Лісова і деревообробна промисловість як важлива складова економіки України

Лісова і деревообробна промисловість – важлива складова економіки України.

Зародження розвитку галузі в Україні відбувається на рубежі ХYШ – ХІХ століть. У цей період створюються дрібні кустарні лісопильно-деревообробні і меблеві підприємства. Лісозаготівлі в переважному більшості районів носять сезонний характер. В другій половині ХІХ століття з'являються лісохімічні виробництва (випалювання вугілля, видобуток живиці і т. п.).

Однак як галузь лісова і деревообробна промисловість сформувалася в 1950-1990 р. На підприємствах почали впроваджуватися механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві.

Підприємства галузі розташовані на території всіх областей України, у містах Києві і Севастополеві.

Пріоритетний розвиток деревообробна і меблева промисловість одержала на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді мають перевагу цінні хвойні і твердолистяні породи. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі і Карпатах. Хвойні насадження займають 43% загальної площі, з них сосна – 33%. Твердолистяні складають 43%, з них дуб і бук – 32%. Щорічно в Україні заготовляється близько 13 млн кубометрів деревини.

Промисловий потенціал базових виробництв – деревостружкові і деревоволокнисті плити. На базі поглибленої переробки малоцінної деревини і її відходів створено 25 цехів деревних плит. Найбільші з них – на Наддвірнянському лісокомбінаті, Київському і Черкаському деревообробних комбінатах та інших. Цехи твердих деревоволокнистих плит діють на Вигодському лісокомбінаті, Оржівському деревообробному комбінаті і Київському експериментальному комбінаті плитних матеріалів.

Виробництво фанери, у тому числі великого формату і водостійкої, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону, Рівненської, Черкаської областей і Києва.

Меблева промисловість найбільш розвинута у великих містах – Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку й інших. Значні меблеві центри сформувалися в межах лісопромислових районів, де зосереджені основні лісосировинні ресурси (Карпати, Житомирська, Львівська, Київська й інша області). Серед найбільш спеціалізованих меблевих підприємств – Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпропетровський, Донецький, Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат «Стрий» і інші.

Складовою галузі є лісозаготівельна промисловість. Свого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні – держлісгоспи Держкомлісу і спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінатів Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

Лісохімічна підгалузь представлена такими спеціалізованими лісохімічними підприємствами, як Перечинський, Свалявський і Великобичковський лісокомбінати в Закарпатській області і Вигодський лісохімічний завод на Івано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову кислоту, а також хімічну продукцію – карбомідні смоли, етилацетат, хімреагент для буравлення шпар і т. п.

Науково-технічну підтримку галузі забезпечують 6 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів і організацій. Зокрема, головним в області досліджень техніки і технології переробки, захисту й облагороджування деревини є Український науково-дослідний інститут механічної обробки деревини.

Український державний інститут по проектуванню меблів і столярних виробів («Укрдіпромеблі») упроваджує технічні новинки в меблеве виробництво. Відкрите акціонерне товариство «Укрдіпродеревпром» займається проектуванням заводів плитних матеріалів і підприємств деревообробної і меблевої промисловості. Український проектно-конструкторський технологічний інститут (ОАО «Укрпктіліспром», який є головним розроблювачем технічної документації на устаткування, разом зі Львівським проектно-конструкторським технологічним інститутом (ЗАТ «Лісдеревпром») виконує замовлення по проектуванню машин і механізмів.

Створений сьогодні на підприємствах галузі промисловий потенціал цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак більшість товарів через високу їх собівартість, внаслідок високих цін на енергоносії, сировину і матеріали, виявилися неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Основними експортерами продукції галузі з країн ближнього зарубіжжя є Росія, Білорусь, Киргизстан, Латвія, Молдова й інші держави. З країн далекого зарубіжжя – Німеччина, Бельгія, Польща, Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США й інші. Експорт продукції і товарів з деревини в країни далекого зарубіжжя розширює можливості залучення у вітчизняну економіку закордонних виробничих і наукових досягнень вищого рівня.

Важливим аспектом державної промислової політики за останні 5 років стало посилення уваги до розгортання на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створенню високорозвиненого і конкурентноздатного промислового комплексу за рахунок залучення недержавних інвесторів, зокрема закордонних.

У галузі вже створений ряд спільних підприємств з виробництва меблів, продукції деревообробки і т. д. Але їх частка у валовому продукті галузі незначна.

Разом з тим на переважній більшості підприємств сьогодні ще немає власника. Ним, як правило, виступає трудовий колектив, і тому при поділі прибутку перевага віддається формуванню фондів споживання, не відбувається відновлення основних фондів, модернізації устаткування, впровадження нових технологій.

Спад виробництва основних видів продукції привів до зменшення сукупного попиту на ринку праці. За останні роки зайнятість інженерно-технічних працівників і робітників на підприємствах галузі скоротилася більш ніж у 2 рази. Значна частина працівників трудиться в режимі неповного робочого дня (тижня) або перебуває в вимушених відпустках без збереження або з частковим збереженням зарплати.

Через відсутність інвестицій кількість нових робочих місць, створюваних у приватному секторі, не компенсує числа робочих місць, втрачених внаслідок корпоратизації і приватизації державних підприємств. Усе це створює певні проблеми в сфері підготовки для потреб галузі фахівців вищої і середньої ланки, а також їх працевлаштування.

За останні 3, 5 роки більш 240 підприємств, установ і організацій змінили організаційну форму господарювання. Частка державних підприємств складає ледве більше 7%. Це в основному сфера науково-технічного й організаційно-інформаційного забезпечення. У недержавному секторі домінують переважно акціонерні товариства відкритого і закритого типу. На ефективність їх роботи впливають недоліки державної інвестиційної політики, недосконалості фінансово-кредитної системи, вага податків, а також непогодженість законодавчої бази і її відставання від вимог часу.

Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів надають підприємствам галузі інвестиційну привабливість. Підготовлені підприємствами попередні інвестиційні заявки на залучення інвестицій підтверджують, що при незначних фінансових вкладеннях можна одержати в короткий термін прибуток за рахунок швидкого обороту засобів.

Одним з найбільш привабливих для вкладення інвестицій є підприємство з виробництва плит середньої щільності (МДФ) у місті Макіївка Донецької області. Це перше підприємство такого профілю не тільки в Україні, але й у країнах СНД. Вивчення ринків підтверджує значний попит на його продукцію в Україні, країнах СНД і далекого зарубіжжя.

Залучення інвестицій дало би можливість за короткий проміжок часу докорінно реструктуризувати деформовану економіку галузі, упровадити на більш високому рівні досягнення науки і техніки інших країн, реалізувати українські товари з деревини як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, зав'язати взаємовигідні стратегічні відносини між українськими й іноземними підприємствами.

 

 

Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.

Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України. – К. : Вища школа, 1998.

Ковалевський В. В. Розміщення продуктивних сил. -К. : Либідь, 1996.

Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. – К. : Знання, 1998.