Оказіональні утворення в сучасному інформаційному дискурсі

Дериваційною базою для оказіональних дієслів подекуди слугують різні запозичення, зокрема це пов’язується передусім із технологічною сферою, наприклад: варкрафтити, есемесити, блютузити тощо. У такий спосіб від власне неологізмів на позначення нових у суспільстві явищ продукуються неологізми індивідуально-авторські. Стилістично це пов’язано з бажанням мовця урізноманітнити запозичену лексику, адаптувати її до ситуації мовлення, а також отримати відповідний стилістичний ефект: на нейтральну запозичену лексику накладається певна граматична форма, що створює іронічну тональність. Наприклад: Зазвичай підлітки сюди приходили через комп’ютерні ігри або, як жартує мій співрозмовник, поваркрафтитися (Телебачення) ; Найбільше учителю допікає те, що діти на уроці можуть грати телефоном, есемесити, блютузити і просо вовтузитись (Телебачення). У першому реченні оказіональне утворення поваркрафтитися відсилає реципієнта до назви комп’ютерної гри «Warcraft». Оказіоналізм варкрафтитися маніфестує передусім значення «грати у «Warcraft», й водночас – «грати в комп’ютерні ігри взагалі». Мобільна телефонія сприяє появі широкого спектру оказіональних утворень, зокрема й оказіоналізмів на позначення предметності (нокіаізм, самсунгізм, есемесимз, телефонізм тощо). Меншою мірою ця тенденція відбилася в оказіональних утвореннях на позначення процесуальності. У вищенаведеному контексті спостерігаємо індивідуально-авторські новотвори блютузити – «користуватися блютузом, передавати інформацію за допомогою блютузу», есемесити – «переписуватися через SMS-повідомлення, користуватися відповідною функцією в мобільному телефоні», які допомагають адресантові лаконічно сформулювати думку без зміни у смисловому навантаженні.

Слід зазначити, що експериментування з мовним матеріалом, яке спричиняє появу чогось нового, незвичного, стосується здебільшого аналітичних матеріалів, де мовець ставить за мету не тільки описати певну подію, явище і т. ін., але й демонструє власну позицію, засвідчує свою оцінку: Не будуємо, а тільки хаосуємо. Живемо в хаосі (Радіо) ; Молодий гурт «натартачив» багато треків і нарешті прийшов до розуміння себе (Телебачення). У першій ситуації виникає антитеза, що репрезентує контрастне протиставлення: будуємо – хаосуємо, де хаосувати «руйнувати, створюючи хаос» (хаосувати ← хаос).

Утворення оказіоналізму натартачити асоціюється з розмовним напартачити, аднак насправді є похідним від назви українського музичного гурту «Тартак». У такий спосіб створюється гумористичний ефект, який не виходить за рамки доброзичливого сміху. З одного боку, ідеться, очевидно, про те, що перші композиції гурту були не зовсім удалими (пор. : напартачити – «зробити щось неякісно»), з іншого, – оказіоналізм натартачити можна витлумачити й як лексему, що позначає «завершену дію, пов’язану з виробництвом, випуском композицій, складанням пісень та музики у складі відповідного гурту».

Новотвори продукуються не від будь-яких номенів, а саме від тих, які є надзвичайно актуальними (перебувають, так би мовити, «на слуху») у певний період життя і розвитку як української, так і світової спільноти. До того ж реципієнт повинен бути підготовленим до сприймання такий нововведень, мати належну ерудицію, аби вміти правильно декодувати запропоновану йому інформацію: «Кому Вниз» і Андрію Середі на цьому німецькому фесті вдалося не тільки бути у фаворі, а фаворитити по-українськи (Телебачення) ; Московський шоу-бізнес є перетравленим українським секенд-хендом, а український – це те, що тільки з Росії вийшло, а в нас починає заковтуватися, у той час як наше лебединопіснить (Український тиждень), де лебединопіснити ← лебедина пісня означає «робити щось востаннє». Обіграється комунікативна ситуація: ідеться про українські пісні, які «співають лебедину пісню», лебединопіснять.

