Крадіжка: кваліфікуючі та особливі кваліфікуючі ознаки злочину

Актуальність теми дослідження. Кримінальний кодекс України передбачає ряд злочинів, які вчиняються шляхом викрадення, що безпосередньо вказано у диспозиціях кримінально-правових норм, передбачених ст. ст. 146, 185, 186, 188-1, 262, ч. 1 ст. 266, 308, 312, 313, ст. 357, 410, 432, 444 КК. І хоча чинний КК України не містить визначення поняття “викрадення”, усі випадки його вживання у перерахованих статутах охоплюються родовою категорією “викрадення” і поряд з індивідуальними особливостями різних складів злочину їм властиві спільні загальні об’єктивні ознаки у виді специфіки діяння і предмета посягання.

У злочинах проти власності викрадення чужого майна прямо передбачене у крадіжці (ст. 185 КК) та грабежі (ст. 186 КК), і виходячи із об’єкта та предмета, утворює видову категорію “викрадення майна”.

Слід вказати, що крадіжка і грабіж до набрання чинності КК України 2001 року охоплювалися категорією “розкрадання”, до якої входили, крім цих, розбій, шахрайство, привласнення, розтрата, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, та, з деякими особливостями, вимагання.

Встановлення видових ознак викрадення майна у злочинах проти власності може забезпечити як правильне розуміння цих ознак під час застосування різних норм про відповідальність за вчинення злочинних діянь, пов’язаних з викраденням майна, так і може бути теоретичною основою для законного і обґрунтованого вирішення питань кваліфікації цих злочинів.

Стан дослідження проблеми. Свого часу дослідженням і опрацюванням злочинів, що вчинялися шляхом викрадення майна, займалися Г. М. Борзенков [14], В. О. Владимиров [23], М. А. Гельфер [26], В. П. Ємельянов [27, 28], М. Й. Коржанський [34], Г. А. Крігер [37], П. С. Матишевський [45], С. А. Тарарухін [56], І. Я. Фойницький [68] та ін. Проте більшість наукових досліджень було здійснено ще у радянські часи. 

Серед більш сучасних досліджень слід відзначити праці таких вчених, як Н.О. Антонюк [11], Г.Є. Болдарь [13], І.О. Зінченко [30], Ш.А. Кудашев [38], В.В. Кузнецов [40], А. Швець [70] та ін.

Сучасні ж дослідження злочинів проти власності розгортаються переважно або у площині складу злочину, або з позиції їх кваліфікації. При цьому замало уваги приділяється визначенню їх видів та встановленню їх спільних ознак.

Об’єкт дослідження – крадіжка як категорія кримінального права.

Предмет дослідження – характеристика та особливості кваліфікації крадіжок в українському законодавстві.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета дослідження визначено наступні завдання:

• уточнити поняття крадіжки у кримінальному та адміністративному законодавстві;
• з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки крадіжки;
• дослідити обліково-правовий аспект сутності поняття “крадіжка”;
• проаналізувати кваліфікуючі та особливі кваліфікуючі ознаки крадіжки;
• окреслити проблеми диференціації кримінальної відповідальності за крадіжку чужого майна;
• визначити шляхи удосконалення системи кваліфікуючих ознак крадіжки у кримінальному праві України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому. Так, застосовувався порівняльно-правовий метод під час аналізу думок науковців та практиків щодо досліджуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів. При встановленні способів скоєння даної категорії злочинів та особливостей слідової картини застосовувались формально-логічний метод та методи системно-структурного та статистичного аналізу. Метод аналізу та синтезу – при розробці структури криміналістичної характеристики, визначенні кола кваліфікуючих обставин, формулювання висновків з проблемних питань, які висвітлюються в роботі. При обґрунтуванні висновків з позиції законів формальної логіки застосовувався логіко-юридичний метод, методи індукції та дедукції при конкретизації понять та категоріального апарату дослідження, конструюванні вихідних посилок, виділення типових ситуацій та завдань розслідування, аналогії – встановленні подібностей в ознаках та властивостях технологій здійснення злочинів та в їх механізмі, а також в методах і прийомах кваліфікації.

Правову базу дослідження складають Конституція України, закони України та постанови Верховної Ради України, укази Президента України, міжнародні договори, ратифіковані Україною, конвенції, постанови пленуму Верховного Суду України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України та інші нормативно-правові документи України, що регулюють питання кваліфікації крадіжок. 

Теоретичною основою дослідження є монографії, підручники та навчальні посібники, збірники наукових статей, матеріали періодичної преси, що відносяться до кримінального права, кримінального процесу, юридичної психології, кримінології, передовий досвід юристів та криміналістів як близького так і далекого зарубіжжя.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведеним дослідженням сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, які в своїй сукупності мають значення для науки та практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести узагальнення основ кваліфікаційної характеристики крадіжок; розкриття змісту загальної криміналістичної характеристики  крадіжок; систематизація способів кваліфікації крадіжок.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть застосовуватиться у навчальному процесі – під час проведення семінарів та практичних занять та при вивченні курсу кримінального права; правозастосовній діяльності – при розробці методичних рекомендацій щодо кваліфікації крадіжок.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження і передбачає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (73 найменування) і додатки. Загальний обсяг роботи склав 91 сторінку.