Кодування та класифікація товарів народного споживання

При утворенні груп у товарній номенклатурі використано принцип послідовності обробки товару – від сировини до отримання напівфабрикатів та готових виробів (сировина – напівфабрикати – готові вироби). Наприклад, живі корови класифікуються у товарній позиції 0102, їх м’ясо у товарній позиції 0201, а готові харчові продукти, виготовлені з цього м’яса, у товарних позиціях 1601 – 1602 [4, 104].

В деяких групах містяться додатковий рівень класифікації – підгрупи, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображено у структурі цифрового коду. Наприклад, група 39 складається з двох підгруп: І. “Первинні форми” (позиції 3901 – 3914) та ІІ. “Відходи, обрізки та скрап; напівфабрикати; вироби” (позиції 3915 – 3926).

Позиції – мають чотиризначну нумерацію, в який перші два знаки відповідають номеру групи, яка включає цю позицію. Текстовий опис товарних позицій має юридичну силу для класифікації товарів (перше правило основних правил інтерпретації).

Деталізація товарів на рівні товарних позицій здійснюється по більш різноманітним та специфічним ознакам ніж на рівні груп. Наприклад, так в гр. 72 у якості критерію деталізації використовується форма, у якій представлений товар: поз. 7201 “Чавун перероблений і дзеркальний в чушках та інших первинних формах”, а поз. 7205 – це вже: “Гранули і порошок з переробного і дзеркального чавуна…”.

Сопозиції. Вони розташовуються, у разі необхідності, нижче товарних позицій, позначаються знаком дефіс “–”, який ставиться перед їх назвою у кількості, що залежить від наповнення інформацією.

Підпозиції – є самим нижнім рівнем деталізації товарів, на якому код товару та його текстовий опис відповідають ГС. Мають шестизначну нумерацію, в якій перші чотири знаки відповідають товарній позиції, в якій міститься ця підпозиція.

Тут використовуються додаткові ознаки деталізації товарів в доповнення до вищезазначених.

Категорії – мають восьмизначну нумерацію, в якій перші шість знаків відповідають номеру підпозиції, яка включає цю категорію. Деталізація товарів відповідає КН ЄС.

Підкатегорії – містять опис товару та його десятизначний товарний код.

Стаття 311. Митного кодексу (від 11.07.2002) [7, 143].

 

 

У загальновживаному розумінні під товарами мають на увазі продукт праці, який призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. У митній справі терміном товар визначають будь-яке рухоме майно (у тому числi валютнi цiнностi, культурнi цiнностi), електрична, теплова та iншi види енергiї, а також транспортнi засоби, за винятком транспортних засобiв, що використовуються виключно для перевезення пасажирiв i товарiв через митний кордон України (ст. 1 МКУ). При цьому не має значення для чого ці товари переміщуються через митний кордон — для продажу, бартеру, демонстрації, споживання та інше.

Під переміщенням через митний кордон України розуміють ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у відповідності з замовленими митними режимами. Поняття «митний режим» існує для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), які забезпечують комплексне використання інструмен-тів митного регулювання.

Переміщення товарів через митний кордон поза межами, які визначені митними органами, поза встановленого часу проведення митного оформлення, з прихованням від митного контролю та інше є кваліфікаційними ознаками які передбачені МКУ та кримінальним кодексом України для митних злочинів та порушення митних правил.

Основні принципи переміщення товарів через митний кордон України якими керуються усі учасники перевезення товарів через кордон наступні:

- рівне право усіх осіб на увіз чи вивіз певних груп товарів;

- обмеження або заборона на увіз чи вивіз певних груп товарів;

- право вибору митного режиму;

- забезпечення збереження товарів при митних операціях;

- визначення міста та часу перетину митного кордону. 

У митних цілях усі товари, які обертаються у міжнародній торгівлі, систематизовані в УКТ ЗЕД. В 1950 року в Брюсселі було підписано Конвенцію про створення товарної номенклатури. Країни, що підписали документ, мали перебудувати митні тарифи згідно з закладеними у ньому принципами. Вони прагнули уніфікувати товарну номенклатуру таким чином, щоб, визначивши загальні принципи її побудови, зберегти за собою, виходячи з інтересів національної економіки, право проводити кодування з урахуванням особливостей вітчизняного виробництва [7, 104].

УКТ ЗЕД призначено для збору статистичних даних про зовнішньо-економічну діяльність, а також з метою проведення митного контролю, виконання робіт під час декларування, ліцензування та квотування, регулювання експорту та імпорту товарів державного значення, вивчення коньюктури ринку. Об’єктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. За структурою УКТ ЗЕД складається з двох блоків: ідентифікації та назви. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації, який містить вісім рівнів класифікації: розділ, група, підгрупа, позиція, співпозиція, підпозиція, категорія та підкатегорія. Для позначення розділів та підгруп використовуються римські цифри, а для груп, позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій — арабські. Для співпозицій не передбачено цифрового коду, вони позначаються знаком дефіс «–», який ставиться перед їхньою назвою. Співпозиції розташовуються, у разі потреби, вище товарних підпозицій, категорій або підкатегорій. Кількість співпозицій та кількість дефісів перед ними залежить від рівня вкладу інформації. Крім