Корпоротивна соціальна відповідальність

 

Надлишок вуглекислого газу в атмосфері вважають основною причиною глобального потепління. У доповіді зазначено, що за рік 1% найбагатших американців генерує в 53 рази більше викидів CO2 на людину, ніж середньостатистичний житель землі, а 10% найбагатших домогосподарств світу є причиною 45% загального обсягу викидів.

 

Члени Римського клубу наполягають на максимальному скороченні народжуваності, та водночас пояснюють, що збільшення навантаження на планету спричинене не лише ростом її населення: з початку минулого століття мешканців Землі стало вп’ятеро більше, але економічний оборот виріс у 40 разів, вжиток палива – у 16, вилов риби – у 35.

Трапився глобальний збій в розподілі продовольства – 800 млн. осіб голодують, тоді як два мільярди мають зайву вагу, пов’язану із надміром споживання їжі. Однак запитання не лише в тому, як прогодувати населення, кількість якого зростає, але і як при цьому не знищити планету. Найбільшу екологічну шкоду завдає тваринництво, яке для “повного світу” є розкішшю.

Майбутнє людства пов’язане з містами. Двісті років тому існувало лише одне місто-мільйонер – Лондон, зараз таких три сотні. Переїжджаючи в міста люди починають споживати в чотири рази більше ресурсів.

 

Доповідь викриває темну сторону цифрової економіки. Наприклад, сервіси на кшталт Uber і їхні користувачі не розділяють загальних витрат (на використання водіями міської інфраструктури тощо), а тому не відповідають критеріям стійкості.

Римський клуб обережно ставиться до “експоненціальних технологій” і обіцянок техноутопістів, таких як Реймонд Курцвейл і Пітер Діамандіс. Ба більше, їхні погляди можуть демотивувати людей: якщо технології вирішать усі проблеми, немає потреби в пошуку складних рішень, що вимагають від людини зміни способу життя. Небезпека неконтрольованого розвитку і неетичного використання технологій реальна, і поки немає способу її уникнути. Автори доповіді також вважають, що “закон Мура” перестане діяти в 2020-2025 роках, тобто сингулярність не настане.

 

Серед продуктів мислення “порожнього світу” члени Римського клубу з особливим скептицизмом ставляться до ВВП. Цей показник повсякчас впливає на політичні рішення, але в його структурі закладено прагнення до необмеженого зростання. Він відображає витрати, а не благополуччя або суб’єктивне щастя, і не враховує благ, що існують поза ринком. Єдине, що вимірює ВВП – швидкість руху грошей в економіці.

Автори доповіді вказують на парадоксальні випадки: розлив нафти збільшує ВВП через витрати на ліквідацію аварії, а внаслідок хвороб, лиха і нещасних випадків збільшується прибуток фармацевтичного бізнесу. Цей показник став настільки привабливим, що неможливо уявити успішну політичну силу з намірами зменшити ВВП країни. Однак людство все ж повинне сформулювати “іншу політичну і цивілізаційну філософію”.

 

Друга частина доповіді під назвою “Come On! Не чіпляйся за застарілу філософію” присвячена світогляду, і розпочинається аналізом екологічної енцикліки папи Франциска. Автори доповіді також визначають джерела і проблеми сучасного світогляду та описують альтернативну філософію “нового Просвітництва”.

 

На думку Римського клубу, причиною сучасної кризи є світогляд, що виник на основі економічної думки ХVII-XVIII століття, тому автори доповіді окремо розглянули три головні постаті того часу – Адама Сміта, Девіда Рікардо і Чарльза Дарвіна, спадщину яких некоректно витлумачили їхні послідовники.

Адам Сміт вважав, що межі ринку, закону і моралі повинні співпадати: право і цінності мають бути тлом ринкових відносин, а економіку мусять обмежувати фундаментальні юридичні і етичні правила. Водночас погляди Сміта жодним чином не підтримують глобальний капіталізм транснаціональних корпорацій.

