох важливих, але все ж таки, другорядних проблем, що знаходяться дещо осторонь взаємостосунків двох гілок влади, держави та партій і т. п.

Разом з тим саме в процесі капіталотворення від етики, ділових взаємостосунків представників влади і підприємництва залежить тип держави, що утвердиться в Україні. А це насамперед має бути цивілізоване партнерство, яке дасть змогу нашій країні зайняти гідне місце у європейському і світовому співтоваристві.

 

 

Рівень організації підприємництва в Україні на початку третього тисячоліття став підвищуватись. Крах сировинно-експортної моделі підштовхнув становлення нової групи економічних інтересів – це виробничі структури, що вижили в умовах економічної кризи і вийшли на внутрішній ринок з новим асортиментом продукції товарів народного споживання. Саме ці сектори виробництва вели і зараз ведуть боротьбу з імпортом на внутрішньому ринку.

Сьогодні, як ніколи, вітчизняним товаровиробникам необхідні захист внутрішнього ринку, підтримка платоспроможного попиту населення, забезпечення доступності кредиторів, злам адміністративних бар'єрів з боку місцевої бюрократії, яка пов'язана з орієнтованим на імпорт торговельним капіталом, фінансування розвитку торгівельної інфраструктури, формування доступних послуг з боку існуючих фінансово-кредитних установ.

Особливістю економічних інтересів виробників товарів народного споживання є залежність, з одного боку, від становлення вітчизняного машинобудівного комплексу, з другого – від розвитку українського агропромислового комплексу. Забезпечення широкої зайнятості та залучення до сфери цієї діяльності великого числа підприємців малого та середнього бізнесу може дати змогу створити потужну соціальну базу і підвищити купівельну спроможність населення України.

Цьому повною мірою повинен сприяти інституційний тип взаємостосунків влади і підприємництва, за якого центральним посередником стають громадські об'єднання – і спілки і асоціації підприємців. Такий тип практикується в усіх розвинутих країнах. В Україні – Український союз промисловців, підприємців, Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств, Координаційно експертний центр об'єднань підприємців України, Рада об'єднань підприємців України при Кабінеті Міністрів України, які разом з Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва повинні вести активну роботу щодо захисту прав та інтересів підприємців, вивчати і доопрацьовувати проекти законодавчих актів, чинних законів та нормативних документів.

Для узгодження інтересів влади і підприємців зазначені об'єднання застосовують два види взаємодії – «режим консультації» і «режим делегування». Прикладом першого є входження представників Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) до колегій міністерств і відомств, іншого – делегування Кабінетом Міністрів України Конфедерації роботодавців участі в розробці Генеральної угоди між урядом, профспілками і роботодавцями. Цікавим є також створення УСПП та Європейським університетом спільного Науково-дослідного інституту системних досліджень, стабілізації та розвитку економіки.

Перехід від олігархічного до інституційного типу взаємовідносин представників влади і підприємництва в нашій країні є необхідною умовою переходу до впровадження стратегії економічного відродження, затвердження гуманізаційних основ ділової етики.

 

Модель етичної поведінки державного службовця

 

Декотрих найчутливіших і найталановитіших наших сучасників скрутність моменту нерідко провокує на те, щоб відмовитись від себе, від власного покликання, поринути з головою в давнину або в якусь чужинну екзотику, перекладаючи на інших тягар власної відповідальності. Проте, нам не знайти нашої правди, краси і щастя, повертаючись або вперто спозираючи на пройдені шляхи. Тільки йдучи вперед використовуючи досвід і знання минулого, можна ввійти в достойне майбутнє

Усвідомлення своєї відповідальності за взаємостосунки підприємця і державного службовця, встановлення розумних обмежень їх співпраці – то є завдання власне етичне, що передбачає здатність до саморозвитку і самовдосконалення.

Основними постулатами етичного кодексу підприємця є наступні:

він переконаний у корисності своєї праці не тільки для себе, але і для інших, для суспільства в цілому;

виходить з того, що люди, що оточують його, хочуть і вміють працювати;

вірить у бізнес, розцінює його як привабливу творчість;

визнає необхідність конкуренції, але розуміє і необхідність співробітництва;

поважає будь-яку власність, суспільні рухи, поважає професіоналізм і компетентність, закони, цінує творіння. науку і техніку.

Ці основні принципи етики ділової людини можуть бути конкретизовані стосовно до різних сфер його професійної діяльності.

 

 

Розвиток в Україні ринкових відносин та необхідність. стійкого соціально-економічного розвитку держави стали вимагати нових механізмів координації і узгодження інтересів представників підприємства і влади. За роки розбудови державності принципи взаємовідносин представників цих раніше двох полярних інститутів сприймались і сприймаються сьогодні як одна із багатьох важливих, але все ж таки, другорядних проблем, що знаходяться дещо осторонь взаємостосунків двох гілок влади, держави та партій і т. п.

В даний час зростає значення адміністративної етики в регулюванні різних видів трудової діяльності. Це зв'язано з прагненням постійно удосконалювати норм поведінки стосовно до суспільних відносин, що змінюються.

Адміністративна етика суспільства не може представляти абсолютну істину в поведінці людей. Кожне покоління повинне вирішувати їх знову і знову самостійно. Але нові розробки повинні спиратися на моральний запас, створений попередніми поколіннями.

Сьогодні, коли має місце випереджальний розвиток технічних аспектів і відставання культурного, дуже важливо зрозуміти, що для стабілізації суспільства необхідні етичні знання.

 

«Основы этических знаний» под ред. профессора М. Н. Росенко. Изд. «Лань», 1998г.

Браим М. Н. Этика делового общения. – Минск, 1996

Дебольский М. Психология делового общения. – М., 1991

Казарцев В. В. Виробничий менеджмент. – К., 2002. – 136 с.

Миримский Л. Ю., Мозговой А. М., Пашкевич Е. К. Деловые отношения в предпринимательской деятельности. Курс деловой этики. – Симферополь, 1996.

Палеха Ю. І. Ділова етика: Навч. -метод. посіб. – 5-те вид. випр. і доп. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 309с. – Бібліогр. : с. 298 – 303.

Сухарев В. А. Быть деловым человеком. – Симферополь, 1996

Честара Дж. Деловой этикет. – М., 1997