Метод вивчення професійних намірів молодих людей

Таким чином, при виборі професії обов'язково повинна враховуватися властивість сили/слабкості нервової системи. «Слабким» не рекомендується вибирати професії, в яких реально можливе виникнення аварійних, екстремальних, небезпечних для життя ситуацій.

Проте не завжди потрібна корінна перебудова планів на майбутнє. Самому школяреві можна порекомендувати в цій же професії іншу спеціальність. Навіть у професії льотчика є робочі спеціальності, які не пред'являють дуже жорстких вимог до людини, – це льотчик сільгоспавіації, вертольотчик.

У професії лікаря особам із слабкою нервовою системою протипоказані такі спеціалізації, як реаніматолог, хірург. Але їм можуть бути рекомендовані спеціальності терапевта, санітарного лікаря, фармацевта, стоматолога.

Треба сказати, що особи із слабкою нервовою системою мають і певні переваги. Так, багато «слабких» володіють набагато більш високою чутливістю в порівнянні з «сильними», орієнтовані на високу точність, ретельність виконання діяльності, на більш суворий контроль за якістю виконання, набагато краще, продуктивніше і з меншими втратами справляються з одноманітною монотонною роботою. Їм можуть бути рекомендовані роботи, які вимагають високої точності, ретельності, чіткого дотримання заданого алгоритму (ювелір, огранник, зубний технік, складальник мікросхем, програміст). З високою чутливістю слабкої нервової системи, певне, пов'язане те, що в музичних, художніх професіях виявляється багато людей з нервовою системою цього типу. Це свідчить про переваги «слабких» у оволодінні професіями, в яких головними є взаємини з іншими людьми, спілкування (тобто типу «людина – людина»).

Для багатьох занять врахування властивостей сили/слабкості дуже важливий. Для одних професій наявність сильної нервової системи є обов'язковою умовою формування профпридатності (в цьому випадку необхідний відбір). Для інших значно відповіднішими могли б виявитися особи із слабкою нервовою системою, саме вони можуть працювати тут найбільш ефективно і якісно. Проте, у переважній більшості професій врахування природних особливостей необхідне не для відбору, а для пошуку найвідповіднішого робочого місця чи вироблення оптимального індивідуального стилю діяльності, який дозволяє максимально експлуатувати природні дані і компенсувати недоліки.

Наприклад, спостереження за водіями автотранспорту показали, що стиль роботи «сильних» і «слабких» істотно відрізняється. Так, «слабкі» практично не потрапляють у аварійні ситуації за рахунок того, що більш ретельно готують машину до рейсу, намагаючись передбачити будь-яку несправність і поломку, прогнозуючи можливості виникнення несприятливих ситуацій у дорозі. Вони набагато обережніше керують машиною. Психологи, вивчаючи водіїв пасажирських автобусів, виявили такий факт: у групі водіїв з високим рівнем порушень безпеки (наявність аварій) представники слабкого типу були цілком відсутні. Проте загальне число водіїв із слабким типом нервової системи було у вибірці невеликим. Певне, цю складну професію частіше вибирають люди з сильним типом, тобто з більш високою працездатністю і опірністю стресовим ситуаціям.

Високі швидкісні показники виконання різних видів діяльності забезпечуються такою особливістю нервової системи, як рухливість і лабільність (високий темп, швидке переключення з одного виду роботи на інший, швидкість, хороший розподіл уваги між різними видами діяльності). Протилежні якості мають люди з інертними нервовими процесами. Для них характерні повільність, неквапливість, ретельність як при виконанні будь-якої діяльності, так і у рухах, мові, висловленні почуттів. Вони ретельно обдумують будь-яку дію, слово, репліку, повільно реагують на прохання, не відразу розуміють інструкцію. Зрозуміло, що їм набагато важче виконувати роботу, яка вимагає розторопності, швидкості, частого переключення, прийняття відповідальних рішень в умовах дефіциту часу. Проте їхня індивідуальність має ряд переваг. Вони працюють більш вдумливо, їм властиві ґрунтовність, скрупульозність, чітке планування дій, прагнення до порядку. В той же час «рухливі» мають разом з позитивними рисами ряд негативних. Їм властиві квапливість, недбалість, прагнення швидше перейти до іншого виду роботи, не довівши справу до кінця, вони менш глибоко вникають в суть проблем, часто схоплюють лише поверхневий шар знань.

Всі ці риси не є обов'язково властивими «рухливим» та «інертним», оскільки дуже велике значення мають навчання і виховання, саморегуляція, самодисципліна і самокорекція поведінки та діяльності.

Психологи, які спеціально вивчають особливості виконання різних видів діяльності «рухливими» та «інертними», виявили, що для останніх існує певна межа у можливостях швидкісного виконання рухових завдань. Але ж і коло професій, які пред'являють жорсткі вимоги до швидкісних характеристик, невелике. У переважній більшості професій знаходження відповідного робочого місця, вибір найвідповідніших своїм особливостям занять, вироблення індивідуального стилю допомагають успішно справлятися з різними видами діяльності як «рухливим», так і «інертним» людям. Наприклад, серед токарів існує такий розподіл, як токар-швидкісник і токар-точносник. Перший надає перевагу завданням, які вимагають дуже високих швидкостей роботи. Будучи «рухливими «, такі працівники люблять високий темп, швидкі переходи від одних завдань до інших. «Інертні» ж не справляються з необхідністю працювати у високому темпі і вибирають собі завдання, які треба виконувати неквапливо, ретельно, з високою точністю і хорошою обробкою. Їм набагато зручніше, легше працювати повільно і ретельно. Досвідчені майстри при розподілі завдань робітникам враховують їхні індивідуальні особливості, оскільки це зрештою забезпечує високу якість і ефективність всієї діяльності.