Девід Рікардо розробив теорію відносних переваг, яку використовують ліберальні економісти, СОТ і МВФ, як один з основних аргументів для просування глобалізації. Однак Рікардо вважав, що капітал і праця нерухомі, а в умовах вільного руху капіталу завжди виграє країна, що має абсолютну перевагу.

Конкуренція ніколи не була для Чарльза Дарвіна єдиним механізмом еволюції. Насправді Дарвінізм наголошує на тому, що обмеження конкуренції і захист слабких видів – основа еволюції. При проекції на соціальну реальність це означає, що “захист локальних культур та спеціалізацій від сильних економічних гравців світового рівня може допомогти диверсифікації, інноваціям і еволюції”.

 

Проблеми сучасного світогляду полягають у домінуванні редукціоністського мислення і фрагментації знань. “Редукціоністська філософія не є адекватною не лише для розуміння живих систем, але і для подолання трагедії руйнівного соціального і економічного зростання”. Автори доповіді говорять про згубність переходу “від розгляду реальності як цілого до її розділення на безліч дрібних фрагментів”. Тож реалізм і матеріалізм є неспроможними у філософському плані і просто некоректні в науковому.

Ключовою тезою доповіді “Come On!” є ідея “нового Просвітництва”, фундаментальної трансформації мислення, що сформує цілісний гуманістичний, відкритий до розвитку і вільний від антропоцентризму світогляд, що цінує стійкість і піклується про майбутнє.

Основою “нового Просвітництва” Римський клуб вважає позитивну комплементарність – відчуття підсвідомої приязні до представників інших етнічних колективів, синергію – пошук мудрості через примирення протилежностей, і баланс, досягти якого необхідно в стосунках: між людиною і природою (стійкий розвиток, екологічна свідомість), між короткочасною і довготривалою перспективами, між швидкістю і стабільністю (зміни і прогрес не мають бути самоцінністю), між індивідуальним і колективним (баланс загального блага; у економіці – держава повинна встановлювати правила для ринків, а не навпаки), між жінками і чоловіками (це не механічне переміщення більшої кількості жінок на “чоловічі” позиції, а “зміна типології функцій”), між рівністю і справедливою винагородою (держава повинна сформувати управлінські механізми, що гарантують соціальну справедливість), між державою і релігією (доповідь схвалює секулярність, але підкреслює позитивне значення релігії; держави, нетерпимі до релігії, втрачають етичну перспективу).

 

Римський клуб дистанціюється від будь-яких інтерпретацій релігії, що підтримують пригноблення та насильство, і вважає це загрозою зростання фундаменталізму. Водночас організація не підтримує критиків релігії, що не помічають її позитивного внеску в людську цивілізацію.

У доповіді процитовані слова колишнього віце-президента Міжнародного суду Крістофера Вірамантрі про необхідність внесення базових принципів релігій світу в міжнародне право. Відмовившись від релігійних догм, сучасне покоління обірвало зв’язок з тисячолітньою мудрістю.

Хоча автори доповіді більше симпатизують східним традиціям, вони схвалюють також тенденції розвитку християнського і мусульманського богослов’я. Особливу підтримку Клуб висловлює папі Франциску і його енцикліці “Laudato Si”.

 

Остання частина доповіді присвячена практичним рішенням, у ній узагальнюють експериментальні підходи до управління, економіки, освіти, суспільного розвитку, і наводять приклади їхнього успішного втілення. Тут також підіймають проблеми стійкого сільського господарства, децентралізованної енергетики, регенеративної урбанізації, кругової економіки, реформи фінансового сектору, етичного інвестування тощо.

