Методичні вказівки до роботи студентів на практичном занятті. Переломи

Кісткову крепітацію і ненормальну рухомість відламків можна визначити, якщо фіксувати кістку однією рукою вище, а другою – нижче, від перелому і робити обережні рухи. При цьому відчувається іноді шум від тертя відламків – крепітація. Перевіряти цей симптом треба дуже обережно, бо можна завдати додаткової травми (можливе пошкодження судин, нервів гострими кінцями відламків) додатковим. Додатковим методом обстеження хворого з переломом є рентгенографічний метод обстеження. Рентгенографією тієї або іншої кінцівки треба проводити обов’язково в двох взаємоперпендикулярних проекціях. Рентгенографія уточнює наявність перелому, а також його характер і вид зміщення відламків.

Обстеження хребта

Обстеження хребта починають з огляду. У нормі профільний контур хребта, проведений через остисті відростки хребців, дає хвилеподібну лінію з невеликою опуклістю грудного відділу і помірним лордозом (викривленням у перед) поперекового відділу хребта.

Розрізняють такі розпізнавальні точки хребта:

1. виступний остистий відросток VIl шийного хребця (C VІІ – verterba prominens), особливо добре помітний при опущених верхніх кінцівках;

2. лінія, що сполучає верхні кути лопаток і проходить через остистий відросток III грудного хребця (Th III) ;

3. лінія. Що сполучає нижні кути лопаток і проходить через остистий відросток VII грудного хребця (Th VІІ) ;

4. лінія, що сполучає вищі точки гребенів клубових кісток (linea cristarum posterior) і проходить через остистий відросток IV поперекового хребця – L IV.

При огляді треба уважно вивчити форму хребта (фас і профіль), положення плечей і лопаток, не лишаючи поза увагою не тільки грубі деформації хребта і грудної клітки у вигляді горба (gibbus), а й незначні викривлення, випинання, западини.

Під час бесіди з хворим, що скаржиться на біль в хребті, треба спостерігати за його активними рухами. При цьому можна помітити, наприклад, що хворий береже хребет: сідаючи, намагається спертися на руками об край стільця чи ліжка.

При перевірці активних рухів у нижній частині хребта треба пропонувати хворому зігнутись і розігнутись, виконати ротацію вправо або вліво. У нормі при максимальному згинанні підборіддя впирається в груди, а при розгинанні – потиличнопідборідна лінія утворює з вертикаллю тупий кут, відкритий на перед; при згинанні в сторони вухо майже дотикається до надпліччя, а повертання вправо і вліво можливі майже до 90°.

У грудній і поперековій частинах вивчають згинання вперед і розгинання (відкидання тулуба) назад, бокові згинання тулуба і ротацію.

На особливу увагу заслуговує згинання тулуба вперед, яке у нормальної людини дає картину «котячого горба»: ця картина при ураженнях хребців порушується раніше за інші активні рухи. Намагання уникнути згинання хребта можна, спостерігати попросивши хворого підняти який-небудь предмет, кинутий на підлогу. Людина з нормальною функцією хребта рівномірно нахиляються вниз, вільно згинаючись і розгинаючись, а при уражені хребта хворі щадять його: присідаючи, обпираються руками об стегна.

Не слід перевіряти активні рухи у хворих з тяжкими травматичними пошкодженнями хребта (перелом) або спондилітом у гострій стадії.

Цінним методом є також обережне постукування по остистих відростках зігнути середнім пальцем руки або перкусійним молоточком, що дає змогу встановити локальну хворобливість того чи іншого хребця. Для точного визначення пошкодженого хребця можна користуватися пізнавальними лініями або вести підрахунок починаючи з остистого відростка C VІІ. Лікар фіксує вказівний палець на зазначеному остистому відростку, ковзним рухом переміщує палець у заглибину між остистими відростками і переходить до слідуючого хребця рахуючи так один остистий відросток за одним, поки не дійде до ураженого.

Пальпацією визначають стан напруження довгих м’язів спини, помітне вже при огляді. Крім пальпації остистих відростків, роблять пальпацію поперечних відростків, на 4 – 5 см. відступивши від середньої лінії.

Дуже важливим є метод навантаження хребта. Хворому, що перебуває у вертикальному положенні, кладуть ліву долоню на тім’я, кулаком правої руки дають короткий помірної сили поштовх, який при ураженому хребті спричиняє біль.

Дуже цінним методом діагностики і рентгенографія хребта (в двох проекціях).

Надання першої допомоги при переломах будова шин Дітеріхса і Крамера. Засоби транспортної іммобілізації.

Перша допомога потерпілим надається на місці нещасного випадку в порядку само або взаємодопомоги оскільки медичні працівники можуть бути відсутні. Вона включає:

1. зупинку кровотечі при відкритому переломі;

2. накладання асептичної пов’язки;

3. (прийом анальгетиків) при наявності бригади швидкої допомоги введення наркотиків, футлярна анестезія місця перелому;

4. транспортна іммобілізація;

5. повторне знеболення після іммобілізації;

6. у разі потреби – штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця.

Транспортна іммобілізація виконується за наступними основними правилами:

- іммобілізацію необхідно проводити на місці пригоди, перекладання, перенесення потерпілого без іммобілізації неприпустимо;

- перед іммобілізацією необхідно введення знеболюючих засобів (морфій, промедол) ;

- шину накладають безпосередньо на одяг, якщо ж шину доводиться накладати на голе тіло, то під нього підкладають вату, рушник, одяг постраждалого;

- на кінцівках необхідно іммобілізувати два найближчих до пошкодженого суглоба, а при травмі