Механізми адаптації рослин до змін умов середовища

Актуальність теми. Здатність до захисту при дії несприятливих абіотичних і біотичних факторів середовища - обов’язкова властивість будь-якого організму. Ця функція з'явилася одночасно з виникненням перших живих організмів і в ході подальшої еволюції розвивалася й удосконалювалася. Адаптація, тобто пристосування організму до конкретних умов існування, в індивідуума досягається за рахунок фізіологічних механізмів (фізіологічна адаптація), а в популяції організмів (виду) - завдяки механізмам генетичної мінливості й спадковості (генетична адаптація).

Надійність організму виявляється в ефективності його захисних пристосувань, у його стійкості до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: високої і низької температури, недостачі кисню, дефіциту води, засолення і загазованості середовища, іонізуючих випромінювань, інфекції й ін. Ці несприятливі фактори часто називають стресорами, а реакцію організму на будь-які відхилення від норми - стресом. Найрізноманітніші несприятливі фактори можуть діяти як тривалий час, так і мати порівняно короткочасний, але сильний вплив. У першому випадку, як правило, у більшій мірі виявляються специфічні механізми стійкості, у другому - неспецифічні. Вчення про неспецифічні реакції-відповіді рослин на вплив різноманітних факторів зовнішнього середовища було розроблене П.А. Генкелем [7, 8], Б.Дж. Деверолл [11] і С.І. Лебедєвим [16]. Проблема надійності у фізіології рослин у повному обсязі поставлена й розвинута Д. М. Гродзінським [10].
Проблема адаптації культурних рослин до стресів та підвищення їх продуктивності є ключовою для світового аграрного комплексу. Серед стресових чинників, які призводять до значних втрат урожаїв сільськогосподарських культур несприйтливі кліматичні умови, особливо недостатня кількість оптимальнотемпературних режимів є одними з найбільш розповсюджених, що і зумовлює актуальність дослідження адаптації рослин, зокрема, до низьких температур.
Мета роботи – вивчити особливості адаптації рослин до змін зовнішніх умов, експериментально дослідити стійкість рослин різних сортів озимої пшениці до дії низьких температур.
Об’єкт дослідження – фізіологічні механізми адаптації рослин до зміни зовнішніх умов.
Предмет дослідження – особливості адаптації рослин до несприятливих зовнішніх умов на прикладі пшениці озимої досліджуваних сортів.
Відповідно до мети, об’єкта і предмета курсової роботи нами визначено наступні завдання дослідження:
– уточнити фізіологічні механізми адаптації рослин до стресових реак-цій;
– проаналізувати адаптацію рослин до температурних факторів;
– вивчити процес ааптації рослин до вмісту солей у грунті;
– з’ясувати умови адаптації рослин до дефіциту кисню та різних видів забруднення;
– емпірично дослідити адаптацію пшениці озимої до дії температурних факторів.
Методи дослідження. Для досягнення поставлених у роботі завдань нами використовувалися методи аналізу фахової і періодичної спеціалізованої літератури, методи порівняння, синтезу і узагальнення, експериментальний метод  та ін.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два розділи – теоретичний і експериментальний - висновки, список використаної літератури і додатки, загальний обсяг роботи склав 38 сторінок.