Концепти людина/історія в романі Григорія Гусейнова «Тіні забутого парку»

У статті йдеться про художнє осмислення концептів людина / історія в романі Григорія Гусейнова «Тіні забутого парку». Твір відноситься до зразків літератури нон-фікшн, грунтується на документальних фактах, зібраних письменником-краєзнавцем. Акцентовано на майстерності автора у відображенні подій минулого. Історична доба в творі розкривається через відтворення життєвої долі людини.

Ключові слова: документальна література, історія, концепт.

 

Мельник Н. Г. Концепты людина / історія в романе Григория Гусейнова «Тени забытого парка»

У статье речь идет о художествееном осмыслении концептов людина / історія в романе Григоріи Гусейнова «Тени забытого парка». Произведение относится к образцам литературы нон-фікшн, основывается, на документальных фактах, собранных писателем-краеведом. Акцентировано на мастерстве автора в отображении событий прошлого. Историческая эпоха в произведении раскрывается через отображение судьбы человека.

Ключевые слова: документальная литература, история, концепт.

Melnyk N. G. The man and history concepts in the novel “The Shadows of a Forgotten Park” by Grygoriy Huseynov

The article deals with the artistic comprehension of the man and history concepts in the novel “The Shadows of the Forgotten Park” by Grygoriy Huseynov. This work refers to non-fiction samples of literature, based on documentary facts collected by a local lore writer. This paper focuses on the author’s skill to display the events of the past. The historical era is revealed in the above mentioned work through the recreation of the individual life destiny.

The article defines the genre of the investigated work as “a novel in stories”. Each story is a separate, completed story of the person’s fate or a key episode of his life. At the same time, all the stories are built up in a single artistic cycle, reflecting the results of the philosophical comprehension the problem of human being in history.

The work is based on reliable, but little-known facts. It contains the gallery of artistic portraits including outstanding persons of Ukrainian history (usually unjustly forgotten, underestimated by their times). The paper also notes about the transformation (degradation) of the person’s moral norms, the loss of spiritual values, caused by the Soviet ideology.

Modern times are considered as a certain segment of history, closely connected with the past.

It should be noted that, according to the author, the concept of the past / modern times is formal in general. It is sometimes difficult to determine where the past ends, and where the present time starts. They are closely interrelated being in cause-and-effect relation.

The modern times are inextricably linked to the mystic. Along with the scenes of the real person’s life in the history there are the characters which are “the shadows” of the past, the mysterious objects (a notebook, a gate) that mark the time and space, moral and ethical oppositions such as the past / modern; spiritual / non-spiritual; happy / disappointed; moral / immoral.

The article concludes that the novel “The Shadows of a Forgotten Park” by Grygoriy Huseynov interprets the place, the role of an individual in society and in the world in general through the personal experience of one human life.

Key words: documentary literature, history, concept.

 

Провідні тенденції сучасної української літератури пов’язані зі стійким зростанням інтересу до документальної літератури – так званої «література факту» або «література nonfiction».

М. Варикаша інтерес читача до документальної прози пояснює тим, що в сучасному культурному просторі «підвищується цінність особистого досвіду одного людського життя, отже, сам специфічний спосіб світосприйняття, світовідчуття, оцінки пізнавальних можливостей людини, її місця, ролі в суспільстві та світі загалом, характерний для нашої епохи, тяжіє до есеїстичної оповіді, з поясненнями й осмисленнями»[1].

О. Галич важливою ознакою такої літератури вважає «авторське осмислення певних суспільно-історичних подій чи життєвого шляху реальної історичної особи, або важливої для життя народу проблеми, здійснене за законами художньої творчості із залученням справжніх документів свого часу, глибоким співвіднесенням власного духовного досвіду автора із внутрішнім світом героїв, соціальною й психологічною природою їхніх учинків» [2, с. 20].

Однією з провідних рис документалістики стає органічний синтез документального начала й художньої вигадки. Серед інших типологічних рис документальної літератури можна назвати правдивість, фактографічність, документальну достовірність, об’єктивність, у більшості випадків використання справжніх імен, дат і географічних позначок [2].

Характерним є те, що відображення дійсних подій та їх учасників подається крізь призму авторського Я, а, отже, до провідних рис документальної літератури додаються суб’єктивність, особисте начало, зрощення образів автора та наратора тощо. Документалістика не лише фіксує, реконструює, а й осмислює та переосмислює теперішнє і минуле. Саме тому більшість документальних творів з’являється в переломні роки життя суспільства [2].

Особливим літературним жанром документальної прози є нон-фікшн. Твір, що відноситься до літератури нон-фікшн, будується на реальних подіях, без домислів, але при цьому факти подаються через образне креативно-абстрактне сприйняття автора. Цей жанр іноді називають документальною публіцистикою життя.

Як правило, документальна література заснована на спогадах очевидців, документах. Також можуть використовуватися спогади самого автора. При цьому авторська точка зору проявляється у