Капітал сфери обігу

 

 

 

 

Розвинуте капіталістичне виробництво не може обійтись без торгівлі. Її найчастіше організує торговий капітал.

Торговий капітал–відособлена товарна форма промислового капіталу, що функціонує в сфері обміну товарів.

За часів зародження товарного виробництва промислові підприємці самі реалізували свій товар. Із зростанням обсягів виробництва, з ускладненням проблеми реалізації поєднувати виробництво і торгівлю одному стає не під силу. В умовах розвинутого (капіталістичного) товарного виробництва торгівля відособлюється в окрему сферу застосування капіталу .У сфері обігу, як відомо, не створюється ні вартості, ні додаткової вартості. Тут відбувається лише зміна товарної форми капіталу в грошову. Водночас, беручи на себе збут товару, торговий капітал  сприяє  зростанню  промислового  прибутку,  адже  дає  можливість  промисловому  капіталові зосереджуватись лише на виробництві.

Спеціалізація особливої групи підприємців на реалізації товару сприяє скороченню часу обігу, прискорює оборот всього капіталу. Зменшується частка суспільного капіталу, що перебуває в сфері обігу, збільшується питома вага виробничого капіталу маса створеного прибутку.

Торговий капіталіст може обслуговувати збут товарів кількох промислових підприємців. Він торгує не одним, а багатьма видами товару, обслуговуючи обороти капіталів різних галузей виробництва. При цьому торговий капітал значно швидше здійснює власний оборот, адже час його обороту обмежується лише часом купівлі і продажу товару.

Спеціалізація торгового  капіталу  скорочує  витрати обігу.  На  торгові  операції  торговці  витрачають  менші кошти, ніж витрачали б промисловці, якби самі реалізували свій товар.

Торговий капітал визначаючи попит на товари, впливає на виробництво, пристосовує його до ринку, змушує промисловців випускати товари, які користуються попитом. Торговий капітал впливає й на попит, рекламуючи продукцію і доставляючи її на віддалені ринки.

Все це пояснює необхідність і доцільність відособлення торгового капіталу.

Торговий капітал складається з двох частин : капітал обігу та витрати обігу.

Капітал обігу–капітал, авансований на придбання у промислового капіталіста продукції для продажу. Ця частина торгового капіталу відшкодовується у результаті реалізації продукції.

Витрати обігу–частина капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару. Вони поділяються на додаткові та чисті витрати обігу.

Додаткові витрати обігу–витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування товарів, їх сортування, фасування, упакування й зберігання). Тобто, все те, що повинно робити виробництво, але частково передає у сферу обігу. Праця, затрачена на ці процеси, створює як вартість (в т.ч. і додаткову), так і споживчу вартість. Тому ці витрати включаються у вартість товару й покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва.

Чисті витрати обігу–витрати, які зумовлені процесом обігу, тобто йдуть на суто торгівельні операції (зарплата торгівельних робітників та службовців, адміністративно-управлінські видатки, оренда й утримання торгівельних приміщень, реклама).Ці витрати покриваються за рахунок додаткової вартості.

Торговий капітал має приносити прибуток. Його джерелом  є додаткова  вартість, яка складається  з  двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва).Друга–це частина додаткової вартості ,створеної у сфері виробництва, яку промисловці виділяють торговцям за збут їх товарів.

Торговий прибуток–це перетворена форма додаткової вартості, яку отримують торгові підприємці у процесі їх господарської діяльності.

Норма торгового прибутку повинна бути не меншою норми промислового прибутку. Торговий капітал приймає участь у гострій міжгалузевій конкуренції. Капітал мігрує між виробництвом та обігом доти, поки норми прибутку не вирівняються в середню. Формула середньої норми прибутку, з урахуванням торгового капіталу і витрат обігу буде такою :