Метафора у поезії Ліни Костенко

Актуальність теми. Одним із засобів розвитку і збагачення семантики і функцій слів, без утворення нових, є метафоризація мови, вживання слів у непрямому значенні, в ролі метафор. Процес метафоризації мови з поширенням семантики і стилістичної функції слів – це дуже давній, праісторичний процес. Внаслідок цього багато слів сучасної мови набули різноманітного значення.

Метафору ніколи не обминала гносеологічна увага: її теоретична історія нараховує не одне тисячоліття і увібрала в себе багатонаціональний та різноманітний досвід її вивчення. І все ж, незважаючи на величезний діахронічний досвід дослідження метафори, вона постійно пропонує колективному розумові все нові й нові проблеми, підтримуючи в ньому постійну гносеологічну напругу. 

Використання метафор у поетичному тексті пов’язане з умінням маркувати стилістичні засоби, вимірювати їх експресивність. Поезія має своєрідні форми вираження цієї експресивності, пов’язані з чуттєвим образом. Тут використання засобів мови спрямоване не на створення чіткої виразності, а на комунікативну і пізнавальну функцію мовних засобів.

Метафора у вірші – неначе сіль у страві, не дає йому швидко "зіпсуватися"... Без цих поетичних прийомів поетичні твори просто бідніють, стають сухими і часто нецікавими. Саме тому Ліна Костенко завжди використовує метафори, щоб надати мові будь-якого свого вірша святковості, професійності, піднесеності і справжньої чарівності.

Метафора у поезії, театрі, у образотворчості – найбільш дійова форма передачі художньої інформації рецепієнту у повному обсязі мистецької ідеї. 

Чим безглуздіший і віддаленіший зв’язок означників, які утворили метафору, тим більшою є поетична іскра та художня гра, а відповідно, інтрига. Саме парадоксальне зближення елементів (асоціативних знаків) у творах Ліни Костенко надає її творчості притягальної сили, викликає незмінну увагу з боку глядача протягом століття.

Стан дослідження проблеми. Дослідження метафори як особливої семантичної одиниці нерідко ставало темою праць вчених-лінгвістів, зокрема, Андрієнко Л. О., Балабан О.О., Галич О., Назарець В., Васильєва Є., Квятковського А., Качуровського І., Іванюка Б.П.  та ін. Проблематика метафоричності творів Ліни Костенко теж достатньо широко розроблена у вітчизняній науці, серед тих, хто займався цим питанням, слід відзначити таких авторів, як Башкирова О. М., Краснова Л.В., Саєнко В.П., Сафонова А., Степанюк О., Хархун В.,  Шелест В. та ін.

Об’єкт дослідження – поетична творчість Ліни Костенко в контексті використання метафор. 

Предмет дослідження – метафора як основний прийом актуалізації поетичної творчості Ліни Костенко.

Мета дослідження – дослідити способи і принципи використання і творення метафор у поезіях Ліни Костенко.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• з’ясувати поняття і особливості метафори як семантичної мовної одиниці;
• визначити особливості генези метафор в українській поезії;
• дослідити класифікацію використання метафор у творчості поетеси;
• проаналізувати метафоричність циклу «Осінні карнавали».

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичні (синтез, аналіз та узагальнення літератури і поетичних джерел для теоретичного підгрунтя дослідження), метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел, метод контент-аналізу творів для визначення частотності окремих метафоричних побудов.. 

Структура роботи. У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи склав 33 сторінки.