Методи очищення стічних вод

Стічні води можна очищувати також природним шляхом на полях фільтрації і полях зрошування.

Поля фільтрації являють собою земельні ділянки, огороджені земляним валом, розподілені на окремі грядки типу городніх. Стічна вода по трубах надходить до найвищої точки полів фільтрації, а звідти самопливом поступає у спеціальну мережу розподільних каналів і розливається по окремих картах. Зрошення ведеться або суцільним заливом, або по борознах. Процеси біохімічного окиснення органічних речовин, що є у стічних водах, проходять у верхньому шарі грунту. Стічна вода, фільтруючись крізь грунт, звільняється від завислих речовин, котрі завдяки кисню, що є у порах грунту, окиснюються і мінералізуються. Тут також затримується більшість мікроорганізмів, яєць гельмінтів.

Профільтровану через грунт воду збирають у дренажну мережу відкритого або закритого типу. Відкритий дренаж (канави) проходить по периметру ділянок і має схил у бік головної дренажної канави, котра виводить очищену воду у водойму. Закритий дренаж закладають на глибині 0, 75-1, 0 м з глиняних труб з проміжками між ними для надходження дренажної води. Ці труби з'єднують з головним дренажним колектором, по якому вода відводиться за межі полів фільтрації.

На полях зрошення так само, як і на полях фільтрації проводиться очистка стічних вод. Але на відміну від останніх поля зрошення використовуються одночасно і для вирощування сільськогосподарських культур (технічних, зернових, кормових). Сюди вода надходить після механічного очищення і використовується для поливу. Після біологічного очищення через грунт вода збирається в дренажну систему, надходить в біологічні ставки чи у водойму,

Очистка промислових стічних вод здійснюється різними способами. З допомогою відстійників, пісковловлювачів, жировлов-лювачів, нафтопасток вилучаються плаваючі і осаджуються завислі частинки. Відстоювання стоків, при необхідності, здійснюється із застосуванням коагулянтів-сульфату алюмінію, сульфату заліза та ін. На 20-30% прискорюють осаджування, порівняно з коагулянтами, флокулянти, наприклад, поліакриламід. При цьому пластівці гідроксидів збільшуються.

Для вилучення із стічних вод деяких цінних для народного господарства речовин застосовують екстракцію, іонний обмін та інші методи. При екстракції речовини, які містяться в стічній воді (фенол та ін.), переходять в екстрагент-чотирьоххлористий вуглець, хлороформ, бензол тощо, а потім вилучаються з нього. Екстрагент – нерозчинна у воді рідина, яка для очищення стічних вод може використовуватися повторно.

Іонообмінне очищення стічних вод в значній мірі звільняє воду від токсичних речовин і дозволяє повертати у виробництво такі цінні речовини, як нікель, цинк, мідь, феноли та ін. Ці способи основані на застосуванні синтетичних іонообмінних смол (карбоксильних, фенольних), які мають здатність обмінювати іони водню на катіони кольорових і важких металів. Відпрацьовані зерна смоли підлягають регенерації і повторному використанню.

Кислі стічні води на спеціальних спорудах обробляються вапном або нейтралізуються за допомогою фільтрації крізь магнезит, доломіт, вапняк. Для ліквідації органічних речовин промислові стічні води піддаються біохімічному очищенню.

Існуючі спроби класифікувати стічні води (класифікація Вигельта, Эллиса, Хлопина і Дурилина) або не відбивали впливу стічних вод на водойму, або враховували лише запити охорони здоров'я і не відповідали запитам рибогосподарської токсикології. Класифікація стічних вод повинна враховувати всі сторони їхньої дії на водойму, на гідрологічні, гідрохімічні показники, на флору і фауну водойми.

Більш прийнятної в даний час є класифікація, запропонована Е. А. Веселовым (1953, 1968). Однак і вона не цілком характеризує вплив забруднювачів на гідробіонти і водойму: класифікація відбиває лише дію стічних вод на водойму. Стічні води в цій класифікації по дії їх на водойму поділяють на утримуючі органічні і неорганічні забруднювачі. Кожна з цих груп, у свою чергу, підрозділяється на стічні води зі специфічними отрутними властивостями і стічні води без специфічних отрутних властивостей.

Органічні забруднювачі в стічних водах можуть являти собою: первинні продукти тваринного походження, первинні продукти рослинного походження, продукти термічної переробки твердого палива (кам'яного вугілля, торфу, дерева), нафта, нафтопродукти і з компонента, органічні кислоти, кетони і спирти, феноли, органічні барвники і їхні компоненти, поверхньостноактивні речовини (у тому числі миючі засоби), пестициди (у тому числі інсектициди, гербіциди, фунгіциди, нематоциды, зооциды, репеленти, хемостерилизаторы, стимулятори й інгібітори росту рослин, дефоліанти й ін.).

З неорганічних забруднювачів можуть бути: сірководень і сірчисті з'єднання, неорганічні кислоти і луги, неорганічні отрути, солі натрію, кальцію, магнію, амонію (хлориди, сульфати, нітрати), зважені мінеральні речовини. Стічні води без специфічних токсичних речовин містять органічні забруднювачі і є переважно відходами підприємств харчової промисловості. Вони характеризуються великим змістом нестійких органічних речовин і наявністю продуктів їхній анаэробного розпаду. У результаті гнильних процесів і шумування у водоймі накопичуються отрутні гази: сірководень, метан, а також оцтова і молочна кислоти. У результаті різко падає зміст кисню у водоймі, що приводить до заморів.

Стічні води зі специфічними токсичними речовинами містять меншу кількість органічних речовин, але також викликають гнильні процеси і створюють дефіцит кисню у водоймі. Крім того, токсичні речовини роблять специфічну дія на гідробіонтів.

Отрути промислових стічних вод (пестициди, хв. добрива, сільськогосподарські стоки), потрапляючи у водойми, згубно діють на ікру риб, знищуючи нерестовища і нагульні угіддя, обмежують міграції, знижують резистентність організму риб, викликають хвороби, погіршують якість рибної продукції.

Забруднені стічні води змінюють фізичні, фізико-хімічні і хімічні властивості води водойм, змінюють кількість і якість кормових організмів, порушують біологічну рівновагу у водоймі і процеси самоочищення, тісно пов'язані