Контрольна робота з дисципліни “Методика викладання основ економіки”

Учням треба пояснити користь від участів дебатах: набуття навичок знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті переконання.

4. Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед присутніми (праворуч від голови – група “за резолюцію”, ліворуч – “проти”)

а) Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регламент;

б) Голова надає слово першому виступаючому від групи, що підтримує резолюцію, і просить викласти конструктивні аргументи (помічник голови повинен попередити виступаючого про закінчення часу) ;

в) Голова надає слово першому виступаючому від групи “проти резолюції”;

г) Голова надає слово другому... і так до тих пір, поки не виступлять усі учасники дебатів;

д) на цьому етапі кожному учаснику надається можливість спростувати доводи супротивника і відповісти на їх критику. Полеміку завжди починають представники групи, що виступає “проти резолюції”. Процедура її проведення аналогічна процедурі проведення I етапу.

5. Учні викладають причини, з яких вони займають ту чи іншу позицію по визначенню до резолюції. Учитель може записати на дошці ці причини. Учні можуть відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою правоту.

6. Всі повинні вказати на ті аргументи, які не дивлячись на те, що не відповідають їх поглядам, примусили задуматися або звучали особливо переконливо

7. В кінці дебатів учні повинні оцінити наслідки реалізації позиції супротивника. При цьому, можливо, треба буде оцінити діючий закон або політику, яка проводиться у державі.

Таким чином учасники дебатів навчаються:

аргументовано викладати свою точку зору;

підводити підсумок всій дискусії;

змістовно спростувати позицію протилежної команди.

 

 

Доповідь – це вид усного доповіді, монологічне висловлювання з метою донесення до аудиторії певної інформації. У сфері ділового спілкування доповідь найчастіше використовується при необхідності настроїти аудиторії на певну тему перед піблічним виступом, мозковим штурмом або у якості звіту про виконану роботу.

В основі класичної схеми підготовки доповіді лежить 5 компонентів:

підбір необхідного матеріалу, змісту публічного доповіді;

складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності;

словесне вираження, літературна обробка мови;

завчання, запам'ятовування тексту;

проголошення.

Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва доповіді повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: «Чи потрібні нам атомні електростанції?», «Стан охорони праці і техніки безпеки в цеху № 5», «ПРО підготовку до проведення сертифікації виробів». При розробці повістки для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тем доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно «розшифровувати» пункт порядку денного «Різне», «Про різне» – людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають назв: привітальна, мітингова й інші.

Продовжуючи своєрідне стратегічне планування доповіді, варто також уявити собі аудиторію, якій буде адресована ваша доповідь. Ще краще – детально описати її, звертаючи увагу на вік, досвід, освіту, а головне – потреби і цілі, на основі знання яких ще раз шліфується тема доповіді.

Зрозуміло, проводити широкомасштабне соціологічне дослідження в даному випадку не потрібно – завжди можна скористатися вже відомими даними про аудиторію, але і не враховувати їх не можна. Зробивши останнє, залишається співставити наявні відомості про аудиторію з темою доповіді і тими задачами, які стоять перед доповідачем. Для цього слід відповісти на декілька питань:

чи є упевненість, що аудиторії, з якою доведеться працювати, дійсно цікаві проблеми, що зачіпають у доповіді;

чи зачіпають ці проблеми життєві інтереси слухачів, тобто фінансове благополуччя і соціальну захищеність; безпеку життя; збереження здоров'я, інші інтереси;

яку користь слухачі зможуть отримати з доповіді;

що нового для аудиторії в доповіді;

При всій уявній очевидності поставлених питань, на жаль, дуже часто доводиться стикатися з доповідями без яскраво вираженого адресата. Якщо немає упевненості в правильності відповідей на дані питання, розумніше відмовитися від озвучування доповіді в існуючому вигляді і витратити час на доробку теми.

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету доповіді. Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу – повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості. Або він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення, що стануть мотивами їх поведінки, тобто призиває до будь-яких дій. Часто ці цілі перехрещуються, сполучаються в одному доповіді. Свої цілі і задачі варто повідомити слухачам.

Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми. У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше. Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь