Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості фізіотерапевтичної термінології

Актуальність теми дослідження. Українська мова належить до числа найрозвиненіших мов світу. Крім її природних якостей і, безперечно, активної творчої діяльності народу, якому мова належить, цьому сприяла тривала, насамперед протягом останньої третини ХХ століття, цілеспрямована робота щодо нормування та шліфування її виражальних можливостей в усіх складниках системи – лексичному, граматичному, стилістичному, постійна увага до питань правопису й літературної вимови.

Українська мова входить в ХХІ століття як мова, що успішно забезпечує складні, відповідальні та багатоаспектні потреби державного й етнокультурного розвитку українського народу, має функціонально динамічну і відкриту для подальшого розвитку структуру.

Сучасна українська мова має розвинену граматичну структуру, яка дозволяє адекватно відтворювати найскладніші явища природничої, технічної та духовної сфер діяльності людини. Зусиллями українських мовознавців ( при використанні кращих наукових здобутків учених минулих століть ) створена сучасного рівня системно-комплексна наука про українську мову – українське мовознавство, досить розгалужене за рівневими і функціональними аспектами: лексикологія і лексикографія, фразеологія і фразеографія, словотвір, морфологія і синтаксис, орфографія і пунктуація, стилістика, історія мови, діалектологія, соціолінгвістика, загальне мовознавство.

Українська мова має багатий словниковий склад, досить диференційований за сферами використання та функціонально-галузевими ознаками; має належним чином розвинену термінологію, яка в цілому задовольняє вимоги сучасної науки і техніки, хоч потребує ще вдосконалення у концептуальному плані та належного термінологічного облаштування. 

Багатогранний процес державотворення стимулював розвиток української наукової термінології, яка є органічною складовою частиною лексичної системи мови. Утвердження наукового інтелекту будь-якої держави відбувається саме за допомогою національної наукової мови та термінології, які сприяють активному її входженню в глобальний інтелектуальний та інформаційний простори, дають можливість почерпнути і використати на благо народу міжнародну наукову інформацію та досягнення світової науки в різних сферах суспільного життя. Цим пояснюється велика увага до проблем термінології теоретичного та практичного спрямування, оскільки впорядкування термінологічних систем, їх стандартизація та уніфікація є важливими чинниками всього загальнонаціонального процесу.

До цього часу в українському мовознавстві немає цілісного всебічного аналізу фізіотерапевтичної термінології, що пояснюється відсутністю до 1991 року економічно і політично мотивованого державного замовлення на українську термінологію взагалі та українську фізіотерапевтичну зокрема. Розгляд фізіотерапевтичної термінології зумовлений, перш за все, практичними потребами суспільства. З’ясування загальних та специфічних закономірностей організації терміносистеми фізіотерапії, аналіз процесів творення термінів, дослідження їх складу з погляду походження, системної організації на рівні парадигматики, особливостей номінації сприятиме упорядкуванню всієї терміносистеми, її уніфікації, дозволить прогнозувати тенденції подальшого розвитку, водночас сприятиме підвищенню її статусу в суспільному житті, досягненню належного рівня мовного забезпечення галузі фізіотерапїї, вияскравить зв’язки з іншими терміносистемами. Все це зумовлює актуальність дослідження.

Об’єктом дослідження обрано фрагмент лексичної системи термінологічної медичної підсистеми мови, а саме: термінологію фізіотерапїї. Слід зазначити, що терміносистема фізіотерапевтичної галузі медицини охоплює назви понять і явищ, що є приналежністю багатьох наук: анатомії, фізіології, фізики, хімії, математики, навіть філософії та методології. Звичайно, в межах магістерської роботи неможливо дослідити всі термінолексеми фізіотерапїї, тому ми обмежилися в своєму виборі термінологією електро-, магніто-, ультратоно- та лазерного лікування. 

