Контрольна робота з дисципліни "Криміналістика"

Предмет:

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

style="text-align: justify;">Так, формула кваліфікації, як певний результат її здійснення і процес кваліфікації не співпадають, оскільки окремі норми Загальної та Особливої частин використовуються при кваліфікації, проте на них може бути відсутнє посилання у формулі кваліфікації (посилання на цифрове зазначення (номер) статті (частини статті) Особливої частини КК, а інколи і Загальної частини КК, які передбачають вчинене особою діяння). Більше того, в діянні особи можуть бути наявні низка кваліфікуючих ознак, що передбачені різними частинами відповідної статті Особливої частини КК, проте при кваліфікації у певних випадках посилання відбувається лише на частину статті з найбільшим порядковим номером.

7. Кваліфікація має бути результативною, оскільки після етапу застосування диспозиції та гіпотези кримінально-правової норми настає етап застосування санкції закону. І навіть більше того, етап застосування положень, які визначають кримінально-правові наслідки здійсненої кваліфікації, зокрема: притягнення особи до кримінальної відповідальності чи її виключення або звільнення від неї; застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру; призначення покарання чи звільнення від нього, тощо.

8. Кваліфікація, як результат мислення, підлягає своєму юридичному (процесуальному) закріпленню у відповідних процесуальних документах, які представники відповідних органів державної влади складають у межах своїх повноважень. Кваліфікація здійснюється у відповідній процесуальній формі (порядку), саме тому процесуальним результатом кваліфікації є постановлення судового акту (ухвали чи вироку).

На підставі проведеного дослідження ознак кваліфікації злочину можна зазначити, що кваліфікація злочину – це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (кримінально значимих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, та встановлення відповідності (тотожності, ідентичності) ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Функції кваліфікації злочинів, зазвичай, розрізняють за такими вихідними критеріями:

1) ступінь важливості:

основні – полягають у визначенні того, чи є вчинене діяння злочином, тобто, чи наявні ознаки злочину у кваліфікованих діяннях;
другорядні – полягають у визначенні того, який саме злочин вчинено (віднесення його до певного роду та виду злочинних посягань, встановлення ступеня тяжкості тощо) ;

2) походження:

первинні – це встановлення кримінально-правової норми (норм), яка визначає діяння як злочин чи дає іншу оцінку;
похідні – полягають у обґрунтуванні правильності вибору норми, що передбачає вчинене діяння, а також у юридичному оформленні та закріпленні результатів кваліфікації;

3) сфера їх дії:

внутрішні – пов’язані з вирішенням питань матеріального кримінального права;
зовнішні – характеризуть призначення кваліфікації щодо суміжних видів діяльності, інших галузей права;

4) зміст:

соціально-політичні – полягають в оцінці діяння щодо суспільних і державних інтересів;
логічні – полягають в побудові силогізму, де більшим посиланням буде норма закону, що регламентує відповідне діяння, меншим – фактичні ознаки вчиненого діяння, а висновком – результат кваліфікації, тобто констатація того, що скоєне підпадає під ознаки певної кримінально-правової норми чи не містить таких ознак;
гносеологічна – передбачає накопичення та збільшення кількості суспільно корисної інформації;
психологічні – полягають в тому, що конкретне завдання кваліфікації вирішується у процесі мислення;

5) юридичне значення:

правофіксувальні – кваліфікація констатує факт наявності чи, навпаки, відсутності відповідних правових відносин;
правоконкретизувальні – кваліфікація забезпечує піднормативне індивідуальне регулювання суспільних відносин;
правовстановлювальні – кваліфікація є підставою для визначення обсягу прав і обов’язків учасників процесу;
кримінологічні – кваліфікація є засобом попередження вчинення злочинів, умовою формування правомірної поведінки.

Кримінально-правова теорія та судово-слідча практика виробили правила кваліфікації злочинів. Основні з них такі:

1) усі фактичні ознаки вчиненого мають відповідати юридичним ознакам складу злочину;

2) ознаки вчиненого злочину слід відмежовувати, відокремлювати від суміжних складів злочинів;

3) до вчиненого злочину завжди повинна застосовуватися та кримінально-правова норма, яка найбільш повно охоплює його ознаки;

4) за наявності у вчиненому діянні ознак загальної та спеціальної норм застосовують спеціальну норму;

5) кваліфікований склад злочину має пріоритет (перевагу) перед основним складом, а особливо кваліфікований – перед кваліфікованим і поглинає його;

6) діяння, при якому заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об’єктові посягання є способом, складовою частиною заподіяння шкоди основному об’єктові, кваліфікується як один злочин; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому об’єктові заподіюється факультативно, кваліфікується як сукупність злочинів;

7) спосіб учинення злочину не утворює сукупності злочинів, якщо він є обов’язковою, необхідною та невід’ємною ознакою певного діяння;

8) кожна наступна стадія завершення злочину поглинає попередню: склад закінченого злочину поглинає склад замаху, а склад замаху поглинає склад готування до цього злочину;

9) умисел завжди поглинає необережність, а будь-який вищий ступінь вини поглинає нижчий;

10) при конкуренції самостійної норми та норми про співучасть у більш тяжкому злочині застосовується норма про співучасть тощо.

Слід зазначити, що науковці розрізняють загальні та спеціальні правила кваліфікації злочинів. Так, пропонується серед загальних правил кваліфікації злочинів розрізняти кваліфікацію за ознаками об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину, а серед спеціальних – кваліфікацію при незакінченій злочинній діяльності, щодо злочинів, вчинених у співучасті, за сукупністю злочинів, при конкуренції кримінально-правових норм (поряд з цим ця авторка пропонує розглядати питання про зміну кваліфікації злочинів – в разі зміни кримінального закону та у процесі кримінального судочинства).

Юридичне закріплення результатів кваліфікації злочинів має чотири основні компоненти:

1) виклад фактичних обставин справи;

2) складання формули кваліфікації;

3) юридичне