Історичні передумови становлення сучасної системи фізичного виховання Румунії

Отже, виокремлений для занять фізичними вправами час в румунському закладі освіти – 1 щоденна година та щотижневе додаткове заняття просто неба для ігор, розваг і елементів спортивних вправ претендує на першість. Саме тут фізичне виховання, час для нього та участь вчителів вперше законодавчо визначені і затверджені. Адже в Європі досліджуваного періоду гімнастика ще не була введена в програми загальноосвітніх шкіл: Й. Базедов створює основу філантропінів в 1774 році, а Й. Гутс-Мутс публікує «Gymnastik fur die Junged» лише в 1793 році.

Протокол педагогічної ради ліцею з м. Сіге- ту Мармацієй від 1802 року кваліфікує фізичні вправи на дозволені і заборонені. До першої групи відносили і відповідно проводили: ігри з м’ячем, «кості», ойну (вид лаптової гри – О. Ц.), гру «доганялки». Забороненими для використання стали боротьба і кеглі.

Взагалі, відношення до кеглів протягом ХУІІІ століття неоднозначне. У 1817 році канцелярія воєводи Георге Караджеа забороняє гру в кеглі. Причиною таких дій, а також фіксації заборони в документальній формі стала гра на гроші, і як результат, бійки та скандали. Цей нормативний документ відмінений у 1886 році, а перспективи розвитку гри в кеглі визначались як пріоритетні.

Крім цих видів фізичної активності, на румунській території створювались умови для розвитку кінного спорту. У 1841 році господар Молдови – Міхай Стурза нормативним документом започаткував організацію і будівництво іподромів в багатьох населених пунктах і організовував біга із визначенням переможців та нагородження преміями.

Отже, першим етапом розвитку системи фізичної культури визначаємо період 1772-1858 років – час появи перших законодавчих актів, які висвітлювали різноманітні аспекти впровадження або заборони фізичних вправ, регламентування та нормування часу для занять, створення умов тощо.

Наступний етап характеризувався увагою до системи фізичних вправ з сторони військових. Нормативні акти цього періоду проголошували різноманітні аспекти організації фізичних вправ для військових, у військових школах та таборах. Так, 14 квітня 1859 року господар А. Куза видав наказ щодо організації військового табору в м. Флорешті, обов’язковою формою діяльності якого стали заняття фізичними вправами та техні- ко-прикладні конкурси. І далі, через чотири роки, у 1862 році А. Куза затверджує «Рішення про інструкцію з гімнастики для військових частин і корпусів», основною метою якого стало введення фізичного виховання (в тексті – гімнастика, термін який досліджуваного періоду був тотожним -

О. Ц.) обов’язковим предметом в армії та військових школах. Практична реалізація цієї інструкції наштовхнулась на різночитання змісту, норм та форм проведення фізичного виховання. Саме тому ще через чотири роки, у 1864 році за ініціативи А. Куза та за його особистим патронажем прийнято Інструктивний Закон № 52014/1864 (ОВ № 272 від 5/17 грудня 1864 р.) який затвердив організацію військового навчання по єдиним зразком і передбачає обов’язковість викладання фізичних вправ в тепер вже у ліцеях. Таким чином, зацікавлення військових у підготовці сильних, витривалих та дисциплінованих кадрових військових реалізувалось у впровадженні фізичного виховання в навчальну програму закладів освіти, як військових так і цивільних.

В свою чергу, введення нового предмету вимагало певного рівня підготовки вчителів. На румунських землях досліджуваного періоду не готували власних вчителів гімнастики, тому вчителювали педагоги, які отримали дипломи незначного числа іноземних вишів, колишні військові або педагоги-любителі – ті, що у вільний від праці у школі займались якимось видом спорту. Звичайно, система фізичного виховання дітей та молоді Румунії, що формувалась, не могла функціонувати без чітких вимог до здобувачів посади відповідного педагога. Це стало основним завдання «Закону про призначення вчителів з гімнастики в гімназіях, ліцеях і професійних школах» від 1879 року. Одним із засадничих положень закону, який остаточно затвердився з 1890 року, стало проведення відкритого конкурсу на отримання вакантної посади.

Процес формування румунської національної системи освіти і навчання, який продовжувався впродовж всього ХІХ століття, спричинив виникнення різних типів навчальних закладів (загальні школи, гімназії, коледжі, пансіони, університети; були видані закони про організацію і функціонування цієї системи – Органічний Регламент, закон Куза, закони Спіру Харет тощо. Останній, Закон про середню і вищу освіту 1898 року, зокрема передбачав введення 1 години гімнастики на тиждень та організовані «гімнастичні ігри та вправи» двічі на тиждень – в четвер і суботу. Отже, з’являються різні форми фізичного виховання, які забезпечують систематичне фізіологічне навантаження, педагогічний вплив тощо.

Необхідно зазначити, що після 1878 року низка законів регламентували гендерний розділ освіти для дівчат і хлопців. «Закон про початкову і загальну середню освіту» від 1893 року (Ь^еа asupra onva^amantului primar §i normal primar din 1893) та дотичний закон від 1896 року встановили норми освіти для дітей віком від 7 до 14 років. При чому зафіксовано уточнення «що обов’язковість стосуватиметься переважно хлопців» [5, с. 167].

Закон про загальну і вищу освіту від 1898 (Legea asupra оnvalamantului secundar §i superior din 1898) реорганізував напрямки та тривалість загальної освіти з формуванням груп