Методичні рекомендації щодо різних жанрів фольклору

Фольклор – це народна творчість, в якій «художнє відображення дійсності відбувається у словесно-музичних, хореографічних формах колективної народної творчості, що виражають світогляд народу і нерозривно пов'язані з його життям і побутом».

Народна поетична творчість бере свій початок від глибокої древності, коли люди ще не вміли писати, і твори створювалися в усній формі, у них використовувалися виразні засоби живого мовлення. Виховне, пізнавальне, естетичне значення фольклору величезне, оскільки він збагачує знання людини про дійсність, впливає на особистість, розвиває вміння тонко відчувати форму та ритм рідної мови. Це необхідна сходинка залучення до багатств національної культури та надбання культури інших народів.

У вирішенні ряду проблем виховання дошкільників і молодших школярів фольклор відіграє велику роль як засіб встановлення педагогічної наступності між різними етапами розвитку, що дозволяє ефективно удосконалювати шляхи і форми сімейного, дошкільного і шкільного виховання.

Світ дитинства цікавий, емоційно-образний, пронизаний безпосередністю і чуйністю, а тому повинен базуватися на традиціях фольклору. Різноманітні жанри дитячого фольклору (колискові пісні, потішки, забавлянки, казки та ін.) використовуються в багатьох видах дитячої діяльності (ігровій, трудовій, навчальній) і сприяють удосконаленню виховання в умовах наступності в дошкільній і початковій освіті.

Український фольклор різноманітний за жанровою характеристикою. Увесь фольклор умовно поділяють на прозовий та поетичний. Прозовий фольклор, у свою чергу, поділяється на дві великі групи: художня проза і документальна (неказкова).

До художньої прози належать різні види казок: про тварин, героїко-фантастичні та чарівні, соціально-побутові, кумулятивні казки, небилиці. Документальна проза охоплює легенди, перекази, оповідки, народні оповідання. Провідною функцією не казкової прози є засвідчення та пояснення історично вірогідних джерел.

Учені-педагоги (А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Лисенко, М. Стельмахович, О. Трифонова та ін.) відзначають особливості сприймання й засвоєння дітьми творів усної народної творчості. Діти сміливо реконструюють твір, навіть якщо пам'ятають усього декілька слів з його традиційного варіанту, з величезним задоволенням створюють власні примовки, лічилки, загадки, колискові тощо, знаходять їм відповідне місце у своєму житті, грі, спілкуванні.

Загалом програмні вимоги досить поверхово враховують потенційні можливості малих форм народного фольклору, в основному звертається увага на роботу з казкою і ця робота обмежується формування у дошкільників уміння: зосереджено слухати зміст казки і розповідати з допомогою вихователя добре знайомі казки; сприяти включенню в розповідь дитини примовок із тексту казок. Але при цьому в програмі відсутній перелік жанрів народного фольклору і методика їх використання.

При цьому у процесі виховання та навчання дітей усна народна творчість посідає провідне місце. У роботі з розвитку українського мовлення та розвитку комунікативних навичок дошкільнят широко використовуються фольклорні твори у всіх видах діяльності дітей:

колисанки;

пісні;

казки;

загадки;

прислів'я та приказки;

заклички та скоромовки;

лічилки та мирилки;

народні ігри – різноманітні твори усної народної творчості (на заняттях, під час гри та художньої самодіяльності).

Збагачення лексики, розвиток образного мовлення за допомогою фольклору проводиться через розуміння значення образних слів та висловів. Збагачення словника відбувається методами ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних для усвідомлення слів і словосполучень за допомогою прийому синонімічної заміни, лексичних вправ.

В українських казках використовуються всі види лексичних засобів створення образності: метафора, епітет, порівняння тощо; в казках наявні віршовані рядки з використанням метафор, що є чинником для кращого засвоєння специфічних образних виразів. Через казкові образи у свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками, воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлювання думок і почуттів. Цьому сприяють творчі завдання (наприклад: уявити себе на місці казкового героя, передати його образ за допомогою міміки, жестів, голосу).

Збагаченню словника дошкільнят, засвоєнню правильних граматичних та синтаксичних конструкцій, розвитку виразного мовлення сприяє метод гри-драматизація. Наявність партнера, навіть якщо він досить активний щодо мови, допомагає створити реальну ситуацію спілкування, додати виразності мовленню персонажів. Розігрування казок, пісеньок збагачують дитяче мовлення зворотами, характерними для народної мови. Використовуючи в ході драматизації зразки мовних засобів, діти швидко засвоюють їх, а створювана під час розігрування текстів природна мовна ситуація викликала в них бажання спілкуватися одне з одним.

Різноманітні жанри фольклору формують у дітей чіткість і виразність спілкування, адже дошкільники переносять у своє мовлення ті слова і словосполучення, які вони запам'ятали.

Серед народних ігор слід виокремити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування у малюків певних умінь комунікативної поведінки. Розігрування ігор, побудованих у формі діалогу, сприяє формуванню в дітей навичок діалогічного мовлення.

 

Наведемо методичну схему використання фольклору у різних методах роботи з дітьми.

 

Використання різноманітних жанрів фольклору є ефективним засобом та важливим чинником успішного виховання дітей, формування їх соціальної компетентності. Широке застосування фольклору в роботі з розвитку дошкільників дає можливість організувати активний процес спілкування дітей різними мовленнєвими засобами. Незаперечним є той факт, що діяльнісний підхід до розвитку дітей дає їм змогу виявляти мовленнєву активність, забезпечує збагачення мовлення новою лексикою, граматичними конструкціями. Усна народна творчість допомагає дітям в опануванні комунікативною функцією української мови та в щоденних ситуаціях спілкування (міжособистісному спілкуванні, самостійно-художній діяльності, іграх) користуватися українською мовою в процесі їх вільного спілкування.

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони