Іспанська революція 1820-1823 років

Актуальність теми дослідження. 20-і роки XIX ст відзначені рядом революційних виступів і повстань у Західній Європі і на Балканах. Буржуазні революції в Іспанії, Португалії й Італії були викликані домаганнями буржуазії на владу і її боротьбу проти абсолютизму, відновленого після краху наполеонівської імперії. В Іспанії буржуазія, усе ще досить слабка і значною мірою пов’язана із землею, не була зацікавлена в глибоких соціальних перетвореннях, її головною метою було досягнення компромісу з монархами і дворянством шляхом встановлення конституційного ладу. Буржуазія й ліберальне дворянство у своїй більшості не бажали розв’язувати широкий народний рух. Вони воліли здійснити «контрольовану» революцію, яка не виходила б за визначені їй рамки й не прийняла б значного розмаху. 

Революція в Іспанії відкрила слабкість абсолютизму, його нездатність протистояти революційному тиску без підтримки ззовні, з’явилася можливість примусити його за допомогою армії до компромісу. Однак революція відбувалася в той момент, коли сили європейської реакції діяли ще згуртовано, повні рішучості не допустити відродження революції на континенті. У протиборстві з фронтом реакційних держав Священного союзу розрізнені революції в окремих країнах не мали шансів на успіх при настільки вузькій базі серед народних мас. Селянство залишилося осторонь від революцій, і це стало найважливішою причиною їх слабкості і поразки.

Актуальність дослідження цього нетривалого в історичному контексті періоду іспанської історії зумовлюється його нетривіальним впливом на подальшу долю як іспанського, так і португальського, італійського, французького народів, загального буржуазно-революційного руху. Його відголоски зачепили і Росію з Україною, в яких теж назріли революційні перетворення, які, щоправда, відбулися значно пізніше, однак в них багато в чому були враховані помилки і досягнення іспанської революції.

Історіографія дослідження проблеми. Найважливішим джерелом дослідження історії іспанської революції 1820-1823 р. є протоколи кортесыв (Diario de Cortes en los anos 1820-23) та іспанська преса і публіцистика періоду революції. Багато документів зібрано в книзі учасника революції Мірафлореса (М. Miraflores, Apuntes historicocriticos para escribir la historia de la revolucion de Espana desde los anos 1820 basta 1823, 1834). Великий фактичний матеріал міститься в книгах про революцію, написаних її учасниками або сучасниками, мемуарах, полемічно-публіцистичних та інших роботах. Докладно і серйозно написана з позицій «модерадос» анонімна «Revolution d'Espagne. Examen critique, 1820-1836», a також книга Марліані «Histoire politique de l'Espagne moderne», 1840). В анонімній «Espana y America en progreso. La constitucion del ano 1812», виданій в 1834 р., міститься критика революції з позицій коммунерос. Дуже важливими є мемуари А. Гальяно (A. Alcala Galiano, Memories, v. 1-2, Madrid, 1886) і описи подій, залишені Сан-Мігелем (E. San Miguel, Memoria de las operaciones del ejercito nacional de San Fernando, Madrid, 1820), Уркулью (Y. Urcullu, Relacion historica de los acontecimientos... ocurridos en la Coruna..., La Coruna, 1820) та ін.

Окремі періоди і події революції висвітлюються також спогадах іноземців - італійців Галлі (Galli, Memoires sur la derniere guerre de Catalogne, P., 1828) і Пеккьо (J. Pecchio, Six mois en Espagne, P., 1822; Tagebuch der politischen und militarischen Ereignisse in Spanien vom Juli 1822 bis dahin 1823, Stuttg., 1824), англійця Куїна (M. J. Quin, A visit to Spain, L., 1823), ряду французьких офіцерів з інтервенціоністської армії (A. Hugo, Histoire de la campagne d'Espagne en 1823, 1825; A. Bourgoing, L'Espagne. Souvenirs de 1823 et de 1833, 1834).