Вибір саме цих галузей фізіотерапії обумовлений двома факторами. По-перше, лазерна терапія й ультратонотерапія дійсно є новими методами фізіотерапії, а електро- і магнітолікування вже використовуються десятки років та стали майже традиційними, і ми вважаємо доцільним продемонструвати зрізи термінології, що охоплюють як давно вживану у фізіотерапії, так і нещодавно сформовану або навіть таку, що формується і поновлюється сьогоденням, лексику.

По-друге, стосовно традиційних методів або немає однозначної думки і ставлення до них останніми роками переглянуто, або вони збагатилися новими розробками, які цікаві для практичної охорони здоров’я. Все це єднає традиційні методи з новими і дозволяє вивчати в комплексі склад притаманної їм термінології.

Метою дослідження є всебічний лінгвістичний аналіз фізіотерапевтичної термінології в загальній системі української мови.

Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:

1) дослідження складу термінології фізіотерапїї з погляду її походження;

2) виявлення значущості різних лексико-семантичних процесів, поширених у терміносистемі фізіотерапїї, для актуалізації семантико-парадигматичних зв’язків терміноодиниць;

3) визначення структурної та словотвірної специфіки українських фізіотерапевтичних термінолексем та з’ясування потенціалів словотвірних моделей з-поміж них;

4) окреслення конкретних рекомендацій щодо подальшого унормування фізіотерапевтичної термінології як важливого чинника сучасно зорієнтованої галузі медичної науки – фізіотерапїї.

Методи дослідження. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснювався переважно описовим методом, частково зіставним, порівняльним, статистичним та методом компонентного аналізу. Крім того, був використаний метод комплексного аналізу.

Матеріалом дослідження послужили понад 520 фізіотерапевтичних термінів, зафіксованих у підручниках і навчальних посібниках з фізіотерапії, перекладних, тлумачних загальномовних і галузевих словниках, медичних хімічних та фізичних енциклопедіях, у науковій фаховій періодиці.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на основі специфічного матеріалу здійснена спроба комплексного дослідження фізіотерапевтичної терміносистеми з притаманною їй структурою словотвірної семантики, способів словотвору та способів номінації, спрогнозовані тенденції подальшого розвитку й запропоновані шляхи її унормування, уніфікації та стандартизації.

У теоретичному плані пропоноване дослідження сприятиме подальшому вивченню проблем термінології інших підсистем мови науки, виробленню критеріїв диференціювання понять та їх номінацій, поглибленню відомостей про загальні напрямки розвитку спеціалізованої лексики, закономірностей її формування та функціонування. У роботі на прикладах фізіотерапевтичної термінології уточнюється ряд понять: “термін”, “мотивованість терміну”, “термінологічна синонімія”, “термінологічна антонімія” тощо. З’ясовуються основні питання творення термінів фізіотерапії, виявляється специфіка системних зв’язків у термінологічному просторі фізіотерапії, простежується взаємодія фізіотерапевтичної термінолексики із загальновживаною, встановлюються основні закономірності поповнення термінологічного корпусу.

Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній спостереження і висновки сприятимуть упорядкуванню сучасної фізіотерапевтичної зокрема і медичної термінології загалом, її стандартизації та уніфікації, що дозволить домогтися повного взаєморозуміння між лікарями ( фізіотерапевтами і фармакологами ), медиками з середньою спеціальною освітою і фізиками ( техніками, винахідниками ) та хіміками. Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищої школи: при опрацюванні спецкурсів з термінознавства для студентів спеціального та неспеціального профілів, при вивченні курсу історії української літературної мови, спецсемінарів та при укладанні спеціальних і перекладних словників. Сподіваємося, що на результати роботи доцільно звернути увагу коректорів і редакторів сучасної фахової періодики. Теоретичні положення можуть слугувати основою для аналогічних спостережень над терміносистемами інших галузей знань та подальшого дослідження фізіотерапевтичної терміносистеми.

Структура роботи. Кваліфікаційна робота на здобуття ступеня магістра української мови та літератури складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 145 сторінок