Інженерний калькулятор

Так, складність об'єктного C++, в порівнянні з C, зросла вельми істотно і ускладнила його вивчення в якості першої мови програмування, чого не можна сказати про Object Pascal щодо Pascal .

Нижче перераховані деякі відмінності синтаксичних конструкцій Delphi від сімейства C-подібних мов (C/C++/Java/C#):

•У Delphi формальний початок будь-якої програми чітко відрізняється від інших ділянок коду, і розташований в певному, єдиному в рамках проекту, вихідному файлі з розширенням dpr (тоді як інші файли вихідних текстів програми розташовані у файлах з раширением pas). У С-подібних мовах програмування у якосты входу зазвичай використовується глобальна функція або статичний метод з ім'ям main і певним списком параметрів, причому така функція може бути розташована в будь-якому з файлів вихідного тексту проекту.

•У Delphi ідентифікатори типів, змінних і ключові слова читаються незалежно від регістру: наприклад ідентифікатор SomeVar повністю еквівалентний somevar. Регістрозалежні ідентифікатори на початку комп'ютерної епохи прискорювали процес компіляції, і крім того, дозволяли використовувати дуже короткі імена. І хоча до теперішнього часу обидві ці практики, використання декількох ідентифікаторів, що розрізняються лише регістром, так само як і надмірна їх лаконічність, засуджені і не рекомендовані до застосування, практично всі успадковані від С мови, C++, Java, C# є регістрозалежними, що, з одного боку вимагає досить великої уважності до оголошення та використання ідентифікаторів, а з іншого, допускається написання коду у вельми важкому стилі.

•У Delphi, у вихідних файлах pas (які, як правило, і містять основне тіло програми), на рівні мовних засобів запроваджено суворий поділ на інтерфейсний розділ  і розділ реалізації. У інтерфейсній частині містяться лише оголошення типів і методів, тоді як код реалізації в інтефейсної частини не допускається на рівні компіляції. Подібне розділення властиво також мовам C/C++, де умовно, в рамках культури та парадигми програмування вводиться поділ на заголовні і файли реалізації, але подібний поділ не забезпечується на рівні цієї мови або компілятора. У C# і Java такий поділ усунуто зовсім: реалізація методу, як правило, слідує відразу ж після його оголошення. Інкапсуляція забезпечується лише приналежністю методу до тієї чи іншої області видимості. Для перегляду однієї тільки інтерфейсної частини модуля вихідного коду використовуються спеціальні засоби.

•У Delphi метод або функція чітко визначаються зарезервованими для цього ключовими словами procedure або function, тоді як в C-подібних мовах позначається лише дужками.

•У Delphi початок і кінець програмного блоку виділяються ключовими словами begin і end , тоді як в C-подібних мовах програмування для цих цілей використовуються фігурні дужки {}. Таким чином, в Delphi досягається краща читаність коду.

•У Delphi цикли з передумовою і постумовоювідрізняються: кінець циклу з постумовою не можна прийняти за початок циклу з передумовою .

•У Delphi операція присвоєння значення змінної позначається за допомогою двокрапки зі знаком рівності :=, що є запозиченням з математичної нотації. Знак рівності без двокрапки —це оператор перевірки рівності, який повертає булеве значення. Навпаки, у C-подібних мовах оператором присвоювання є знак одинарний знак рівності, а оператором перевірки рівності — подвійний == .

•У Delphi об'єктне і об'єктно-орієнтоване програмування хоч і заохочується, проте не є єдино можливим. Так, припустимо (на відміну від C#) оголошення і використання глобальних або статичних функцій і змінних. Мова C# примусово об'єктна. Глобальні, без прив'язки до класу, функції заборонені. Value-типи, на зразок структур struct, успадковані від загального типу C#, незважаючи на те, що самі по собі вони не можуть бути успадковані (тобто, спадкування структур в C# заборонено). Разом з тим, екземпляри класів C# є неявно-посилальними типами, як і в Delphi.

•Для найбільш гнучкої й ефективної реалізації об'єктно-орієнтованого підходу в Delphi введені два механізму поліморфного виклику: класичний віртуальний, а також динамічний: якщо у випадку класичного віртуального виклику адреси всіх віртуальних функцій міститимуться в таблиці віртуальних методів кожного класу, то в разі з динамічним викликом, покажчик на метод існує лише в таблиці того класу, в якому він був заданий або перекритий.

Кожна написана програма мовою Delphi складається з заголовка програми (program NewApplication;), поля використовуваних модулів Uses (наприклад, Uses Windows, Messages, SysUtils і т.ін.), який може не входити в саму структуру, а також блоків опису та виконання (починаються складеним оператором begin і закінчуються end.).

 

Розширення файлів:

•.pas — вихідний код модуля (pascal);

•.dpr — вихідний код проекту (pascal);

•.dproj — вихідний код проекту (xml);

•.dproj.local — вихідний код проекту (xml);

•.dfm — вихідний код форми;

•.dpk — скомпільований пакет;

•.dcu — скомпільований модуль;

•.exe — скомпільоване застосування;

•.res — ресурси;

•.dsk — прив'язки до файлів;

•.identcache — кешування прив'язки до файлів.

 

 

У даній курсовійроботі поставлено завдання