Ішемічна хвороба серця. Інфаркт міокарда. Перикардити. Мітральний стеноз. Показання та протипоказання до пересадки серця. Умови зберігання донорського серця та його транспортування.

При звичайній ангіопластиці приблизно в 20-30% пацієнтів можливо повторне звуження (рестеноз) судини через 3-6 місяців. Це, незважаючи на високу ефективність балонної ангіопластики, і послужило стимулом до розвитку інших, що доповнюють її технологій. Однією з них стало застосування внутрісудинних протезів або стентів (металевих каркасів з нітінолу, металу, який має ефект термопам'яті).

КОРОНАРНЕ СТЕНТУВАННЯ

Коронарне стентування – високоефективний метод лікування ІХС.

ЯК ПРОВОДИТЬСЯ СТЕНТУВАННЯ

Одним з відомих і високоефективних методів лікування ІХС є установка металевого каркаса – стента за допомогою балона-катетера в ураженому сегменті коронарної артерії. Стент – високотехнологічна металева конструкція особливої форми. Напередодні утручання хвормоу варто утриматися від прийому їжі і рідини. Загальної анестезії при цьому не потрібно, тому що для пацієнта стентування мал чим відрізня_ від коронаровазографії.

ЕТАПИ ВТРУЧАННЯ

1-й етап. Устя артерії серця катетеризують провідниковим катетером. Через нього проводять спеціальний провідник, по якому («як по рейці») до місця ураження буде доставлятися необхідний інструмент.

2-й етап. По провіднику до місця ураження доставляється балон-катетер і відбувається попереднє розширення атеросклеротичної бляшки.

3-й етап. Балон-катетер змінюють на балон зі стентом, що під рентгеноскопічним контролем підводять до місця передбачуваної імплантації.

4-й етап. Балон зі стентом роздувають під тиском 10-14 атм.

5-й етап. Балон здувають і витягають із судини.

6-й етап. Контрольна коронаровазографія для визначення правильності установки стента в коронарній артерії.

7-й етап. Витягання інтродюсора зі стегнової артерії і накладення тиснутої пов'язки, на 24 год.

Після видалення інтродюсора пацієнтам рекомендується протягом доби дотримуватися ліжкового режиму, контролювати стан пов'язки, рясне питво. Після закінчення цього часу пов'язку знімають. Рекомендується в перші дві доби після зняття пов'язки знаходитися в палаті і ходити тільки в межах відділення.

На 6-7-у добу пацієнта виписують під спостереження лікаря за місцем проживання. Через 3 міс. після стентування пропонується пройти амбулаторне обстеження (навантажувальний тест).

НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВО ВИКОНУВАТИ ВСІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЛІКАРЯ ПІСЛЯ СТЕНТУВАННЯ

« Відмовитися від паління

« Не припиняти прийом тиклопідину й ацетилсаліцилової кислоти, не порадившись з лікарем

« Варто дотримуватися дієти, що включає продукти з низьким вмістом жирів

« Навіть якщо пацієнт почуває себе добре, необхідно проходити обстеження у лікаря, щоб знизити ризик поновлення симптомів захворювання.

Аортокорона́рне шунтува́ння (англ. Coronary artery bypass surgery) – кардіохірургічна операція на коронарних артеріях серця, шо виконується з метою реваскуляризації (відновлення кровопостачання) ділянок міокарду, кровопостачання в яких зменшене або відсутнє внаслідок звуження або обтурації просвіту коронарних артерій, які наявні у пацієнтів з діагнозом Ішемічна хвороба серця (рис. 7).

Щороку в США виконується близько 500 000 таких операцій.

В Україні цей показник не перевищує і 2 000.

Особливістю цієї операції є використання графтів – судин, які створюють сполучення між аортою та ділянкою коронарної артерії, яка знаходиться за ділянкою звуження або обтурації. Таким чином створюється шунтування (обхід) кровотоку від аорти до коронарної артерії, минаючи перешкоди. В якості графтів можуть застосовуватися Велика поверхнева вена (лат. Vena Saphena Magna) ноги (найчастіше) або Променева артерія (лат. Arteria Radialis) руки пацієнта. В цих випадках мова йде про Аорто-коронарне шунтування. У випадках, коли застосовують Внутрішню грудну артерію (лат. Arteria thoracica interna), мова йде про Маммаро-коронарне шунтування (від англ. Internal mammary artery). При цьому Внутрішня грудна артерія є джерелом кровопостачання для коронарних артерій. Дуже рідко використовують Праву шлунковосальникову артерію (лат. Arteria gastroepiploica dextra) шлунку.

Ускладнення під час та після проведення коронарного шунтування:

– Тромбоз глибоких вен.

– Ускладнення, викликані застосуванням анестетиків (злоякісна гіпертермія).

– Гострий інфаркт міокарда, викликаний гіпоперфузією, звуженням функціонуючого просвіту або пошкодженням графта.

– Гостра ниркова недостатність внаслідок гіпоперфузії (недостатнього кровопостачання).

– Інсульт.

Гострий інфаркт міокарда – одна з кліничних форм ішемічної хвороби серця, яка характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Ускладнення ІМ.

Лікування ІМ передбачає знання всієї кардіології. Неможливо „осягнути неосяжне”. Основні ускладнення ІМ:

• порушення серцевого ритму і провідності
• аневризма серця
• постінфарктна стенокардія
• рецидив інфаркту
• гостра і/або хронічна серцева недостатність
• розрив серця
• розрив міжшлуночкової перегородки і сосочкових м’язів
• епістенокардитичний перикардит
• тромбоемболія, тромбофлебіт, тромбоендокардит
• кардіогенний шок
• синдром Дреслера.

Повна а-v блокада. Виникає коли ні один імпульс з передсердь не проводиться в шлуночки. На ЕКГ повна незалежність зубця Р і шлуночкових комплексів. Водієм ритму для передсердь виступає синусовий вузол чи ектопічне вогнище в передсердях, для шлуночків − атріовентрикулярне з’єднання чи нижчерозташовані центри автоматизму.

Хірургічне лікування показане у хворих з постійною формою повної блокади при появі головокружіння, обмороків, серцевої недостатності. Абсолютним показанням до хірургічного втручання є приступи Морганьї−Едемса−Стокса. Обсяг оперативної допомоги − постійна електрокардіостимуляція.

Тимчасова електростимуляція показана хворому із:

• резистентною до фармакотерапії синусовою брадікардією;
• атріовентрикулярною блокадою 2 ступеня типу Мобіц 2;
• атріоветрикулярною блокадою 3 ступеня;
• переміжною блокадою ніжок пучка Гіса або блокадою гілок ЛНПГ (незалежно від давності) ;
• двопучковою блокадою, що виникла вперше (або давність невідома) ;
• блокадою ЛНПГ або ПНПГ у поєднанні з атріовентрикулярною блокадою 1