Кримінально-правова характеристика вимагання

Актуальність теми. Одним із важливих напрямів розбудови України як незалежної демократичної держави є протидія злочинності. Успіх у цій діяльності значною мірою залежить від теоретичних розробок протидії окремим видам злочинності. При цьому важливо досліджувати як діюче кримінальне законодавство та практику його застосування в сучасних умовах дії нового кримінального законодавства України, так і запобігання злочинів окремих видів. 

Вимагання відносяться до небезпечних злочинів проти власності. Суспільна небезпека цього виду злочинів полягає не тільки в тому, що злочинець вимагає передачу чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру в потерпілого. Він застосовує при цьому погрози, а іноді й насильство в тому числі і таке, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи, знищує майно потерпілого та його близьких родичів тощо. Отже, враховуючи суспільну небезпеку цього виду злочину, актуальною є активна цілеспрямована протидія вимаганням. 

Вимагання або рекет, шантаж, набуває все більшого розповсюдження і здобуває яскраво виражений організований характер. Проблемі кримінально-правової оцінки вимагання приділяється багато уваги на всіх рівнях, вона й досі залишається актуальною. Елементи складу вимагання як корисливо-насильницького злочину проти власності досліджені ще не в повному обсязі. Причина цього – різнобоке і неоднозначне тлумачення спеціальних термінів диспозиції ст.189 Кримінального кодексу (КК) України, існування реальних труднощів при відмежуванні вимагання від суміжних складів злочинів, відсутність єдності у правозастосовчій практиці при оцінці кваліфікуючих ознак цього злочину. Сьогодення потребує якісно нових підходів до вирішення принципово важливих питань кримінально-правової кваліфікації за посягання на чужу власність із застосуванням насильства, зокрема, за вимагання.

Тому актуальною є комплексна розробка кримінально-правового та кримінологічного аспектів вимагань на базі нового законодавства, практики його застосування та діяльності із запобігання цих злочинів.

Вимагання вивчались багатьма вченими і в першу чергу тими, хто досліджував злочини проти власності. Значний внесок у розробку цієї проблеми з різних аспектів внесли такі вчені, як Н. О. Антонюк [4], А.М. Клочко [8], П. В. Олійник [13] та інші. Спеціально присвячені дослідженню вимагань роботи І. І. Гуні [6], М. Г. Колодяжного [9], О. Р. Лужецької [11], Л. О. Семи-кіної [14], Д. М. Федоренко [16] та інших вчених.

Мета роботи - визначення юридичних підстав кримінальної відповідаль-ності за вимагання, передбачених ст. 189 КК України.

Для досягнення поставленої зосереджено увагу на розв’язанні таких завдань: 

• дати характеристику об’єкта і об’єктивної сторони вимагання;
• визначити суб’єкт і ознаки суб’єктивної сторони вимагання;
• проаналізувати особливості кваліфікації вимагання, його відмежування від суміжних злочинів.

Об’єкт дослідження - вимагання як один із видів корисливо-насиль-ницької злочинності.

Предметом дослідження - норми кримінального законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за вимагання, характеристика цього виду злочинів, особистість злочинця, причини та умови вимагань, запобігання цих злочинів.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані відповідно до мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. В основу покладені методи діалектики та матеріалізму, формально-логічний метод і метод системного аналізу тощо.