Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Концепція андрогінної ідентичності в романі Вірджинії Вулф «Орландо»

Предмет: 
Література
Тип роботи: 
Бакалаврська робота
К-сть сторінок: 
65
Мова: 
Українська
Ціна: 
2300 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Еволюція теорії андрогінності в європейській літературі
1.1. «Феномен» жіночої прози в контексті європейського суспільства ХХ ст.
1.2. Індивідуально-авторська творча манера Вірджинії Вулф в ракурсі культури епохи: гендерний аспект
2. Інтерпретація андрогінної ідентичності в романі Вірджинії Вулф «Орландо»
2.1 Зображення соціального стану жінки в «чоловічому» суспільстві засобами письма в руслі «потоку свідомості»
2.2. Проблема самоідентифікації головного героя в романі Вірджинії Вулф «Орландо»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Вступ: 

Актуальність теми. Модернізм – сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл ХХ століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних способів, антиреалістична спрямованість. Модернізм – це мистецтво, що втратило людину, відмовившись від розкриття її характеру і долі в їх умовності конкретно-історичних особливостей соціальної дійсності. 

В англійській літературі модернізм став переважаючим напрямом у 20-х роках. У першому десятилітті лідирувала група письменників, представники якої називали своє мистецтво «сучасним» (modern); звідси і виникають терміни «модернізм» і «модерністи». Всі ці митці шукали різних форм втечі від дійсності та її актуальних питань, замикаються у вузькому світі інтимних переживань, приватних проблем. Для них в тій чи іншій мірі характерним є песимістичний погляд на людину, абсолютизація світу її внутрішнього стану і емоцій. Світосприйняття модерністів спирається на теорії сучасних філософів - ідеалістів і вчення Фрейда. Своїм попередником і вчителем багато з них вважають Лоуренса. Багато спільного також є і в творчості Хакслі – його скепсис і невіра в людину. Але більшість письменників цього напрямку декларують свою увагу до проблем зовнішнього світу і заглиблюються в художнє дослідження та відображення внутрішнього світу окремої особистості.

Найбільш типовим представником англійського модернізму 20-х років і водночас найбільш значним із письменників цього напрямку був Джойс, але його теоретиком виступала Вірджинія Вулф (Virginia Woolf, 1882-1941), голова «групи Блумсбері» і одна з представників літературної школи, що отримала назву «психологічної».

Творчість Вулф, одного з класиків світової літератури ХХ століття багатогранна: романи, есе, літературна критика, біографії, історико-культурні нариси. Творчим кредо письменниці було подолання умовних меж жанрів і створення нових модифікацій і художніх форм. У цьому змісті Вулф є знаковою фігурою для культури ХХ та ХХІ століть.

В. Вулф об’явила себе противницею реалізму. В ряді літературних статей вона відверто висловлюється проти реалізму та реалістів свого часу. Вулф звинуватила художників-реалістів у сліпоті по відношенню до «головного» і «справжнього» у житті людини і в манері зображати «швидкоплинне» та «тривіальне». «Справжнє» в уявленні Вулф – учениці Бергсона і переконаної ідеалістки – було те, що таїться в глибинах свідомості та підсвідомості людини, «тривіальне» – суспільні зв’язки і відносини, так як вони не мають «вічної» цінності.

У статті «Сучасна художня проза» Вулф, протиставляючи творчість Уелса, Голсуорсі та інших відомих англійських прозаїків-реалістів творчості «молодих» на чолі з Джойсом, вона писала: «Всі вони матеріалісти, і тому, що вони переймаються матеріальним життям людей, а не духовним, вони нас не лише розчаровують, але й приводять до висновку, що, чим швидше англійська проза чемно повернеться до них спиною і рушить вперед – нехай навіть в пустелю, – тим краще для нашої душі» [29, 473]. Матеріалісти неприйнятні для неї тому, що «пишуть про неважливі речі». На її думку вони витрачають велику майстерність і не менші зусилля на те, щоб передати тривіальне та швидкоплинне як істинне та вічне.

