Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та об’єктів економіки в НС. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки, основні поняття та визначення

Тривалість хімічного зараження – це час випаровування, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Первинна хмара СДОР – це пароподібна частина, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини з ємності при ії руйнуванні.

Вторинна хмара СДОР – це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні.

Еквівалентна кількість СДОР – така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних, об'єктах (ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

• визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання СДОР, за метеоданими;
• визначення розмірів зон забруднення, місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;
• визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;
• визначення площі ураження СДОР;
• визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта і тривалості дії ураження СДОР;
• визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;
• порядок нанесення зон ураження на карти і схеми. Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

• вид СДОР і його загальна кількість;
• кількість СДОР у кожній місткості;
• середня щільність населення для даної місцевості;
• метеорологічні дані;
• ступінь заповнення ємностей,

При виникненні вогнища хімічного ураження негайно оповіщаються сигналом «Хімічна тривога» робітники, службовці і населення, що знаходяться в зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для уточнення місця, часу, способу і типу застосованих супротивником отруйних речовин, визначення границь вогнища ураження і напрямки поширення зараженого повітря. Підготовляються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки й інших джерел, начальник цивільної оборони об'єкта приймає рішення, особисто організує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних робіт у першу чергу залучаються: санітарні дружини, зведені загони (команди, групи), команди (групи) знезаражування, формування механізації. При постановці задач указуються:

санітарним дружинам і рятувальним формуванням – ділянки і місця робіт; виділюваний транспорт; порядок надання першої медичної допомоги, виносу і навантаження уражених на транспорт, евакуації їх з вогнища хімічного ураження;

зведеним загонам (командам) і формуванням ПР і ПХЗ – засобу посилення, ділянки рятувальних робіт і місця усунення аварій на комунікаціях зі дегазації місцевості і споруджень;

командам (групам) знезаражування-засобу посилення, ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації; порядок і способи дегазації; пункти готування розчинів, що дегазують, і зарядки машин; час початку і закінчення робіт;

формуванням механізації – ділянки (місця) пристрою загороджувальних валів, канав, що обмежують розтікання СДОР, час початку і кінця робіт.

Крім цього, усім формуванням указуються: місця забору води для санітарно-технічних нестатків, пункти спеціальної обробки; пункт збору і порядок дій після виконання задачі.

Командири формувань після одержання задачі на проведення рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження ставлять задачі командирам підрозділів і вводять з урахуванням обстановки формування у вогнище ураження.

Слідом за розвідкою вводяться санітарні дружини, формування ПР і ПХЗ, охорони суспільного порядку й ін. Особовий склад формування забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами, він повинний бути добре навчений для дій у вогнищах ураження.

У вогнищі хімічного ураження насамперед виявляється допомога ураженим, проводиться їхнє сортування й організується евакуація в медичні установи. Вогнище ураження охоплюється – проводиться знезаражування місцевості, транспорту, споруджень, а також санітарна обробка. У першу чергу вдягаються протигази на уражених, їм виявляється перша медична допомога, вводяться антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди і проходи, територію, спорудження, техніку і цим забезпечують дії інших формувань, а також висновок населення з вогнища хімічного ураження.

Варто завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження можливий застій зараженого повітря в підземних спорудженнях, приміщеннях, замкнутих кварталах, парках, скверах, а також поширення його по трубопроводах і тунелям. Тому після завершення рятувальних чи робіт зміни формування направляються на пункти спеціальної обробки. Ці пункти звичайно розгортаються на незараженій місцевості і поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

 

 

Вступ

1. Правові основи безпеки життєдіяльності

2. Управління і контроль за безпекою життєдіяльності

3. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки. Основні поняття і визначення.

Висновок

 

 

1. Желібо Є. П., Заверюха Н. М., Зацарний В. В., Безпека життєдіяльності, Навчальне видання, – Київ – Каравела, 2004., стор. 294-311.
2. Скобло Ю. С., Тіщенко Л. М., Цапко В. Г. Безпека життєдіяльності, Навчальний посібник, – Вінниця, Нова книга, 2000, стор. 301-357.
3. Скобло Ю. С., Соколовська Т. Б., Мазоренко Д. І., Тіщенко Л. М., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, – Київ, Кондр, 2003, стр. 355-412.
4. Хван Т. А., Безопасность жизнедеятельности, Учебное пособие для ВУЗов, – Ростов., Феникс, 2000, стр. 301-345.