Інвестиції і збереження

Відмінності між класичною і кейнсіанською моделями рівноваги:

У класичній моделі тривале безробіття неможливе. Гнучке реагування цін і ставки відсотка відновлює порушену рівновагу. В моделі Дж. Кейнса рівність І і S може здійснюватись і при неповній зайнятості. На графіку (рис. 5) видно, що рівень НД в точці N виявляється нижчим рівня, який забезпечує повну зайнятість. Графічно ця проблема вирішується просто: потрібно підняти лінію ІІ уверх, поки вона не перетне точку F, яка лежить на лінії збереження. При розширенні інвестиційного процесу можливе досягнення рівноваги при повній зайнятості. Державі відводиться тут дуже важлива роль.

Класична модель передбачає існування гнучкого цінового механізму, який органічно притаманний ринку. За Дж. Кейнсом зниження попиту на продукцію не понижує ціни, а скорочує виробництво і збільшує безробіття (ефект храповика).

З графіка видно, що збереження є перш за все функцією доходу, а не тільки рівня відсотка, як видно з теорії класиків.

Рівність між сукупним попитом і сукупною пропозицією вимагає дотримання рівності обсягів збережень й інвестицій. Та обставина, що інвестиції є функція відсотка, а збереження – функція доходу, робить проблему знаходження рівності досить складним завданням.

Взаємозв'язок збережень, інвестицій, рівня відсотка і рівня доходу представлений у моделі «ІS» (інвестиції – збереження), яка вперше була розроблена англійським економістом Дж. Хіксом в 30-х роках ХХ ст. (рис. 6).

 

 

Модель «ІS» дозволяє показати одночасно функціональні зв'язки між 4 змінними: збереженнями, інвестиціями, відсотком і національним доходом. За допомогою цієї моделі можна зрозуміти умови рівноваги на реальному (на відміну від грошового) ринку товарів і послуг. Адже рівність І і S є умовою цієї рівноваги.

Аналіз почнемо з ІV квадрату. Тут зображена відома нам обернено пропорційна залежність між інвестиціями і нормою відсотка. Чим вище r, тим нижче І. У даному випадку рівню rо відповідають інвестиції у розмірі Іо. У ІІІ квадраті бісектриса, яка виходить із початку осей координат є відображенням рівності І= S. Пунктирна лінія допомагає знайти таке значення збережень, яке дорівнює інвестиціям: Іо = Sо. Зображена у ІІ квадраті крива – це відомий нам графік збережень, адже S залежить від національного доходу (Y). Рівню Sо відповідає обсяг національного дохода (Yо). І нарешті, в І квадраті можна, знаючи рівень rо і Yо, знайти точку ІSо.

Якщо норма відсотка підвищиться, то відбудуться наступні зміни: високий rı приведе до зменшення інвестицій, тобто до рівня Іı. Цьому відповідають і менші збереження Sı, а отже, і менший обсяг доходу Y. Тепер можна знайти точку ІSı. Крива ІS показує взаємний зв'язок між нормою відсотка і національним доходом при рівновазі між збереженнями і інвестиціями. Будь-яка точка на кривій ІS відображає одночасно і рівень І, і рівень S. І це природньо, так як умовою рівноваги є рівність І = S.

До цих пір ми аналізували визначення рівня національного доходу на основі рівності S і І. Але існує й інший спосіб визначення зрівноваженого доходу, метод на основі споживання й інвестицій, або модель «національний дохід – сукупні витрати» («кейнсіанський хрест»).

 

 

НД використовується по двох основних каналах і на споживання і на інвестиції, тобто Y=С+І. Сукупні витрати – це витрати на особисте споживання (С) і на виробниче споживання (І). В умовах стагнаційної економіки рівень схильності до споживання невисокий, і рівень НД, що відповідає рівності доходів і витрат (на особисте споживання) встановиться в точці Sо, тобто на рівні нульового збереження. Однак, якщо до витрат на особисте споживання додати інвестиції, то лінія СС зрушиться уверх по вертикалі й займе положення С+І. Тепер крива С+І пересіче лінію 45º (лінію рівності доходів і витрат) у точці Е. Цій точці буде відповідати обсяг НД в розмірі ОN. Точка N наблизилась до точки F, тобто до того рівня НД, який відповідає повній зайнятості. Чим більші інвестиції, тим вище піднімається крива С+І і тим ближче «заповітній» рівень повної зайнятості. Якщо ж держава буде не тільки стимулювати приватні інвестиції, але і сама здійснювати цілий набір різних витрат, то крива С+І перетвориться в криву С+І+G, де G – державні витрати. Наведений графік – наочна ілюстрація тієї благодійної ролі державних витрат і стимулювання інвестицій у приватному секторі, яким величезне значення надавав Дж. Кейнс. Отже, сукупні витрати – це сума С, І, G і, з урахуванням зовнішньоторгових операцій, чистого експорту Хn: (С+І+G+Хn). Сукупні витрати збільшують обсяг НД і наближають його до рівня повної зайнятості.

Нарощування інвестицій веде до зростання НД і сприяє досягненню повної зайнятості ще і в силу певного ефекту, який відображається в економічній теорії під назвою ефекту мультиплікатора.

 

 

Дослівно мультиплікатор означає «множник». Суть ефекта мультиплікатора в ринковій системі господарства полягає у наступному: збільшення інвестицій приводить до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж первісний ріст інвестицій. Як камінь, кинутий у воду, викликає круги