Міжнародному впливу революції присвячена книга Спіні (G. Spini, Mito e realta della Spagna nelle rivoluzioni italiane del 1820-21, Roma, 1950).

Багато документів і великий фактичний матеріал міститься у біографії Рієго, написаній К. де Бургос (С. de Burgos, La gloriasa vida y desdichada muerte de Riego. Un crimen de los Borbones, Madrid, 1931).

Багато уваги приділяється досліджуваній революції в загальних роботах консервативних авторів Лафуенте (M. Lafuente y Zamalloa, Historia general de Espana, v. 18-19, Madrid, 1922) і Баумгартена (Н. Baumgarten, Geschichte Spaniens vom Ausbruch der franzosischen Revolution bis auf unsere Tage, Bd 2, Lpz., 1868), а також республіканця Пі-і-Маргаля (Pi-y-Margall в Pi-y-Arsuaga, Las grandes conmociones politicas del siglo XIX en Espana, Barcelona, 1932). 

Незважаючи на різне відношення цих авторів до революції, вони не виокремлюють соціального змісту революції, сутності боротьби, що відбувалася, і причин поразки, так само як і буржуазні історики 20 ст. - Альтамірі-і-Кревеа, Сабала-і-Лера (Zabala y Lera, Historia de Espana y de la civilizacion espanola, v. 5, Barcelona, 1930), правий соціаліст Р. Олівейра (Ramos Oliveira, Politics, economics and men of modern Spain, 1808 - 1946, L., 1946) і ін.

У літературі радянського періоду історія іспанської революції 1820-23 висвітлюється в книгах І. М. Майського (Іспанія. 1808-1917, М., 1957) і статтях Н. H. Косорез (Аграрне питання в іспанській революції 1820-1823 р., Рафаель Рієго - герой іспанського народу, 1958, № 6).

У сучасних же дослідженнях проблеми іспанської революції 1820-1823 р. детально не розглядаються.

Об’єкт дослідження – іспанська буржуазна революція 1820-1823 років.

Предмет дослідження – причини, особливості перебігу і поразки, внутрішні та загальноєвропейські наслідки революції в Іспанії 1820-1823 років.

Мета роботи – дослідити у історичну ретроспективу політичної і соціальної ситуації в Іспанії напередодні та в  період буржуазної революції 1820-1823 років, її значення у іспанській та світовій історії.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета роботи визначено наступні завдання дослідження:

• дослідити історичні та соціальні передумови зародження іспанської революції 1820-1823 років;
• проаналізувати початок другої буржуазної революції, її перші результати;
• оцінити вплив класових відмінностей революційного і контреволюційного таборів на перебіг революції;
• з’ясувати причини провалу нового революційного уряду, його наслідки;
• проаналізувати другий виток і закінчення революції, її особливості і значення.

Методи дослідження. У методологічну основу роботи покладені принципи історизму, наукової об’єктивності, системний і проблемний підходи. Серед методів роботи провідне місце займають порівняльно-історичний і комплексного джерелознавчого аналізу об’єкта досліджень.

Хронологічні межі дослідження включають період з 1819 р., оскільки важливим є розгляд передумов революції, її причин, до 1823 року, коли вона була фактично подавлена.

Новизна результатів роботи визначається насамперед тим, що в ній широко використано компаративний підхід і подано детальний контекст історії розвитку подій іспанської буржуазної революції 1820-1823 рр., що дозволяє висвітлити як внутрішні умови її перебігу, так і геополітичне значення.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що його матеріали і висновки дозволяють переосмислити роль буржуазної революції в Іспанії у політичній історії країн Західної Європи. Вони можуть бути використані в узагальнюючих наукових працях, навчальних посібниках і курсах зі всесвітньої історії, історії Європи, міжнародних відносин тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (30 найменувань) і додатків, загальний обсяг роботи склав 38 аркушів.