Слідуючи своїм естетичним принципам, Вулф відмовилася від характерів у тому розумінні, в якому їх уявляли реалісти. Її книги позбавлені сюжету, навіть якої-небудь інтриги, що зв’язувала б розповідь. Вони розпадаються на окремі виконані в імпресіоністичній манері замальовки внутрішніх станів різних людей, складаються із більш чи менш тривалої передачі потоку їх свідомості.

Варто зауважити, що термін «потік свідомості» вперше був використаний Вулф і письменниками «психологічної школи». Письменниця нанизує ланцюжок тонких емоцій і переживань персонажа, що виникають в той чи інший момент реальності або ж напливають з минулого. Меж часу для Вулф не існує, минуле таке ж реальне для неї, як і сьогодення. За її переконанням, минуле, зберігаючись в пам’яті, продовжує жити разом із сьогоденням, і має однакове право на художнє вираження в потоці свідомості того чи іншого персонажа.

В романах Вулф немає ні зав’язок, ні розв’язок, ні послідовної дії. Головне в них не є відокремленим від другорядного, більше того, другорядне для читача часто є головним для автора. Найменші деталі душевних змін, радісні чи сумні спогади, що виникають в силу несподіваних асоціацій, напливають один на одного, фіксуються, і визначають зміст книги.

Вулф постійно говорила про те, що намагається передати життя в процесі його постійного руху, про бажання вловити мінливість і нетривалість людських емоцій. Час дії у романах Вулф іноді обмежений одним днем («Місіс Делоуей»), іноді декількома роками («На маяк») іноді десятиліттями («Роки»), іноді взагалі не визначений («Орландо»). Але для автора час не має значення. Місце дії також є мало суттєвим: дія може відбуватися в будь-якому місті Англії і, навіть, Західної Європи, як в столиці, так і в провінції. 

Вагомий внесок В.Вулф був у розвиток так званої «жіночої літератури» ХХст. Про жіночу літературу Вірджинія Вулф писала: «Твір жінки є завжди жіночим, він не може бути не жіночим, із найкращого боку він є жіночим, тільки проблема полягає у визначенні того, що ми розуміємо під жіночим» [17, 81]. Для Вулф жіноча проза – насамперед соціокультурний феномен (а не жанрове визначення), що полягає у створенні жінками-письменницями текстів, які мають на меті передати специфічне жіноче світосприйняття.

Розглядаючи явище «жінка і література», на думку Вірджинії Вулф, мова повинна йти про соціальний стан жінки в «чоловічому» суспільстві. Письменниця поетично воскресила у своїй книзі «Місіс Делоуей» ідею Будинку, теплого жіночого начала, проте прекрасно усвідомлювала те, що дні Будинку закінчуються, що на зміну феям домашнього вогнища йдуть кутасті емансиповані феміністки. І вже інша, відцентрова сила керує вчинками цих жінок – геть від будинку, у великий світ. Їхній ідеал уже не родина, не діти.

Гендерна нерівність не дає спокою письменниці. Вірджинія Вулф дійшла висновку, що у літературі переважають книги про жінок, написані чоловіками. В її творчості романи займають особливе місце ще й тому, що в них у найбільш концентрованій формі поставлені питання, що здавалися письменниці важливими і які, здається, не втратили своєї злободенності і сьогодні, – проблеми жіночої долі, осмислені в соціальному і філософському контексті, пошуки жінкою свого місця в родині, суспільстві, проблеми шлюбу, виховання дітей, взаємини з чоловіком, вічного єдиноборства і бажаного, але такого важкого союзу з ним, прагнення самовираження і перешкоди на цьому шляху.

Власне специфічне сприйняття свого місця в світі і в «чоловічому суспільстві», зокрема, яскраво виражене у романі Вулф «Орландо». Письменниця змінила уявлення сучасників про жінку в літературі, тому вивчення даної теми є досить цікавим та становить актуальність даного дослідження.