Те ж саме стосується вироблення індивідуального стилю діяльності. Дуже наочно це виявилося при вивченні представників ткацьких професій. Дійсно, ці професії вимагають дуже високого темпу, бо ефективність праці залежить від того, скільки часу без зупинки працює верстат. Зупинки частіше за все викликані обривом нитки і необхідністю зміни човника.

Чим швидше виконуються ці операції, тим ефективніша робота. Здавалося б, рухливі ткалі тут мають перевагу. Спеціальні спостереження за роботою тих та інших показали, що «інертні» ткалі також успішно справляються з своїми обов'язками і за продуктивністю праці, якістю роботи не поступаються «рухливим», а іноді й перевершують їх. Але висока ефективність їхньої праці забезпечується особливою її організацією, коли велика частина робочого часу приділяється підготовчим, попереджувальним операціям, які знижують ймовірність обриву нитки. Знаючи свої індивідуальні особливості, вони не допускають виникнення екстремальних ситуацій, оскільки їм важче з ними впоратися.

Коло професій, які вимагають дуже високих швидкостей виконання роботи (наприклад, музикант, жонглер цирку), досить вузьке. У більшості професій добитися успіху можна людям з різними показниками швидкості протікання психічних процесів.

Проте для того, щоб обрана робота не була обтяжливою, треба враховувати особливості нервової системи. Ясно, наприклад, що професію диспетчера чи продавця легше і швидше освоять рухливі люди, оскільки вона вимагає постійних переключень. «Інертним» краще обирати собі такі професії, які виконуються за рідко змінюваними алгоритмами, не вимагають поспіху і прийняття рішень в умовах дефіциту часу.

Ще однією властивістю нервової системи є врівноваженість, яка залежить від ступеня відповідності сили збудження силі гальмування, від їх балансу. Надмірна збудливість при слабких процесах гальмування небажана в тих професіях, де частим є нервове напруження. Така людина схильна до найнесподіваніших зривів, тому їй потрібна більш спокійна робота. І навпаки, надмірне гальмування погане там, де потрібні швидкий темп, часті перелаштування і т. д.

У дітей вже рано виявляються вроджені особливості будови та діяльності нервової системи, якими є такі властивості нервових процесів, як збудження і гальмування, а саме: їх сила, рухливість і врівноваженість. На цих якостях ґрунтується темперамент. Особливості темпераменту не можна розглядати у відриві від професії. Не кожен тип темпераменту придатний для будь-якої роботи. Є професії, для яких не підходять люди з певними якостями темпераменту. Так, наприклад, для професії оператора пульта керування електростанції протипоказана слабкість нервових процесів, властива меланхоліку.

Залежно від особливостей нервових процесів можна теоретично вивести 24 типи темпераменту, але практично частіше за все спостерігаються ті чотири типи, які відомі нам з класичного вчення про темпераменти.

Сангвінічний тип темпераменту характеризується енергією і великою працездатністю – йому підходить робота, в якій багато різноманітності, яка постійно ставить перед ним нові завдання, він готовий увесь час діяти і щось організовувати, тому йому підходять керівні посади. Працюючи, він може легко зосередитися і так само легко переключитися з однієї роботи на іншу, але не здатен вникати в деталі і не переносить одноманітності.

Холерик відрізняється запальністю та імпульсивністю, роботу виконує з великим внутрішнім напруженням, дуже енергійно, цілком віддаючись своїй діяльності, проте свою величезну енергію розподіляє нерівномірно, тому йому підходить циклічна діяльність, яка вимагає великої, але періодичної витрати енергії, пов'язана з напруженням і небезпекою, яка чергується з більш спокійною роботою.

Флегматик спокійний та врівноважений, він наполегливий і старанний працівник, проте тільки у тій галузі, до якої звик. Йому не підходить робота, що відрізняється різноманітністю, зате монотонна діяльність (наприклад, робота на конвеєрі) не є для нього важкою. Він працює неквапливо, але може досягти хороших результатів завдяки своїй твердості, наполегливості і продуманій організації своєї праці.

Меланхоліка характеризує низький поріг відчуття і підвищена чутливість до зовнішніх подразників. У нього низька працездатність, він не хоче брати на себе зобов'язання, боїться, що не зуміє їх виконати. Вважає за краще працювати наодинці. Завдяки своїй високій чутливості, він легко вловлює і розуміє тонкощі в поведінці людей, довколишньому світі, а також у мистецтві, літературі, музиці. Меланхоліку підходить робота, яка вимагає уваги, вміння вникнути і пропрацювати найдрібніші деталі. Йому протипоказана діяльність, яка вимагає значного напруження, пов'язана з несподіванками і ускладненнями.

 

Борисова Е. М., Гуревич К. М. Психологическая диагностика в школьной профориентации // Вопросы психологии. – 1988. – № 1.

Головаха Е. І. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді. – К. : Професійна освіта, 2006.

Гончаров В. Особенности личности // Психология. – 2005. – №3. – С. 5-9.

Зазнобина Н. П. и др. Комплексная методика изучения личности в целях выявления способности школьника к профессиональному самоопределению. – Ярославль: ЯПИ, 1993.

Климов Е. Как выбирать профессию. – М. : Профиздат, 1990.

Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. институтов / Под ред. В. В. Богословского и др. – М. : Просвещение, 1999.

Психология и педагогика: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Радугина. – М. : Центр, 2003.

Самолдюк В. В. Технологія професійного консультування молоді у службі зайнятості. – К. УДЦССМ, 2005.

Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е. И. Холостовой. – М. : ИНФРА-М, 2002.

Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008.