Використання оказіоналізмів журналістом – це можливість виділити авторський погляд на предмет, ознаку чи дію, виділити особливу ознаку предмета, загострити авторську думку, обновити засіб вираження. Іншими словами, це спосіб привернути увагу до своєї статті, до своєї оригінальної мовної особистості. Щоправда, подекуди спостерігаємо порушення правила доступності інформаційних текстів через утворення складних для вимови оказіоналізмів та словосполучень із ними: Розвіртуалізувалася з WO_IST_Freiheit! (Інтернет-видання) ; Таким чином ви можете розексклюзивити свої джинси на будь-який смак (Інтернет-видання) ; Уперше конкурс відбувся у дев’яносто третьому, відколи лауреатизував багато авторів, яких сьогодні називають дев’яностівцями (Дзеркало тижня). У цих ситуаціях може спрацювати механізм зворотної дії: незрозумілі слова відштовхують від незрозумілого матеріалу. У першому разі це виявляється, на нашу думку, найяскравіше, оскільки потенційний читач, натрапляючи на заголовок, ще не знає, що WO_IST_Freiheit – це віртуальний псевдонім певної людини, яка мала значення у важливих для певної спільноти подіях: розвіртуалізувалася значить, що відтепер стає відоме її справжнє ім’я та рід занять. Сприйняття матеріалу без знання відповідної інформації унеможливлюється, адресат пропускає відповідне покликання як несуттєве. Наприклад, значення оказіоналізму логічнитися встановлюється й без допомоги контексту – «бути в логічному зв’язку з чимось»: Думки знову не логічняться (Інтернет-видання). Натомість запозичення хендмейд від англ. hand made «зроблено руками, ручна робота» зрозуміле не всім, отже, й оказіоналізм хендмейдити розрахований на «підготовленого споживача»: Інструменти – наші руки, матеріал – глина, отже, хендмейдити може кожен (Телебачення).

Отже, оказіональні утворення зі значенням процесуальності є важливою складовою інформаційного дискурсу, оскільки метою будь-якого засобу масової інформації є повідомлення про певний процес, дію, динамічне явище тощо. Кожен інформаційник прагне бути насамперед почутим, прагне, аби його «продукцію» споживали. Одним із засобів, які допомагають актуалізації уваги адресата, власне, і є оригінальні авторські результати експериментування з мовним матеріалом.

 

 

1. Колоїз Ж. В. Українська оказіональна деривація: [монографія] / Жанна Василівна Колоїз. – К. : Акцент, 2007. – 311 с. 
2. Мазурик Д. В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова» / Данута Володимирівна Мазурик. – Львів, 2002. – 21 с. 
3. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації) : [монографія] / Олександр Анатолійович Стишов. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2003. – 388 с.

 

 

Колоїз Ж. В. Оказіональні утворення в сучасному інформаційному дискурсі.

У статті йдеться про оказіональні утворення зі значенням процесуальності, засвідчені в сучасному інформаційному дискурсі, передусім у мові преси, телебачення, радіомовлення, в Інтернет-джерелах; з’ясовано їхні дериваційні та семантичні особливості, а також функціональне навантаження.

Ключові слова: оказіоналізм, оказіональне утворення, процесуальна ознака, інформаційний дискурс, дериваційна база.

 

Колоиз Ж. В. Окказиональные образования в современном информационном дискурсе.

В статье исследуются окказиональные образования со значением процессуальности, представленные в современном информационном дискурсе, прежде всего в языке прессы, телевидения, радиовещания, в Интернет-источниках; анализируются их деривационные и семантические особенности, а также функциональная нагрузка.

Ключевые слова: окказионализм, окказиональное образование, процессуальный признак, информационный дискурс, деривационная база.

Koloiz Zh. V. Occasional formations in modern information discourse.

The article deals with occasional formations in the meaning of process that are represented in modern information discourse, first of all in the language of the press, television, radio broadcasting, Internet resources. The author clears up their derivation and semantic peculiarities as well as their functions.

Key words: occasionalism, occasional formation, process characteristic, information discourse, derivation base.