Мета роботи – проаналізувати особливості жіночого/чоловічого світосприйняття, його гендерні особливості та інтерпретацію авторкою питання андрогінності у романі Вірджинії Вулф «Орландо».

Для реалізації сформульованої мети роботи, нами були поставлені наступні завдання:

  • проаналізувати феномен «жіночої прози» в європейській літературі XX століття;
  • проаналізувати специфіку творчості письменниці Вірджинії Вулф;
  • дослідити світоглядну позицію Вірджинії Вулф;
  • розглянути висвітлення гендерних питань в творчості письменниці;
  • провести дослідження питання андрогенної ідентичності в романі Вірджинії Вульф «Орландо».

Об’єкт дослідження: тенденції, творча манера, методи та засоби реалізації теми андрогенної ідентичності в романі англійської письменниці Вірджинії Вулф «Орландо».

Предмет дослідження: роман «Орландо» Вірджинії Вулф як зразок авторської інтерпритації гендерного питання.

Теоретичною базою даного дослідження стали праці Зубрицької М.О., Батюка Г.О., Бахтіна М.М., Бикової Н.Я., Генієвої Є.Ю., Дикобраз В.В., Кейт Мілет, Івашевої В.В., Зав’ялова М.В., Михайловської Н.П., Радомської О.В., Мулярової Є.К., Шовалтер Е. та інших.

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів з підрозділами, висновків і списку використаної літератури.

 

Список використаних джерел: 
  1. Адмони В.Г. Поэтика и действительность: Из наблюдений над зарубежной литературой ХХ века / В.Адмони. – Л., 1975. – 311 с.
  2. Аникин Б.А., Михальская Н.П. История английской литературы / Б.Аникин, Н.Михайловская. – М., 1997. – 391 с.
  3. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид. Доповнене. – Львів, 2001. – 832 с.
  4. Антологія феміністичної філософії / За редакцією Елісон М. Джаґер та Айріс Меріон Янґ. – Київ, 2006. – 800 с.
  5. Байбурін А.К. Етнічні стереотипи чоловічої та жіночої поведінки / А.Байбурін. – С.-Пб., – 1991. – 197 с.
  6. Батюк Г. О. Взаємодія мистецтв у творчості Вірджинії Вулф: література і живопис / Г. Батюк // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск13. – Київ: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2008. – С. 170 -175. 
  7. Батюк Г. О. Інтермедіальність у творчості Вірджинії Вулф: роман «До маяка» / Г. Батюк // Studia methodologica. Випуск25. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – С. 7-11. 
  8. Батюк Г.О. Новаторство модернізму як негація реалістичної традиції/ Г. Батюк // Літературознавчі студії. Випуск 21. Частина1. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. – С. 53-57.
  9. Батюк Г.О. Теоретико-літературні та естетичні засади модерністського дискурсу у світлі Вірджинії Вулф / Г. Батюк // Питання літературознавства: Науковий збірник. Вип. 74. – Чернівці, 2007. – С. 170-181. 
  10. Батюк Г.О. Філософські, етичні та психологічні чинники формування творчого потенціалу Вірджинії Вулф / Г. Батюк // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 3 (51). Частина друга. – Харків, 2007. – С. 69-79. 
  11. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.Бахтин. – М., 1979. – 424с.
  12. Берковский Н.Я. Статьи и лекции по зарубежной литературе / Н.Берковский. – СПб, 2002. – 480 с.
  13. Быкова Н.Я. Хрестоматия по зарубежной литературе / Н.Быкова. – М., 1997. – 640 с.
  14. Бушманова Н.И. Английский модернизм: Психологическая проза / Н.Бушманова. – Ярославль, 1992. –148 с.
  15. Вардиман Е. Женщина в древнем мире / Е.Вардиман. – М., 1990. – 354с.
  16. Вулф В. Власний простір / В.Вулф // Перекл. Ярослава Чердаклі. – Київ, 1999. – 111 с.
  17. Вульф В. Жінки та розповідна література / В.Вульф // Незалежний культурологічний часопис. – 2000. – № 17. – С. 78-86.
  18. Вулф В. Дневник писательницы / Вирджиния Вулф: [пер. с англ. Л.И.Володарской; предисл. Е.Ю.Гениевой]. – М., 2009 – 480 с.
  19. Вулф В. «Джейн Эйр» и «Грозовой перевал» // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С. 501-506.
  20. Вулф В. Джейн Остин // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С. 507-517.
  21. Вулф В. Заметки о Д.-Г. Лоуренсе // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С. 541-544.
  22. Вулф В. Монтень // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С. 529-537.
  23. Вулф В. Орландо / Вулф В. – СПб., 2004. – 304 с.
  24. Вулф В. Романы Тургенева // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С.551-557.
  25. Вулф В. Русская точка зрения / В.Вулф // Писатели Англии о литературе ХІХ – ХХ вв. Сб. статей. – М., 1981. – С. 282-288.
  26. Вулф В. Сентиментальное путешествие / В.Вулф // Писатели Англии о литературе ХІХ – ХХ вв. Сб. статей. – М., 1981. – С. 289-294.
  27. Вулф В. Современная литература / В.Вулф // Писатели Англии о литературе ХІХ – ХХ вв. Сб. статей. – М., 1981. – С. 276-281.
  28. Вулф В. Сэр Вальтер Скотт / В.Вулф // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С.518-528.
  29. Вулф В. Современная художественная проза / В.Вулф // Называть вещи своими именами. – М., 1986. – С. 470-476.
  30. Вулф В. Три гінеї / В.Вулф. – Львів, 2006. – С. 151-368.
  31. Вулф В. Хвилі / В.Вулф / переклад з англійської А. Позднякової. – Львів, 2013. – 284 с.
  32. Гениева Е.Ю. Вступительная статья / Е.Гениева // Вулф Вирджиния. Избранное. – М., 1989. – С. 3-22.
  33.  Гениева Е.Ю. Она и музыка, и слово…/ Е.Гениева // Вулф В. Флаш: Рассказы. Повесть. – М., 1986. – С. 5-17.
  34. Гениева Е. Ю. Правда факта и правда видения / Е.Гениева // Вулф В. Избранное. – М., 1989. – С. 3-22.
  35. Ґендер. Маскулінність / Фемінність // Незалежний часопис «Ї». – 2003. – №27. – С. 6-23.
