Клініко-біохімічні параметри у вагітних з хронічним Пієлонефритом

Ультразвукове дослідження нирок засвідчило про збільшення розмірів нирок у 86, 7% обстежених вагітних жінок. Розмиті контури нирок спостерігались у 46, 7% обстежених вагітних. У 40, 0% хворих відмічалось розширення чашечко-мискової системи. Майже у всіх обстежених вагітних (90, 0%) було присутнє ехопідсилення рисунку паренхіми нирок.

Нами встановлено, що у вагітних жінок, що страждають на хронічний пієлонефрит, відмічаються порушення як клітинної, так і гуморальної ланок імунної відповіді. Це проявляється зменшенням загальної кількості Т-лімфоцитів (у 1, 35 разів порівняно зі здоровими вагітними, р0, 05) та В-лімфоцитів (у 1, 45 рази, р0, 01). Водночас у популяційному складі Т-клітин спостерігали певний дисбаланс у бік активізації супресорного компоненту на тлі зменшення кількості Т-хелперів (СD4+-клітини), що зумовлює зменшення імунорегуляторного індексу майже удвічі порівняно з контрольною групою (табл. 1).

 

Таблиця 1

Показники клітинної ланки імунітету у практично здорових та хворих на хронічний пієлонефрит вагітних жінок у ІІ-ІІІ триместрах гестації (Мм) 

Показники імунограми Обстежені вагітні P

Хворі, n=120 Здорові, n=30

CD3+, %

CD4+, %

CD8+, %

CD4+/CD8+

CD19+, % 32, 002, 13

21, 001, 12

26, 310, 83

0, 80, 18

11, 80, 08 43, 490, 18

37, 241, 32

23, 180, 32

1, 620, 02

17, 20, 04 <0, 05

<0, 001

<0, 05

<0, 001

<0, 001

Примітка: Р – вірогідність різниць між двома групами обстежених вагітних.

 

Супутній пієлонефрит спричиняв надмірну активацію гуморального імунітету, що проявлялось підвищеною концентрацією в крові хворих вагітних жінок Ig A, Ig G, Ig M та титрів циркулюючих імунних комплексів (табл. 2).

 

Таблиця 2

Показники гуморального імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит та у практично здорових вагітних жінок у ІІ-ІІІ триместрах гестації (Мм) 

Показник імунограми Обстежені вагітні P

Хворі, n=120 Здорові, n=30

Ig A, г/л

Ig G, г/л

Ig M, г/л

ЦІК, у. о. 3, 970, 15

13, 870, 65

2, 270, 14

13, 112, 12 2, 600, 16

9, 540, 62

1, 500, 06

3, 480, 47 <0, 05

<0, 05

<0, 01

<0, 001

Примітка: Р – вірогідність різниць між двома групами обстежених вагітних.

 

Виразне зменшення числа Т- та В-лімфоцитів, популяційний дисбаланс Т-клітин за умови наявності хронічного пієлонефриту є одним із чинників дестабілізуючого впливу хвороби на функціонування імунної системи. На нашу думку, цей факт можна пояснити виснаженням компенсаторних резервів імунітету внаслідок постійної антигенної стимуляції як антигенами плода, так і мікробними антигенами.

Підвищений вміст у крові вагітних жінок, хворих на хронічний пієлонефрит, імуноглобулінів А, М та G і титрів циркулюючих імунних комплексів свідчить про активний запальний процес та є одним із чинників надмірного пошкодження клітинних мембран внаслідок відкладання на їх поверхні комплексів “антиген-антитіло” (Дранник Г. Н., 2000).

При вивченні в крові рівнів прозапальних цитокінів відмічено зростання їх титрів за умови наявності хронічного пієлонефриту: інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) – 58, 992, 76 пг/мл проти 48, 647, 63 пг/мл – у практично здорових вагітних (p>0, 05), інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) – відповідно 16, 842, 18 пг/мл та 8, 731, 38 пг/мл (p<0, 01). Водночас вказана недуга спричинює дефіцит протизапального інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), концентрація якого в сироватці крові хворих на хронічний пієлонефрит вагітних жінок майже вдвічі менша від аналогічного показника у практично здорових вагітних: 17, 892, 85 пг/мл проти 10, 890, 44 пг/мл (p<0, 01).

З метою кращого розуміння патологічного процесу у вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, вивчали спонтанну продукцію цитокінів моноцитами/макрофагами в умовах in vitro. Величина спонтанної продукції ІЛ-1 моноцитами/макрофагами, виділених у хворих на хронічний пієлонефрит вагітних жінок, перевищувала такий показник у практично здорових вагітних у 1, 67 разів (p<0, 01), ІЛ-8 – у 1, 38 разів (p<0, 05). Поряд з цим показник спонтанної продукції ІЛ-10 моноцитами/макрофагами хворих на хронічний пієлонефрит вагітних жінок більш як у півтора рази менший від аналогічного в групі контролю (p<0, 001). У хворих вагітних у період загострення хронічного пієлонефриту відзначено наростання ознак синдрому ендогенної інтоксикації, що проявлялося збільшенням пептидних СМП254, що у 2, 13 раза перевищувало даний показник у практично здорових вагітних жінок (p<0, 001). Водночас рівень СМП280 за умови наявності пієлонефриту зростав у 1, 7 рази (p<0, 001).

Хронічний пієлонефрит у вагітних активізує процеси пероксидації ліпідів, що проявляється збільшенням концентрації в сироватці крові малонового діальдегіду (МДА) у вказаної групи осіб у 5, 7 разів: відповідно 115, 703, 10 нмоль/л та 20, 101, 14 нмоль/л (р<0, 001). При вивченні поведінки металопротеїдів відмічено активацію системи антиоксидантного захисту у вагітних із хронічним пієлонефритом за рахунок зростання активності церулоплазміну в ІІ-ІІІ триместрах вагітності (p<0, 001) та достовірне зниження насичення трансферину залізом (p<0, 05). Дослідження тіолового спектру крові засвідчило зниження вмісту в крові загальних, залишкових та білкових сульфгідрильних груп порівняно зі здоровими вагітними (p<0, 001)  (табл. 3).

 

Таблиця 3

Показники тіолового спектру крові у