Контроль і ревізія

Наприклад, поточними аудиторськими процедурами підтверджується (не підтверджується або спростовується) законність і достовірність відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності таких господарських операцій;

• додержання законодавства у сфері державних закупівель;
• достовірність та реальність дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахункової дисципліни;
• правильність нарахування і виплати заробітної плати (зокрема, при зміні схем посадових окладів, додержання вимог законодавства при встановленні надбавок і доплат тощо) ;
• правильність здійснення капітальних видатків, відповідність фактичних обсягів робіт їх документальному підтвердженню, правильність застосування розцінок;
• достовірність даних про обсяги і вартість наданих послуг тощо;

5.2. 2) у разі виявлення інших, ніж у попередньому етапі, факторів ризику або у разі встановлення обстеженням, що фактори, попередньо визначені як ризикові, фактично такими не є – уточнювати програму аудиту;

5.2. 3) при виявленні в ході поточних аудиторських процедур недоліків, ознак порушень чи порушень – скласти довідку та надати її примірник керівництву бюджетної установи;

5.2. 4) готувати відповідь (висновки) на письмові зауваження (заперечення) керівництва бюджетної установи до довідки, складеної за результатами аудиторської процедури;

5.2. 5) готувати керівництву бюджетної установи (на його письмої звернення) роз'яснення з питань проведення фінансовонпосш>дарських операції бухгалтерського обліку, фінансової звітності та організаи внутрішньогосподарського фінансового контролю;

5.2. 6) передавати довідки, складеш за результатами аудиторських процеду] якими виявлено порушення з ознаками зловживань, керівникам органів ДКР1 для прийняття рішення щодо подальшої їх реалізації;

5.2. 7) відстежувати стан врахування керівництвом бюджетної установ письмових рекомендацій державного аудитора;

5.2. 8) вести облік роботи державного аудитора в спеціальному журналі.

5.3. На цьому етапі державний аудитор має право:

1) одержувати від бюджетної установи документи для камеральної перевірки;

2) проводити безпосередньо в бюджетній установі аудиторські процедури, ході яких перевіряти документи, ініціювати проведення фактичних контрольних процедур (контрольних обмірів, інвентаризацій, звірок з дебіторами кредиторами тощо), здійснювати опитування, анкетування тощо;

3) одержувати в письмовій чи усній формі пояснення від керівника та інших посадових осіб стосовно конкретних рішень, операцій або документів;

4) відстежувати усунення (виправлення) керівництвом бюджетної установі виявлених поточними аудиторськими процедурами недоліків і порушень.

5.4. Для з'ясування законності фінансово-господарських операцій достовірності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності бюджетної установи даних про стан взаєморозрахунків з іншими суб'єктами господарювання (пов'язаними особами) державний аудитор ініціює направлена їм відповідних запитів та у передбачених законодавством випадках проводить зустрічні перевірки (звірки).

5.5. Основними завданнями моніторингу операцій на рахунках, відкритих і органах Державного казначейства України, та фінансової звітності бюджетної установи є:

1) виявлення якомога раніше ознак, що можуть свідчити про відхилення від встановлених законодавством принципів використання бюджетних коштів державного і комунального майна, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

2) звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи н пі ознаки з метою запобігання незаконним і неефективним витратам та втрата* фінансових ресурсів, коригування управлінських рішень.

5.6. Моніторинг проводиться без виходу в бюджетну установу з допомогою відстеження операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, аналізу періодичної (місячної, квартальної) фінансове звітності бюджетної установи. При необхідності, може досліджуватися періодична статистична звітність.

5.7. Основними завданнями камеральної перевірки фінансової звітності є:

1) виявлення шляхом суцільної перевірки фінансової звітності фактів неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності або в тих самих формах звітності за різні періоди бюджетного року;

2) аналіз виявлених відхилень у звітності та встановлення можливих причин їх утворення;

3) звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці порушення і відхилення з метою оперативного усунення недоліків і порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності;

4) визначення питань для обстеження під час виходу в бюджетну установу.

5.8. Камеральна перевірка фінансової звітності здійснюється без виходу в бюджетну установу.

5.9. При проведенні камеральної перевірки періодичної фінансової звітності необхідно дати відповідь на такі основні питання:

1) чи відповідають звітні показники запланованим;

2) у випадку виявлення розбіжностей встановити, чи є вони об'єктивними;

3) чи узгоджуються між собою показники, наведені у різних формах звітності;

4) які операції (процеси, системи) необхідно обстежити під час виходу в бюджетну установу.

5.10. Для перевірки ув'язки між залишками коштів, обсягами отриманого фінансування та касовими видатками застосовується наступна формула:

ЗК1 + ОФ – ЗК2 = КВ, де:

ЗК1 – залишок коштів на початок року;

ОФ – отримане фінансування за звітний період;

ЗК2 – залишок коштів на кінець звітного періоду;

КВ – касові видатки за звітний період.

 

5.11. Для перевірки узгодженості між дебіторською та кредиторською заборгованістю і фактичними та касовими видатками застосовується наступна формула:

ДЗ2-КЗ2+ФВ-ДЗ1+КЗ1-ЗЗ1+ЗЗ2 = КВ, де:

ДЗ2 – дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду;

КЗ2 – кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду;

ФВ – фактичні видатки за звітний період;

ДЗ1 – дебіторська заборгованість на початок року,

КЗ1 – кредиторська заборгованість на початок року;

ЗЗ1 – залишок запасів на початок року;

ЗЗ2- залишок запасів на кінець звітного періоду;

КВ – касові видатки за звітний період.

5.12. При аналізі відхилень між фінансовими