  36.  Ґендерні студії // Незалежний часопис «Ї». – 2000. – №17.
  37. Дикобраз В. Вірджинія Вулф: гендерний аспект творчості / В.Дикобраз // Часопис «Коло» – 2013. – №2 – С.46-49.
  38. Інґарден Р.В. Про пізнавання літературного твору / Р. Інґарден // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М.Зубрицької. – Львів, 1996. – С.136 -163.
  39. Ивашева В.В. Литература Великобритании ХХ в. / В.Ивашева. – М., 1994. – 59с.
  40. Ивашева В. В. Английская литература ХХ век. / В.Ивашева. – М., 1967. – С.31-37.
  41. Жантиева Д.Б. Английский роман ХХ в. 1918-1939. / Д. Жантиева . – М., 1965. – 351с.
  42. Жантиева Д.Б. Вирджиния Вулф / Д. Жантиева // В кн.: Жантиева Д.Б. Английский роман ХХ века, 1918-1939. – М., 1965. – 239 с.
  43. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса / О.Забужко. – К., 1999. – 340 с.
  44. Зборовська Н.В. Феміністичні роздуми / Н. Зборовська. – Львів, 1999. – 336с.
  45. Завьялова М.В. Это и есть гендерное литературоведение. Современная женская литература: поиски традиций и новых языков / М. Завьялова // Независимая газета. – 2000. – № 39. – С. 12-18.
  46. Зарубежная литература ХХ века // под ред. Андреева Д.Г. Английский роман ХХ века, 1918-1939. – М., 1965. – 410 с.
  47. Лебедєва К.М. «Катерина Лебедєва про Богдана Хмельницького, Мері Рід, Владислава Городецького, Вірджинію Вулф, Девіда Боуї» / К. Лебедєва. – Київ, 2008. – 96 c.
  48. Литература Англии, ХХ век / под ред. К. Шаховой. – К., 1987. – С. 46-47.
  49. Мілет Кейт. Сексуальна політика / Кейт Мілет. – К., 1998. – 624 с.
  50. Михальская Н.П., Аникин Б.А. Английский роман 20 века / Н.Михайловская, Б.Аникин. – М., 1982. – 320 с.
  51. Михальская Н.П. Литературно-критические взгляды Вирджинии Вулф / Н.Михайловская // Учёные записки МПГУ. Вопросы зарубежной литературы. –1967. – № 280. – С. 33-77.
  52. Михальская Н.П. Пути развития английского романа 1920–1930-х годов / Н.Михайловская. – М., 1966. – С. 63-104.
  53. Михальская Н.П., Аникин Г.В. История английской литературы: Учебник для гуманитарных факультетов вузов / Н.Михайловская, Б.Аникин. –М., 1998. – 516 c.
  54. Михальская Н.П. Вулф Вирджиния / Н.Михайловская // Зарубежные писатели, ч.І. – М, 1997. – С.137-151.
  55. Мулярова Е.К. Женский роман как школа мужества для автора / Е.Мулярова // Русский журнал. – 1998. – № 4. – С. 10-16.
  56. Радомська О.В. Домашній ангел: жінка у вікторіанській літературі / О.Радомська // Український журнал. – 2007. – №3. – С. 21-22.
  57. Основи теорії ґендеру / За редакцією Скорик М.М. – Київ, 2004. – 354с.
  58. Шовалтер Е. Гінокритика / Е.Шовалтер // Антологія світової літературної критики. – Львів, 1996. – 447с.
  59. Borkowska G. Co to est literatura/poezja kobieca // Teksty drugie. – 1995. – № 3-4.
  60. Klosinska A. Kobieta autorka // Teksty drugie. – 1995. – № 3-4.
  61. Kronika kobiet. – Warszawa, Ksiaszka, 1993.
  62. Nasilowska A. Feminizm i psychoanaliza – ucieczka od opozycji // Teksty drugie. – 1995. – № 3-4.
  63.  A Writer's Diary: М.:Издательство Всероссийской государственной библиотеки иностранной литературы им. М. И. Рудомино, 2009. – 346 с.
  64. Вирджиния Вулф «Миссис Дэллоуэй» http://www.deepsavana.com/pagesid-157.html
  65. Життя і творчість Вірджинії Вульф. Бібліотека Української Літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/referats-zl/printout.php?id=356
  66. Златина Е. Антитеза суперинтеллектуализма и дезинтеллектуализма. Вирджиния Вулф и её роман «Миссис Дэллоуэй». http://www.teleor.net/lit/nauka/9.html#down6
  67. Социальная роль литературы: подходы к исследованию http://www.iek.edu.ru/publish/pusl1.htm
  68. Феноменология культуры http://www.cultureslov.com/47/212/1704454.html 
  69. Elert К. Portraits of Women in Selected Novels by V. Woolf and E. M. Forster.
  70. Showalter, Elain. The Female Aesthetic // Showalter, Elain. A Literature of Their Own from Charlotte Bront to Doris Lessing. – Virago. 2003. – P. 240-263.
  71. The Twentieth Century // The Norton Anthology of English Literature. New York; London. 1989. – P. 2195-2205.
  72. Virginia Woolf. Mrs. Dalloway http://www.gutenberg.net.au/ebooks02/0200991.txt
  73. W. James. Principles of Psychology. N-Y, 1890. Vol. 2. Ch. 21.
11764
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.