Механізми грошово-кредитної політики України

 

Вступ

1.1 Механізми грошово-кредитної політики

2 Створення та розвиток грошової системи України

3. Економічна сутність та цілі грошово-кредитної політики

4. Грошово-кредитні та фіскальні важелі структурної перебудови економіки України

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Актуальність теми. Грошово-кредитна політика є складовою економічної політики держави, одночасно реалізує як політичні, так і економічні цілі. Економічна сутність грошово-кредитної політики полягає у сукупності економічних і адміністративних заходів держави і Національного банку, спрямованих на використання економічних інструментів грошово-кредитного механізму для здійснення впливу на суб'єкти грошово-кредитного ринку з метою стабілізації національної грошової одиниці, регулювання пропозиції грошової маси, ліквідності та кредитоспроможність банківських інститутів для забезпечення необхідного економічного зростання, зайнятості і стримування інфляційних процесів.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є вивчення теоретичного обґрунтування внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на грошово-кредитну політику.

Досягнення мети здійснено вирішенням наступних завдань:

- розкрити сутністьмеханізму грошово-кредитної політики;

- надати характеристику економічного зростання;

- розглянути створення та розвиток грошової системи України;

розглянути економічну сутність та цілі грошово-кредитної політики;

розглянути грошово-кредитні та фіскальні важелі структурної перебудови економіки України.

Об’єктом дослідження є механізм грошово-кредитної політики України.

Предметом є особливості грошово-кредитної політики України.

Нині у вітчизняній економічній літературі грошово-кредитна політика ототожнюється з монетарною політикою НБУ. Основною метою такої політики є стабілізація національної грошової одиниці та грошового ринку за рахунок контролю і управління емісією грошей та банківською системою. Але реалізувати це завдання в умовах перехідної економіки монетарна політика може тільки в сукупності з фіскальною політикою держави, причому і фіскальна, і грошово-кредитна політика повинні становити єдиний механізм досягнення конкретної мети на відповідному етапі. Хоча грошово-кредитна і фіскальна політика виступають як окремі складові при досягненні кінцевого результату макроекономічного, ефективність їх дій полягає у визначенні тактичних цілей і у взаємодії в ході їх реалізації. Така взаємодія визначає ефективність і дієвість як кожної окремої складової, так і загалом економічної політики держави.

Отже, метою даної роботи є розгляд механізму грошово-кредитної політики України а перехідний період.

 

 

Відповідно до світового досвіду у сфері грошово-кредитного регулювання ні монетаризм, ані теорія державного регулювання самі собою не втілюються в економічну політику країн. Перевага надається ринковим механізмам порівняно з адміністративними методами регулювання. Прикладом може бути лібералізація банківського законодавства в європейських країнах на початку 90-х років XX століття.

Вибір і об'єднання економічних інструментів, які застосовуються при певних умовах, залежить від стратегії центрального банку. Взагалі центральні банки можуть використовувати:

- Адміністративні чи ринкові інструменти;

- Інструменти прямого або непрямого впливу;

- Коротко-, середньо-або довгострокові заходи.

Наприклад, у сфері облікової політики центральний банк може застосовувати пряме регулювання на грошовому ринку і разом з тим – непрямий вплив на ринок капіталів.

Довгостроковими заходами грошово-кредитної політики є така стратегія центрального банку, яка розрахована на період з одного року до декількох десятиліть. Прикладом інструментів довгострокового регулювання є традиційні інструменти грошової політики  (наприклад, обов'язкових банківських резервів, фінансування і т. п.). Заходами короткостроковій політики можуть бути операції з цінними паперами, операції «своп» в межах валютної політики тощо.

Адміністративними інструментами грошової політики є емісія грошової готівки, впровадження мінімуму кредиту центрального банку, який надається урядовим і банківським установам, пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, відсотків для фінансування окремих галузей економіки тощо.

Використання методів адміністративного регулювання обсягів і структури грошового обігу найбільше поширено в країнах з перехідною економікою.

Ринковими (або економічними) інструментами грошово-кредитної політики є такі класичні інструменти як:

- Здійснення операцій на відкритому ринку;

- Регулювання норми банківських резервів;

- Регулювання облікової ставки відсотка на позики, які надаються центральним банком.

Кожен із зазначених механізмів має власний перелік засобів, удосконалення якихвідбувається не один десяток років.

 

 

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яке забезпечувало б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», прийнятому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. Потім оборот грошей на нашій території ставав підвладним виключно органам української держави.

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, якщо 10 січня 1992 були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти – попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, і купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував