Кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження

Актуальність теми дослідження. Конституція України у ч.2 ст. 3 визначає, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Тобто основними завданнями, що постають перед юридичною наукою і державою, є забезпечення дотримання прав і свобод громадян. А частина 1 статті 3 Конституції України зазначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Особливість суспільної небезпеки умисних тяжких тілесних ушкоджень полягає в тому, що вони завдають шкоди, яка не має відповідного еквіваленту, – людина позбавляється найціннішого – здоров’я, а в деяких випадках і життя, найбільш небезпечними способами, найбільш небезпечними засобами.

У літературі висловлюються різні позиції стосовно деяких питань, що мають значний вплив на кваліфікацію всіх злочинів, пов’язаних із заподіянням тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості; неоднозначно визначається саме поняття таких злочинів, наводяться спірні судження про особливості відповідальності за такі злочини, немає чіткої класифікації та чіткого законодавчого визначення щодо наслідків у вигляді тілесних ушкоджень (річ у тому, що законодавець застосовує безліч термінів, зміст яких включає в себе поняття “тілесне ушкодження”). Це викликає необхідність теоретичного та практичного дослідження процесу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при кваліфікації злочинів, які посягають на тілесну недоторканість особи, розробки питання про їх види та аналіз недоліків законодавства щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, кримінально-правового та медичного визначення цього поняття, окремих питань відповідальності за злочини, пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень тощо.

Стан дослідження проблеми. Незважаючи на всю складність і вагомість питання про тілесні ушкодження, воно й досі лишається одним з найменш розроблених в Особливій частині кримінального права України. За часи існування України як незалежної держави названій проблемі приділялося дуже мало уваги, публікації та фундаментальні роботи українських фахівців з цього питання можна перелічити по одиницях. Окремі аспекти визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень розглядали такі науковці як І. О. Зінченко [6], О. О. Дудоров [8], П. П. Андрушко [10], О. М. Юрченко та О. Ф. Бантишев [15].

Проте наявні теоретичні розробки про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень далеко не вичерпали необхідність подальшого досліджен-ня даного питання.

Мета роботи – аналіз кримінально-правових особливостей заподіяння умисних важких тілесних ушкоджень.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають в ситуації кримінально-правової оцінки тяжких тілесних ушкоджень.

Предмет дослідження – умисні тяжкі тілесні ушкодження як криминальна караний злочин.

Методи дослідження обрано з врахуванням об’єкта та предмета дослі-дження. У роботі застосовано низку методів наукового пізнання: системний, діалектичний, функціональний, аксіоматичний, порівняльно-правовий, формально-логічного аналізу та ін.