Методи економічного обґрунтування розміщення виробництва

Існують наступні методи обгрунтування розміщення виробництва: аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, методи техніко-економічних розрахунків ефективності, методи районного планування, балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання та ін. при розрахунку економічної ефективності сполучаються кілька методів. Ефективність виробництва є загальна та порівняльна. Виділяють наступні показники ефективності: питомі капіталовкладення, працемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, рентабельність, терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці, виробничі витрати.

Районне планування – це комплексний метод, що застосовується при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону. При цьому використовуються методи математичного моделювання, картографічний та інші.

Теорія просторової економіки започаткувала моделювання простору. Питання оптимального розміщення виробництва є провідними для РПС. Перші твори з просторової економіки започаткував у ХІХ ст. І. Тюнен, а на початку ХХ ст. цією проблемою займався А. Вебер, А. Леш.

Теорія “концентричних кілець” Тюнена розроблена німецьким поміщиком Тюненом, який виявив вплив міста – ринку на сільськогосподарську спеціалізацію прилеглої території. Місто розташоване в центрі території, а простір являє собою круг. Чим далі від центру, тим більше транспортні витрати, що впливає на загальні витрати фермерів. Він виділив шість зон:

овочеві культури і молочне тваринництво;

лісове господарство;

зернові культури;

кормові культури;

трипільна сівозміна;

екстенсивне тваринництво.

Теорія “штандартів” А. Вебера.

Якщо розглядати розташування джерел сировини та споживачів у певних місцях виробництва, то можна знайти точку в просторі, де витрати на перевезення будуть мінімальними.

“Система шестикутників” Кристаллера-Леша. Круги за Тюненом, прилягаючи один до другого не є ідеальною формою заповнення економічного простору. Такими є шестикутники (видозмінені круги).

Земельна форма ефективності має наступний вигляд Е = Еф/B, Е®мах, де Е – ефективність, Еф – ефект, В – витрати.

Економічна оцінка теорії. Попередньо роблять аналіз теорії. РВПС України складає схеми розміщення продуктивних сил, вони є загальні, галузеві і регіональні. Загальні схеми показують стратегічні напрями у розміщенні продуктивних сил у державі, дають можливість розрахувати ефект від розміщення виробництва. Регіональні схеми охоплюють території великих економічних районів. Схема районного планування – це оцінка території за низкою ознак для поділу на зони за природними, та економічними параметрами.

Аналіз ПРП території включає вивчення:

 геологічної будови корисних копалин;

 гідрологічних і гідрогеологічних умов;

 геоморфологічних умов;

 кліматичних умов;

 грунтово-рослинний покрив;

 тваринний світ;

 екологічні особливості.

Аналіз демографічного потенціалу полягає у вивченні чисельності населення та трудових ресурсів, прогнозу їх чисельності на перспективу.

Для характеристики рівня розвитку економіки регіону застосовуються узагальнюючі показники РПС, які визначають ступінь використання економічного потенціалу господарського комплексу, відображають якісну характеристику економічної діяльності регіону, включаючи невиробничу сфера:

виробництво національного доходу на душу населення;

продуктивність суспільної праці (валовий національний доход поділений на кількість працюючих у сфері матеріального виробництва) ;

сукупний фонд споживання населенням регіону матеріальних благ та послуг на душу населення;

виробництво національного прибутку на 1 грн. поточних витрат.

Збалансованість – це такий стан регіональної економіки, за якого регіональні пропорції перебувають у рівновазі. Інструментом вивчення збалансованості є система територіальних балансів, основна функція яких полягає у зв’язку потреб і ресурсів. У балансі розглядається співвідношення виробничого потенціального доходу на одного зайнятого та спожитого потенціального доходу на душу населення по кожному регіону та держави в цілому.

Перерозподіл національного доходу – це об’єктивний економічний процес, який відбиває всебічні зв’язки всередині та між різними сферами народного господарства, галузями та регіонами держави. Фінансові ресурси регіону складаються із засобів місцевих бюджетів та засобів підприємств, які виділені на регіональний розвиток. Баланси – це система взаємопов’язаних показників, які характеризують наявність і використання матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Збалансованість розглядається як взаємовідповідність ресурсів і потреб суспільного виробництва, відображає умови нормального функціонування економіки.

Звітні та планові баланси національної економіки потрібні для розробки комплексної системи показників оцінки економічного потенціалу України: міжгалузевий, основних фондів, фінансових ресурсів, грошових доходів і витрат населення, платіжний, торговий, розрахунковий, для надходжень і платежів у вільноконвертованій валюті, розрахунку чисельності зайнятого населення, виробничих потужностей, виробництва та споживання основних видів продукції. Територіальні пропорції поділяються на загальноекономічні, міжрегіональні та регіональні. Комплексний розвиток регіонів забезпечується укладенням матеріальних, територіальних балансів. Провідним у збалансованості економіки регіонів є метод міжгалузевих балансів, результати яких дозволяють визначити співвідношення виготовленої, розподіленої та використаної чистої продукції, пропорції поділу чистої продукції кожної галузі на засоби виробництва та предмети споживання.

Схема районного балансу складається з розділів, які мають наступний зміст:

І розділ – система показників міжгалузевих потоків продукції, яка виробляється в даному регіоні;

ІІ розділ – вивезення продукції за межі району з метою задоволення виробничих і невиробничих потреб;

ІІІ розділ – задоволення кінцевих потреб;

ІV розділ – це матриця розміром м х n, кожний елемент якої характеризує потоки предметів праці його виду, що використовуються в j-ту виробництві та завозяться з району q (виробниче споживання завізної продукції) ;

V розділ – матриця з елементами, кожний із яких характеризує обсяг кінцевої продукції його виду, виробленої в q-му районі, яка використовується для задоволення k-ої потреби r-ого району;

VI розділ – галузева структура та первісний поділ виробленого у даному районі національного доходу;

VII розділ – кінцевий перерозподіл національного доходу для фінансування фондів кінцевого використання продукції даного району.

В балансі спочатку подаються галузі спеціалізації, далі – високотоварні обслуговуючі галузі, потім – високотоварні галузі, які недостатньо розвинені у даному регіоні, але важливі для народного господарства і, накінець, районні галузі.

Дані міжгалузевих регіональних балансів характеризують спеціалізацію регіону, виявляють потенційні зв’язки між різними регіонами, виражають їх кількісно через показники завезення сировини та вивезення готової продукції.

 

 

1. Аломпиев П. М. Экономическое районирование СССР. – М: Изд-во экономической литературы, 1963.

2. Закономерности й фактори развития зкономических районов СССР. – М. : Наука, 1965.

3. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.

4. Колосовский Н. Н. Теория зкономического районирования. – М. : Мысль, 1969.

5. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. – К. : Знання, 1998.

6. Регионы Украини: Поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Роликова. – Харьков: Харьковский ун-т, 1994.