Методи механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом

Функціональне регламентування охоплює положення, які визначають і встановлюють внутрішній розпорядок роботи, організаційний статус різних ланок, їх цілі, завдання, функції, повноваження, відповідальність тощо. Функціональне регламентування як метод забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом полягає у прийнятті нормативно-правових актів, що закріплюють діяльність конкретних суб’єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом (органів виконавчої влади). До них можна віднести Положення про Міністерство інфраструктури України, Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, Положення про Міністерство внутрішніх справ України та ін.

Структурне регламентування включає організаційні аспекти діяльності суб’єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, які відображають елементи і взаємозв’язок внутрішніх структур.

До структурного регламентування необхідно віднести прийняття положень про управління, відділи, сектори суб’єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Наприклад, Положенням про Департамент інноваційного розвитку промисловості Харківської обласної державної адміністрації визначено права, обов’язки та основні завдання вказаного підрозділу [7].

Посадове регламентування здійснюється шляхом розробки штатного розкладу та посадових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги щодо їх заміщення, виконання посадових обов’язків. Наприклад, п. 3 наказу ДСНС «Про утворення підрозділів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві» від 23 квітня 2013 р. № 179 затверджено штатні розклади Центру забезпечення діяльності, Оперативно-координаційного центру, Дослідно-випробувальної лабораторії, Центру оперативного зв’язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій [8]. В свою чергу, посадові інструкції в залежності від посади у конкретному підрозділі органу виконавчої влади затверджується керівником даного органу.

Розпорядчі методи відображають поточне використання встановлених організаційних зв’язків, їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчого впливу покладено повноваження органів виконавчої влади, закріплені в установленому порядку їх права та обов’язки. Прикладом реалізації розпорядчого методу забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом можна назвати прийняття Укртрансін- спекцією наказу «Про анулювання свідоцтва про атестацію автостанції» від 28 лютого 2013 р. № 179 [9], яким анульовано свідоцтва про атестацію та виключено з переліку автостанції ПАТ «Одесаавтотранс» у зв’язку з невиконанням останнім вимог пункту 2. 10 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27 вересня 2010 р. № 700 [10].

Нормативні методи полягають у встановлені нормативів, які є орієнтиром в діяльності суб’єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Формою вираження нормативного впливу є встановлення меж, обмежень та відхилень.

Нормативний метод щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом знаходить свій прояв у прийнятті стандартів. Так, згідно підпункту 4. 1. 5 Положення про Міністерство інфраструктури України, останнє відповідно до покладених на нього завдань затверджує галузеві стандарти, технічні умови та будівельні норми. Так, в сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом затверджений ДСТУ 60. 2-00017584-011-2001 «Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпечності конструкції автобусів загального призначення, які знаходяться в експлуатації».

Адміністративні методи використовуються разом з економічними, які виступають способами чи засобами економічного чи непрямого впливу з боку суб’єктів державно-управлінської діяльності на відповідні об’єкти управління через їх інтереси. Застосування економічних методів означає формування таких економічних умов та стимулів, які створюють у виконавців зацікавленість в кінцевому результаті. При цьому об’єкти управління не отримують обов’язкових вказівок, а отримують можливість проявити ініціативу у виборі засобів діяльності для реалізації своїх матеріальних інтересів [4, с. 166].

Т О. Коломоєць зазначає, що економічні методи знаходять свій прояв у прийнятті законів з фінансово-економічних питань, формування грошово-кредитних відносин з метою створення оптимальних умов, що забезпечують досягнення високих економічних результатів, а при визначенні співвідношення адміністративних та економічних методів діяльності слід враховувати, що ці методи практично використовуються одними й тими ж суб’єктами та застосовуються щодо одних і тих самих об’єктів та використовуються з єдиною кінцевою метою – реалізація впливу суб’єкта, наділеного певними повноваженнями, на об’єкт [6, с. 145-146].

Необхідно наголосити, що більшість пільг, преференцій і програм, спрямованих на підвищення безпеки пасажирських перевезень, не реалізуються належним чином. Кошти, отримані внаслідок позитивного впливу економічних пільг, використовуються не за призначенням. Економічні методи в сучасних умовах справлятимуть необхідний ефект тільки при їх поєднанні із адміністративними методами: держава має контролювати дотримання умов, за яких надаватимуться подібні пільги та преференції.

Враховуючи позиції таких вчених-адміністративістів, як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. Г Горшеньов, О. П. Рябченко, можна визначити контроль як адміністративно-правовий метод, що полягає у сукупності дій суб’єктів зі спостереження за функціонуванням об’єкту контролю з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про нього, надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності, дисципліни, встановленні причин та умов, що сприяють порушенню вимог правових норм з можливістю втручання в оперативну діяльність підконтрольного об’єкту шляхом проведення перевірок (ревізій). Зазначений підхід дозволяє розкрити зміст контролю як методу забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, використовуючи при цьому традиційний поділ його на види: парламентський контроль, державний контроль, громадський контроль, судовий контроль [11, с. 62] тощо.

Парламентський контроль здійснює Верховна Рада України, яка діє без будь-яких доручень безпосередньо на підставі Конституції і законів України,