Лекція 12. Первісна периферія ранньокласових цивілізацій. Підсумки вивчення історії первісного суспільства

 

1. Типи первісної периферії. Форми контактів між первісною периферією і ранньокласовими цивілізаціями

2. Первісні суспільства від найдавніших часів до сучасності

3. Рештки первісності та її прояви у класових суспільствах

4. Значення вивчення первісної історії як праісторії і протоісторії людської цивілізації

 

 

Алексеев В. П., Першиц А. И. История первобытного общества. – М., 1990.

Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. – К., 1996.

Первобытное общество. Основные проблемы развития. – М., 1974.

Першиц А. І. Монгайт О. Л., Алексєєв В. П. Історія первісного суспільства. – К., 1980.

Станко В. Н. Гладких М. І., Сегеда С. П. Історія первісного суспільства. – К., 1999.

Яковец Ю. Я. История цивилизаций. – М., 1997.

 

1. З погляду періодизації всесвітньо-історичного процесу поява найдавніших держав означала кінець первісної історії. Перші держави – кінець 4 тис. в долині Нілу і в Месопотамії, в середині 3 – в басейні Інду, 2 тис. – в басейні Егейського моря, в Малій Азії, Пд. Аравії, Фінікії, басейні Хуанхе, в 1 тис. до н. е. – 1 тис. н. е. – на більшій частині території Старого Світу і в Центральній Америці. Залишки первіснообщинних відносин довгий час зберігалися в класових суспільствах, вони й далі панували у племен, які жили на периферії, і в класових суспільствах.

Поняття «центр» історичного розвитку – «периферія»

(цивілізація)  (бездержавні суспільства)

Тривалий час класові суспільства на земній кулі співіснували з первісними. Часто-густо класові суспільства не стільки прискорювали розклад первісних відносин, скільки спотворювали його хід. У деяких випадках вплив первісності консервував економічний та суспільний лад.

 

2. До другої половини 1 тис. н. е., на яку припадає становлення більшості феодальних держав, первісна периферія своїми розмірами значно перевищувала осередки стародавніх цивілізацій. Проте і після цього вона лишалася дуже широкою. У Старому Світі – Арктика, Субарктика, зона тропічних лісів, гірські, пустельні райони. Новий Світ, крім невеликої області стародавніх цивілізацій Ц. Америки і Андського нагір′я, входив до неї цілком. У Найновішому Світі Стародавніх цивілізацій, очевидно, взагалі не було.

Причина збереження первіснообщинного ладу – тривалий процес освоєння ойкумени. Різний стан племен Старого Світу й племен, що заселили Америку, Австралію, Океанію (розселення, пристосування до нових екологічних умов). Також – не можливість заняття землеробством, скотарством, ремеслом (відсутність руд), ізоляція, відсутність контактів.

Розширення ареалу класових суспільств сприяло ослабленню ізоляції цих племен. Вже стародавні, а потім середньовічні держави взаємодіяли з первісними племенами. Англійський археолог Г. Чайлд схема:

Близький Схід – племена Егейського моря – племена Центральної Європи

(бронзоливарне виробництво)

Для держав стародавнього часу первісна периферія – джерело придбання рабів; і рабовласницькі, й феодальні держави, як правило, ставили своїх первісних сусідів у відносини данницької залежності. З другого боку, племена, які вже перейшли до військової демократії, нерідко нападали на сусідні держави і своїми завоюваннями прискорювали перехід застарілих рабовласницьких суспільств до феодалізму («варварські», германські, слов′янські, арабські завоювання). Докласові суспільства включалися до системи рабовласницьких і феодальних відносин.

Взаємодія зросла після великих географічних відкриттів, у результаті пізньофеодальної і капіталістичної експансії європейських держав. Первісна периферія – початкове нагромадження капіталу. Частину первісних суспільств було зовсім стерто з лиця землі (тасманійці, бушмени, вогнеземельці, племена Вест-Індії, Центральної Аргентини, 30 племен Пд-Сх Бразилії). Витіснення на непридатні землі – резервації (Пн. Америка), резервати (Автралія), «бантустани» (Пд. Африка). Деякі племена ізолювалися – гори, тропічні джунглі, пустелі, зберегли свою самобутність. Деякі й досі живуть у басейні Амазонки (Бразилія), внутрішніх районах Нової Гвінеї, Австралії. ХХ ст. релікт первісності в країнах третього світу». Первіснообщинний лад вже розклався, однак класове антагоністичне суспільство ще не сформувалося. Наявні елементи племінної суспільно-економічної структури, особливо лісові та гірські р-ни. Присутня община, патронімія. Колоніальна влада найчастіше не втручалася «всередину» общини. Племінна і міжкланова боротьба – політичну боротьбу (Африка). Спостерігається перенесення із общини в місто звичаїв колективізму, трудової взаємодопомоги.

 

3. Залишки первісності найбільше відчувалися в ранньокласових суспільствах. Їм властиве збереження сусідської общини. У феодальну епоху сусідська община в тому чи іншому вигляді зберігалася на найрізноманітніших етапах розвитку; в Росії вона існувала до епохи капіталізму. І в рабовласницькому, і у феодальному суспільстві, поряд з малою, довгий час зберігалася велика сім′я (римьска fAMILIA). Залишковою формою патріархально-родових зв′язків була патронімія. Убагатьох народів (вірмени, молдавани, араби, болгари) патрономія побутувала аж до пізнього середньовіччя, і в капіталістичну епоху.

Патріархально-рабовласницький лад (Пд. Китай, Нуристанці Афганістану), патріархально-феодальні відносини (Пн Кавказ, курди, таджики). У горян і кочових племен тривкими були родоплемінний поділ, традиції племінної й військово-демократичної організації влади. Залишки патріархальних шлюбно-сімейних традицій – купівельний шлюб, умикання, багатоженство, левірат, сорорат. Зберігалося багато первісних культів (культ сімейно-родових предків).

 

4. Первісна історія, з′ясовуючи низку питань, пов′язаних із становленням перших інститутів людського суспільства та різноманітними явищами людського повсякденного буття, не втратила свого значення і в наш час. У ті безмежно віддалені від нас часи людина поряд із забезпеченням себе знаряддями праці та їжею підкорює таку могутню силу, як вогонь, обладнує житло. Цей осередок людської життєдіяльності й на сьогодні залишається важливою структурою сучасного суспільства. В первісну епоху людина також уперше виготовляє одяг, відкриває для себе землеробство, скотарство. Без цих надбань неможливо уявити собі сучасні цивілізації. З первісного суспільства витоки мистецтва, релігії, міфології, низки раціональних знань, інститутів і явищ суспільного життя (шлюб і сім′я, мораль та етика, обмін, приватна власність, розподіл праці). Без з′ясування витоків указаних та багатьох інших елементів матеріальної, духовної і соціальної культури неможливо правильно уявити їх подальший розвиток і місце в історичному надбанні. У цьому полягає пізнавальне значення первісної історії.

Світоглядне значення – складними на сучасному етапі залишаються питання релігійного та естетичного виховання, визнання місця приватної власності, соціальної та економічної диференціації.

Практичне значення – вирішення расових проблем, вміння коректного спілкування з населенням різних за соціальним розвитком суспільств.