Методи індивідуальної роботи у технологіях соціальної роботи

Методи індивідуальної соціальної роботи реалізуються в ситуації “один на один”, коли соціальний працівник спільно з клієнтом вирішує його особистісні і соціальні проблеми. Типовими соціальними проблемами в практиці соціальної роботи є емоційні проблеми, сімейні та особисті кризи, сімейні конфлікти, проблеми на виробництві і в школі, втрата роботи і т. д.

Методи індивідуальної соціальної роботи включають:

методи соціальної діагностики, профілактики та реабілітації (інтерв’ю, моніторинг, експертна оцінка, біографічний метод, превентивний метод, соціальна терапія, статусне зміщення) ;

соціально-психологічні методи: психодіагностичні (тести, анкети, соціометрія) ; психокорекційні (артотерапія, тренінг поведінки, ігрова корекція, соціально-психологічний тренінг) ; методи психологічного консультування (інтерпретація, ідентифікація) ; методи психотерапії (психоаналіз, самопереконання, групова терапія, сімейна психотерапія) ;

соціально-педагогічні методи: методи як елемент соціального виховання (метод мотивації, репродукування) ; методи впливу (які впливають на свідомість, почуття, поведінку) ; методи організації соціально-педагогічної взаємодії (метод цілепокладання, ціннісного орієнтування, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації).

Найпоширенішими формами індивідуальної соціальної роботи є консультування і представництво інтересів.

Люди і навіть організації інколи потребують стороннього погляду на власні проблеми або очікують підтримки при прийнятті рішень. Для раціоналізації поведінки за необхідності осмислення конкретної ситуації використовують консультування. Індивідуальне консультування може стосуватися психологічних, медичних, правових, педагогічних проблем. Найпоширенішими видами консультування в соціальній роботі є соціально-психологічне і телефонне.

Консультування у соціальній роботі – взаємодія між суб'єктами соціальної роботи, під час якої консультант використовує свої знання для допомоги консультованому в осмисленні його ситуації, розв'язанні поточних проблем, налагодженні діяльності на перспективу.

Залежно від ситуації і суб'єкта, якому надають поради, розрізняють конкретне і програмне консультування. Конкретне консультування є взаємодією фахівця з клієнтами в конкретних випадках. Воно може стосуватися різних аспектів соціального функціонування, особистісного розвитку тощо. Реалізується такий вид консультування через сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у подоланні її проблем, прийнятті рішень стосовно професійної кар'єри, шлюбу, сім'ї, вдосконалення міжособистіс-них стосунків тощо. Метою його є актуалізація в клієнта внутрішніх сил і ресурсів для виходу з важкої життєвої ситуації. Як правило, відбувається таке консультування у режимі спеціально організованого і структурованого процесу спілкування фахівця з клієнтом.

Індивідуальне консультування може бути частиною кризового втручання, спрямованого на полегшення сильної негативної емоції клієнта, усвідомлення ним своїх проблем і відчуттів, а також на підтримку його зусиль щодо подолання проблем. Соціальні працівники та інші фахівці соціальної служби можуть бути залучені до правових, психологічних, медичних, педагогічних та інших консультацій клієнтів.

У процесі індивідуальної соціальної роботи часто застосовують такий різновид втручання, як представництво. Дії соціального працівника при його здійсненні можуть трактуватися як надання допомоги тим, хто її потребує (у зв'язку з безробіттям, хворобою, бідністю тощо), але не може самотужки відстояти власні права. Представництво інтересів також передбачає боротьбу за реформування законодавства та соціальних програм, за розширену інтерпретацію чинних правил, норм, соціальних послуг. Представляючи інтереси клієнта або клієнтів у суді, соціальний працівник може виступати як позивач, адвокат чи експерт-свідок. Послуги з представництва можуть надаватися як одному клієнтові, так і певній соціально вразливій групі.

У своїй фаховій діяльності соціальним працівникам доводиться представляти інтереси, захищати права своїх клієнтів у різноманітних державних, недержавних установах і організаціях, взаємодіяти від їхнього імені з приватними особами. Представництво інтересів клієнта називають ще адвокатуванням, або адвокасі (англ. advocacy – захист прав). У правознавчому контексті воно означає діяльність юриста у судовому процесі та інших ситуаціях як представника інтересів своїх клієнтів. Значно ширшим є тлумачення цього терміна у соціальній роботі, у контексті якої він означає діяльність від імені іншої людини (груп людей) щодо забезпечення їй необхідних послуг, гарантій законних прав у всіх сферах її життєдіяльності, а також надання їй необхідних щодо цього консультацій.

Представництво (адвокатування) у соціальній роботі – процес захисту прав, реалізації інтересів індивідів, груп людей уповноваженими особами з метою отримання ними доступу до послуг установ, на які вони мають право, але не можуть їх отримати; взаємодія від імені клієнта з юридичними і фізичними особами.

 

 

Cоціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики / Наукова збірка, ред. Скідін О. Л. – К. : Форт, 2007.

Городяненко В. Г. Соціологія. – К: Видавничий центр «Академія», 2002.

Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008.