Лекція № 12. Виконання господарських зобов’язань

вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням. Проте вона допускається в певних випадках:

передбачених законом;

у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання) ;

у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

Управлена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Прийняття виконання за договірним зобов'язанням зазвичай оформляється актом прийому-передачі виконання, підписаного уповноваженими представниками сторін договору.

 

 

Страхування тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, оскільки вона неможлива без ризику.

Страхування підприємницьких ризиків охоплює всю підприємницьку діяльність страхувальника, яка пов'язана з вкладенням грошових та інших ресурсів у виробництво, виконанням робіт або наданням послуг і на цій основі отриманням доходу. Відповідальність страховика полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок непередбачених несподіваних умов у здійсненні підприємницької діяльності.

У процесі здійснення підприємницької діяльності підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів, зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, а також через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим працівникам унаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

З урахуванням різних аспектів підприємницької діяльності можна навести таку класифікацію підприємницьких ризиків:

Разом із цим, найбільший вплив на підприємницьку діяльність мають такі види ризиків.

Політичні ризики – це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. їх можна умовно поділити на ризики: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, розірвання контракту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій тощо. Своєю чергою, політичні ризики можуть бути національними, регіональними та глобальними.

Технічні ризики визначаються особливостями організації виробництва; наявністю превентивних заходів (регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки) ; можливостями та періодичністю проведення ремонту обладнання. Вони належать до групи внутрішніх ризиків, оскільки їх виникнення залежить від діяльності самого підприємства.

Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, упровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, освоєння нової техніки тощо, що може спричинити техногенні катастрофи, і, відповідно, виникнення технічних ризиків. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а значить, без розумного ризику й вірогідних втрат. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу.

На практиці розроблені комплексні страхові поліси, які передбачають одночасне страхування майна і втрат підприємницьких ризиків щодо науково-дослідних і конструкторських робіт.

Виробничі ризики пов'язані з проблемами неадекватного використання сировини, матеріалів, зростання собівартості продукції, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва, що призводять до фінансових втрат (майнових збитків).

Комерційні ризики – це ризики, які виникають у процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи закуплених підприємством, їх відвантаження, транспортування та прийому покупцем. Вони можуть бути пов'язані з платоспроможністю покупця або форс-мажорними обставинами.

Загалом за допомогою страхування підприємницьких ризиків створюються певні фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва на випадок настання різних несприятливих ситуацій через непередбачуваний ринковий механізм. Страхування є не тільки способом захисту підприємства від руйнівних стихійних лих, а й засобом подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.

Особливістю страхування підприємницьких ризиків є те, що це – комбінаторне страхування, яке може приєднуватись до багатьох базових видів майнового страхування і страхування відповідальності.

Страхування підприємницьких ризиків поділяють на:

- страхування комерційних ризиків, пов'язаних із перервами в технологічному процесі, господарській діяльності, з невиконанням договірних зобов'язань тощо;

- страхування фінансових ризиків – страхування депозитів» інвестицій, біржових ризиків, валютних ризиків тощо.

Страхування вказаних ризиків – одне з найбільш складних як на стадії укладання договору, так і впродовж усього періоду його дії. В економічній літературі тлумачення понять «комерційного» та «фінансового» ризиків не е однозначним. Річ у тому, що відповідальність страховика із забезпечення захисту комерційних і фінансових ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, котрі виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних операцій, тобто таке страхування охоплює всі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати. Серед більш як десяти ризиків, об'єднаних у фінансову групу відповідно до вимог Першої директиви ЄС (1973), найбільш загрозливим є ризик втрат прибутку. Власне прибуток є одним із найважливіших результативних показників фінансово-економічної діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Отже, страхування від втрат прибутку є найбільш репрезентативним видом страхування фінансових ризиків.

В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські