Методи прийняття рішень у менеджменті

УДК 339.138

Осоченко І.В.,к.е.н., доцент

Полтавської Державної аграрної академії

Методи прийняття рішень у менеджменті

Анотація. Ефективне прийняття рішень необхідне для виконання управлінських функцій.

Існує багато методів обробки та реалізації управлінських рішень, найбільш відомі з них: аналітичні, статистичні, метод сценаріїв, дерево рішень, евристичні, експертні, методи математичного програмування. В залежності в ступеня повторюваності проблеми, її складності, досвіду керівника та підлеглих обирається оптимальний для вирішення цієї проблеми метод.

Постановка проблеми. Необхідність прийняття рішень пояснюється свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу керування і складає частину будь-якої функції менеджменту. Наука управління намагається підвищити ефективність організації шляхом підвищення здібності керівництва до прийняття обґрунтованих, об’єктивних рішень в ситуаціях виключної складності за допомогою моделей і кількісних методів.

Аналіз останніх досліджень. Питаннями ефективного менеджменту ,зокрема прийняттю управлінських рішень, займалось багато вчених. Ці питання розглядались у працях як закордонних, так і вітчизняних науковців, зокрема  у працях Альберт М., Виханского О.С., Герчикової Н.Н.,  Друкера П.Ф .,Завадського Й.С. , Кредісова А.І., Мескон М., Наумова А.И., Осовської Г.В., Осовського О.А., Панченка Є.Г., Подсолонко О.А., Хедоури Ф., Шегди А.В. Огляд наукової літератури дозволяє зробити висновок,що комплексний характер проблем сучасного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

Виділяють наступні методи розробки та прийняття управлінських рішень: 

Аналітичні методи: засновані на роботі керівника або фахівця з набором аналітичних співвідношень. Вони визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків або логічних співвідношень. У діяльності організацій є багато типових залежностей, що мають об'єктивний характер. Основу цих методів складають: теорія ймовірностей, теорія марковських процесів, теорія масового обслуговування;

Статистичні методи: засновані на використанні інформації про минулий вдалий досвід інших організацій у якій-небудь сфері діяльності для розробки і реалізації управлінського рішення іншими компаніями;

Метод математичного програмування: цей метод дозволяє розраховувати найкращій варіант згідно з критеріями оптимальності. Метод працює лише за умов присутності чітко сформульованої цілі. Найчастіше застосовується для прийняття рішень у сфері планування та організації виробництва.

Методи, що активізують: до них відносяться методи психологічної активізації і методи підключення нових інтелектуальних джерел.

До методів психологічної активізації відносяться:

• Метод конференції ідей, який заснований на стимулюванні процесу мислення на рівні свідомості.
• Метод мозкового штурму, в його основі – стимулювання мислення на рівні підсвідомості;
• Метод питань та відповідей полягає в попередньому складанні списку питань, відповіді на які можуть сформулювати новий підхід до рішення визначених проблем;

Експертні методи: застосовуються при недостатньому обсязі інформації або її відсутності. На практиці користуються такими методами:

Метод простого ранжування складається з того, що кожний експерт розміщує ознаки у порядку віддання переваги. Цифрою 1 відмічається найменш важлива ознака, далі цифрою 2 - наступна за нею по важливості і т.д. Здобуті дані зводяться в таблицю 1 наступного вигляду.

Таблиця 1

Таблиця для заповнення за методом простого ранжування

В даному випадку значення aij  показує порядок надання переваги і-тої ознаки j-м експертом перед іншими ознаками.

Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення  Si  і-тої ознаки за формулою: 

 

де j  - номер експерта;

і  - номер ознаки;

m - кількість експертів.

В результаті, найменше значення Si вказує на саму важливу ознаку і т.д.

Метод завдання вагових коефіцієнтів: складається з того, що усім ознакам надаються вагомі коефіцієнти наступними способами:

• усім ознакам надаються вагові коефіцієнти так, щоб їх сума дорівнювала 1, 10 або 100;
• найбільш важливій ознаці надають ваговий коефіцієнт, який дорівнює фіксованому числу, а останнім - коефіцієнти, що дорівнюють часткам цього числа.

Загальну думку експертів Si по і-й ознаці розраховують за формулою:

 

де  aij - ваговий коефіцієнт, який надав j-й експерт і-й ознаці;

 j- номер експерта;

 і- номер ознаки;

m-кількість експертів, що оцінюють і-ту ознаку.

Чим більша величина Si, тим більша важливість цієї ознаки.

7.Метод сценаріїв заснований на передбаченні варіантів рішень і очікуваних при цьому наслідків.

8.Евристичні методи: спираються на логіку, здоровий глузд і досвід , за допомогою яких виявляється нова суттєва інформація для розробки та реалізації управлінського рішення. Ці методи використовуються тоді, коли неможливо або не має певних умов для застосування формалізованих методів. 

В евристичних методах використовується метод Сократа: виявляти сховану в людині інформацію за допомогою навідних питань. Основу евристичних методів складає метод індукції: перехід від часткового до загального. При цьому проблема розділяється на декілька відносно простих, для кожної підпроблеми формується список задач та список рішень. При вдалому вирішенні підпроблем, проблема буде вирішена в цілому.

8.Метод дерева рішень. Цей метод передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми.

Графік “дерева рішень” має:

• Три поля, які повторюються в залежності від складності самої задачі:
• поле дій (поле можливих альтернатив) - тут перераховані всі можливі альтернативи дій по рішенню проблеми;
• поле можливих подій (поле вірогідності подій)
• тут перераховані можливі ситуації щодо реалізації кожної альтернативи і визначені вірогідності виникнення  цих ситуацій;
• поле можливих наслідків (поле очікуваних результатів) - тут кількісно охарактеризовані наслідки (результати), які можуть мати місце в кожній ситуації.

Три компонента:

• перша точка прийняття рішення - вона зображена на графіку у вигляді чотирокутника і вказує на місце, де повинне бути прийняте остаточне рішення;
• точка можливостей - зображується у вигляді кругу і характерихує очікувані результати можливих подій;
• гілка дерева - зображується лініями від першої точки прийняття рішення до результатів реалізації кожної альтернативи.

Ідея метода у тому, що прямуючи від верхівки дерева до першої точки прийняття рішення можливо:

• розрахувати очікуваний виграш по кожній “гілці дерева”.
• далі за допомогою порівняння цих варіантів зробити остаточний вибір на рахунок тої чи іншої “гілки”.

Метод “дерева рішень”передбачає, що попередньо зібрана необхідна інформація про очікувані виграші та ймовірності відповідних подій. На практиці цей метод використовується для прийняття рішень у складних ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на наступні рішення.

Ще одна вимога до методів рішення проблеми – економічність означає, що витрати повинні бути менше отриманого результату, а різниця між ними, тобто ефект, оптимальним для даної ситуації.

Третя вимога, до методів - забезпечення достатньої точності рішення проблеми.

Нарешті методи ухвалення рішення повинні бути достовірними, коли кількість помилок не перевищує якийсь прийнятний рівень. Що ж потрібно для успішного рішення проблем?

По-перше, вчасно помітити і проаналізувати проблему, для того, щоб з'ясувати, що призвело до її виникнення, і на далі прагнути до її рішення .

По-друге, не витрачати часу на непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи фірми.

По-третє, постійно оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення .

По-четверте, не приймати декількох рішень по тому самому питанню . 

По-п'яте, залучати до процесу ухвалення рішення співробітників, що мають до них відношення, вже на ранніх етапах роботи з урахуванням відповідності їхньої кваліфікації ступеню складності проблеми; навчати їх необхідним чином і не забувати нагороджувати за успіхи.

Застосування вищезазначених методів дозволить керівникам  підходити до прийняття управлінських  рішень виважено і науковим підґрунтям.

 

 

1. Вейл П. «Искусство менеджмента», М. Юрист, 1994.- 316 с.
2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, 3-е изд.-М.: Гордарика, 1998.-528с.
3. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник для вузов. - М.:ЮНИТИ, 1994, 345 с.
4. Друкер П.Ф. Управление нацеленное на результаты.: Пер. с англ.-М.:Технологическая школа бизнеса, 1994.-200с.
5. Завадський Й.С. Менеджмент: Management.-Т.1.-К.:Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997.-543с.
6. Кохно П.А., Микрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., 1993.- 450 с.
7. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників.-К.:Т-во”Знання”, КОО, 1999. - 556с.
8. Ладанов И.Д. «Практический менеджмент», М., 1995.- 230 с.
9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.. Основы менеджмента. М.: «Дело» 1992.- 470 с.
10. Сиднев С. Принятие решений в условиях неопределенности.// Бизнес-информ. – 1996. - № 15.
11. Смирнов Э.А. „Разработка управленческих решений”- М.:Юнити, 2001.- 271 с.
12. Шегда А.В. Основы менеджмента: учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998.- 390 с.