Автори доповіді вважають неминучою появу глобальних правил, обов’язкових для всіх країн. Окремі держави не мають права робити все, що їм заманеться, особливо, коли йдеться про наслідки, що впливають на всю планету.[3]

На думку Римського клубу, сучасні формати міжнародної співпраці і глобального управління є неефективними, але наступні можуть бути набагато кращими. Наприклад, такі перспективні підходи як “Всесвітня рада майбутнього” Якоба фон Ікскюля чи “Великий перехід” Пола Раскіна, що має на меті сформувати “єдине людство”. На локальному рівні автори високо оцінюють потенціал прямої демократії і інститутів на кшталт ірландської “Асамблеї громадян”.

Римський клуб бачить себе захисником демократії, довгострокового мислення, природи, молодого покоління і людей, що ще не народилися. Клуб також закликає уряди забути про кордони і об’єднувати зусилля заради спільного процвітання.

 

Ера викопного палива закінчиться раніше, ніж передбачалося, а вартість сонячної і вітряної енергії зменшується щороку. Ріст попиту на нафту зупиниться до 2020 року, а перехід на поновлювані джерела може статися вже до 2030 року. Величезні обсяги нафти і газу так і залишаться у надрах. За різними оцінками, втрачений прибуток становить від 6 до 20 трлн. доларів.

Китай уже зараз переходить на альтернативну енергетику. У планах тринадцятої п’ятирічки (2016-2020 роки) – будівництво “екологічної цивілізації”. Китай стає лідером в галузі альтернативної енергетики: за чотири роки виробництво сонячної енергії збільшилося в двадцять разів, а до середини століття країна має намір отримати 80% енергії з поновлюваних джерел.

 

Доповідь розглядає декілька альтернативних моделей економіки, розроблених, зокрема, Джеремі Ріфкіним, Крістіаном Фельбером, Джоном Фуллертоном і Гюнтером Паулі. Згідно з їхніми концепціями, економіка майбутнього має прагнути до стійкості, а не зростання, і збільшувати загальне благо, а не максимізувати приватну вигоду. Кругова логіка замінить лінійну – виготовлені товари будуть оптимізовані для ремонту і повторного використання; навіть у сфері нерухомості на зміну ексклюзивному володінню прийде модель послуг і спільного використання.

 

Римський клуб вважає, що освіта має формувати у молоді “обізнаність щодо майбутнього”. Навчальний процес повинен ґрунтуватись на “зв’язаності”, адже людські стосунки були і будуть основою вчення. Використання інформаційних технологій дороге і ефективне лише тоді, коли воно сприяє зв’язку між людьми. Освіта має “викликати інтерес, звільняти енергію і активно залучати здібності кожного студента вчитися самому і допомагати вчитися іншим”.

Освіта повинна мати ціннісний характер, базуватися на універсальних ідеалах і пошані до культурних відмінностей, фокусуватися на нових знаннях і дисциплінах, що ще не стали частиною загального культурного багажу, культивувати інтегральне мислення, а не обмежуватися аналітичним.

Автори доповіді наголошують, що багато університетів просувають конкретні наукові школи, замість того, щоб “давати молоді весь спектр суперечливих і комплементарних перспектив”. Сьогоднішні студенти потребують інклюзивної освіти, в якій одні форми знання доповнювали б інші, а не виключали і відкидали їх. Культурна різноманітність також необхідна для соціальної еволюції, як генетична для біологічної.

Отже, доповідь “Come On!” є знаковим явищем і матиме великий вплив на передову частину світової інтелектуальної і політичної еліти. Найближчим часом вона стане предметом обговорення та дискусій серед науковців, управлінців і політиків, однак важливіше, щоб оприлюднені ідеї щодо вирішення проблем знайшли відгук у суспільному діалозі і підтримку для їхнього втілення.

 

 

1. Д.М. Гвишиани. Глобальные проблемы и роль науки в их решении // Вопросы философии, 1979, №7.
2. E.von Weizsaecker, A. Wijkman. Come On! Capitalism, Short-termism, Population and the Destruction of the Planet. – Springer, 2018. – 220 c
3. http://pr-portal.com.ua/come-on-doklad-rimskogo-kluba-2758.html