Кредит у ринковій економіці

Принцип забезпеченості відіграє важливу роль у захисті від кредитних ризиків – він є останньою перепоною на шляху вказаного ризику. Якщо позичальник безумовно має ці якості, то кредитор може і не вимагати додаткового забезпечення позичок.

Платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави. Адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позичку, то зазнає при цьому подвійних втрат:

- втрачає дохід, який припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту;

- втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обороту коштів у ліквідній формі. Більше того, втрати переваг та зручностей запасів ліквідності супроводжуються появою кредитного ризику, пов’язаного з наданням позички, та можливих збитків від позички.

Тому, щоб зберегти своє попереднє становище на ринку, кредитор мусить стягувати плату за надані в позичку кошти. Без цього надання позички перетворюється з комерційної кредитної операції в спонсорську і в кредитора зникають економічні мотиви здійснювати позичкову діяльність, розвивати кредит.

Платність позички має важливе значення і для позичальника. Вона стимулює його до більш виваженого рішення щодо доцільності одержання позички, строгого дотримання інших принципів кредитування, ефективного використання позичених коштів тощо.

Усі принципи кредитування тісно між собою пов’язані, оскільки випливають із сутності кредиту і тільки в комплексі можуть забезпечити її реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов’язковим.

Функції кредиту

Сутність кредиту проявляється через його функції.

Функції характеризують суспільне призначення кредиту, ту «роботу», яку він виконує в суспільстві.

Як правило, виділяють три основні функції:

• перерозподільна;
• контрольна;
• емісійна.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

В цій функції кредит дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку.

Емісійна функція кредиту, полягає в тому, що на основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Кредит це створення грошей для обороту. Методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обороті.

Кредитний механізм дає можливість гнучко регулювати масу платіжних засобів в обороті, сприяє економії витрат грошового обороту, прискорює обіг грошей та розрахунки.

Строго кажучи, забезпечує це не кредит сам по собі, а державні органи монетарного управління. А чи захочуть вони це зробити, скориставшись можливостями кредитного механізму, залежить не від кредиту, а від цілей монетарної політики.

Контрольна функція – сутність її в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди В процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника.

Це дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулювати позичальника раціонально і ефективно використовувати позичені кошти.

Форми та види кредиту

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником.

Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова.

Тому й форм кредиту також може бути дві – товарна і грошова.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутрішньо пов’язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі:

- продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит),

– при оренді майна (у тому числі лізинг),

- наданні речей чи приладів у прокат,

– погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо.

У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін.

Грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1. Залежно від суб’єктів кредитних відносин прийняти виділяти:

• банківський кредит,
• державний кредит,
• міжгосподарський (комерційний) кредит,
• міжнародний,
• особистий (приватний) кредит.

2. Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

- виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

3. За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються

- короткострокові (до одного року),