Канада у міжнародних відносинах. Співпраця України і Канадою

 

Вступ

Співпраця Канади з міжнародними організаціями та регіональними об'єднаннями

Канада – НАТО

Співробітництво Канади з Україною

Політичні відносини

Торгово-економічне та інвестиційне співробітництво

Культурно-гуманітарне співробітництво

Висновок

Список використаних джерел

 

 

Канада – член «великої сімки», високо розвинута індустріально-аграрна країна, значення якої у світовому співтоваристві зростає. Це й зрозуміло. Серед західних країн тільки США випереджає Канаду за обсягом продукції добувної промисловості, проте й вони поступаються своєму північному сусідові за виробництвом та експортом багатьох видів сировини і напівфабрикатів. За рівнем продуктивності суспільної праці і технічної оснащеності виробництва. Канада поступається лише США. А в лісозаготівельній, деревообробній і целюлозо-паперовій промисловості, окремих галузях кольорової металургії, будівництві і господарської діяльності в умовах.

Для сучасної Канади характерний високий рівень життя населення. Середньорічний дохід на одну людину в Канаді вже у 1986 році становив 12993 долари. А це головний показник соціальної стабільності. За показниками рівня й тривалості життя, стану здоров'я, грамотності тощо, Канада відповідно до Програми людського розвитку ООН у 2000 році сьомий раз підряд вийшла на перше місце серед 174 країн за індексом людського розвитку. Це високе визнання світовим співтовариством успіхів Канади в соціальній сфері.

Мета дослідження – аналіз зовнішньої політики Канади в рамках різних міжнародних організацій, особливо в галузі безпеки та оборони; характеристика співробітництва України та Канади у політичній, культурній, торгово-економічній, науково-технічній та інших сферах, його теоретичних аспектів та правової бази.

Об'єкт дослідження – Канада у міжнародних відносинах, діяльність країни в рамках міжнародних організацій, співпраця Канади та України.

Суб'єкт дослідження – зовнішня політика Канади; її членство та діяльність в НАТО, ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, АЕС та інших організаціях; співпраця Канади та України: політичні відносини, торгово-економічне, інвестиційне та міжрегіональне співробітництво, співпраця в галузі культури, освіти та науки.

Завдання:

дати загальну характеристику зовнішньої політики Канади, її цілям та пріоритетам;

дослідити діяльність країни у міжнародних організаціях та регіональних об'єднаннях, зробити акцент на співробітництві у сфері безпеки та оборони;

визначити правову базу та особливості співробітництва Канади та України;

детально проаналізувати напрями співробітництва України та Канади: торгово-економічний, інвестиційний, політичний, міжрегіональний, в галузі культури, освіти та науки.

 

 

Канада є членом таких організацій: ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, НАТО, АЕС, ОАД, Велика сімка, СОТ, МБРР, МВФ та інші. Це єдина країна у світі, яка є членом і Співдружності націй і Франкофонії.

Канада – НАТО

З моменту створення в 1949 році Північноатлантичного альянсу Канада була не тільки членом, але і країною-засновником альянсу. Участь Канади у НАТО стало несподіванкою, адже країна у довоєнний період відзначалася ізоляціонізмом. Тим не менш, канадські чиновники, такі як Х. Ронг та Лестер Б. Пірсон і зокрема прем'єр-міністр Луї Сен-Лоран працювали на користь альянсу не тільки тому, що вони прагнули помститися Радянському Союзу, як інші члени, а тому, що вони сподівалися, що договір допоможе усунути будь-які потенційні суперництва між США, Великобританією та іншими європейськими великими державами (головним чином Францією, але пізніше в тому числі Західною Німеччиною), де Канада буде змушена вибрати одну зі сторін. Дане питання довгий час було найголовнішою метою канадської зовнішньої політики. У Північноатлантичному договорі канадські дипломати визначили та написали Статтю 2, яка визначає, що члени підтримуватимуть «вільну» політичну систему і сприятимуть розвитку економічного співробітництва, на додаток до більш звичайних дипломатичних і військових питань. Але цьому не судилося збутися, адже європейські країни «дивилися» у бік створення Європейського Союзу, а США у бік створення Північноамериканської зони вільної торгівлі між Канадою, Мексикою та США.

З точки зору військових зобов'язань, Канада спочатку розмістила війська в Німеччині та Норвегії. Станом на 1950 рік Канада витрачала значні кошти на існування альянсу, але була однією з небагатьох, які не одержують прямої допомоги з боку Сполучених Штатів. Витрати на утримання сил в Європі в поєднанні з захистом свою власної великої території і участь в Корейській війні викликали величезне навантаження на канадський бюджет протягом 1950-х років. Канадські лідери розчарувався в НАТО, і почали скорочувати прихильність Канади до нього. В 1969 тодішній прем'єр-міністр П'єр Трюдо відізвав половину військових сил Канади в Європі, багато лівих інтелектуалів і активістів руху за мир закликали до повного виходу країни з НАТО. Внаслідок успіху канадських військ в Суецькій кризі, на Кіпрі та на інших миротворчих місіях ООН, сприйняття НАТО в Канаді змінилося, від звичайного ведення бойових дій у миротворчі місії. Тим не менш, велика частина військових Канади було зосереджено в Німеччині. В цілому, там знаходилося більше 5000 солдатів до 1993 року, коли канадські війська були виведені з Європи урядом Брайана Малруні, після закінчення холодної війни.

Враховуючи невеликий розмір військових сил Канади, важливість вкладу Канади в НАТО в основному носила політичний характер. Тим не менш, протягом 1999 року під час Косовської війни канадські військові літаки CF-18 були активно залучені. Канадські війська були частиною місії НАТО в Афганістані. У березні 2011 року, канадські збройні сили брали участь в очолюваних НАТО місіях в Лівії.